Рішення № 30770395, 16.04.2013, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 247/857/13-ц

2/247/355/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Торезький міський суд Донецької області в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

при секретарі Щербініній О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відокремленого підрозділу «Шахтоуправління ім.Лутугіна» Державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що працював з 1984 року по 09 березня 2009 року на підприємствах вугільної промисловостві. 23 лютого 2009 року складено акт розслідування хронічного професійного захворювання. 10 березня 2009 року висновком МСЕК позивача визнано інвалідом третьої групи з втратою 40% працездатності безстроково. У зв'язку з професійним захворюванням позивач відчуває моральні страждання, які оцінює у сумі 15000 грн. Просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

У ході розгляду справи уточнено позовні вимоги - просив стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

Позивач в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Причини неявки до суду не повідомив. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_2

Представник позивача ОСОБА_2в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Державного підприємства "Торезантрацит" у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла письмова заява з проханням розглянути справу за його відсутності, уточнені позовні вимоги не визнає.

На підставі ст.197 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Згідно трудової книжки позивач працював на підприємстві відповідача, 09 березня 2009 року звільнений за ст.38 КЗпП України - за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію за віком (а.с.6-7).

Згідно довідки МСЕК від 16 серпня 1994 року позивачу встановлено втрату працездатності у розмірі 10 % безстроково у зв"язку з травмою, яка сталася у 1990 році (а.с.8). Згідно медичної виписки позивач знаходився на лікуванні в Центральній міській лікарні м. Тореза з 15 січня по 02 лютого 2012 року (а.с.9).

Згідно медичної виписки позивач знаходився на лікуванні в Комунальній лікувально-профілактичній установі «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» з 05 по 19 лютого 2009 року (а.с.11-12).

Згідно висновку лікарсько-експертної комісії Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» від 18 лютого 2009 року позивачу встановлено основний діагноз: захворювання професійне первинно. Пневмоконіоз: антракосілікатоз, вузликова форма (1/1, p/t). Бронхіт. Легенева недостатність першої-другої ступені. Захворювання професійне, вперше (а.с.10).

23 лютого 2009 року складено акт № 5 розслідування хронічного професійного захворювання, діагноз: Пневмоконіоз: антракосілікатоз, вузликова форма (1/1, p/t). Бронхіт. Легенева недостатність першої-другої ступені. Захворювання професійне, вперше (а.с.13-13зв.).

Згідно медичних довідок позивач звертався 06 жовтня 2011 року, 08 лютого 2012 року за медичною допомогою зі скаргами на кашель, напади задухи, головний біль (а.с.14,15,16).

Згідно довідки відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підставі довідки МСЕК від 10 березня 2009 року позивачу вперше встановлено втрату 40 % працездатносту у зв"язку з професійним захворюванням (а.с.17).

Згідно виписки із акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових витратах допомоги від 10 березня 2009 року при повторному огляді позивачу встановлена третя група інвалідності та визначено ступінь втрати професійної працездатності 40 % з 10 березня 2009 року безстроково, у зв'язку з професійним захворюванням. Визначено потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні (а.с.18).

Аналізуючи добуті докази суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею ж 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди проводиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 6 постанови № 4 від 31 березня 1995 року Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що при застосуванні норм Кодексу законів про працю України щодо порядку розгляду трудових спорів у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, суди повинні виходити з того, що за змістом ст. 124 Конституції потерпілий має право звернутися з такими вимогами до суду безпосередньо.

Судом встановлено, що позивач працював на підприємстві відповідача, 09 березня 2009 року звільнений за ст.38 КЗпП України - за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію за віком. 23 лютого 2009 року складено акт № 5 розслідування хронічного професійного захворювання, діагноз: Пневмоконіоз: антракосілікатоз, вузликова форма (1/1, p/t). Бронхіт. Легенева недостатність першої-другої ступені. Захворювання професійне, вперше. 10 березня 2009 року позивачу вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності з 10 березня 2009 року безстроково у зв'язку з професійним захворюванням. Визначено потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» указав, що у відповідності зі ст.237-1 КЗпП України при наявності порушень прав працівника в сфері трудових правовідносин, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, обов'язок відшкодувати заподіяна шкода покладається на власника чи уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача - роботодавця, з яким укладено трудовий договір. Втрата працездатності у зв"язку професійним захворюванням встановлена висновком МСЕК у 2009 році, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і викликало необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням ступеня і характеру ушкодження здоров'я, обсягу та характеру фізичних страждань, необхідності додаткових зусиль для організації життя, порушенням звичайних життєвих стосунків позивач зазнає фізичні і моральні страждання. При цьому суд приймає до уваги, що позивачу протягом тривалого часу завдано моральної шкоди умовами виробництва, що призвело до втрати здоров"я.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Торезантрацит» про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково: стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в сумі 12000 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На підставі п.2 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.18 ст.5 Закону України «Про судовий збір» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань України звільнений від сплати судового збору.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.

У відповідності зі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судові витрати на користь держави у розмірі 114 грн. 70 коп.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 237-1, ч.3 ст. 153 КЗпП України, п. 13 постанови №4 Пленума Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 3, 10, 15, 60, 79, 88, 197, 209, 212, 214, 215, 223, 233 ЦПК України,

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства "Торезантрацит" про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Торезантрацит" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в сумі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства "Торезантрацит" на користь Торезького УК/м.Торез/22030001, ЄДРПОУ - 37643908, № рахунку - 31212206700084, ККД - 22030001, МФО 834016, судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

У задоволенні вимог в іншій частині відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлено 19 квітня 2013 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Торезький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н. Є. Арапіна