Постанова № 30769724, 19.04.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/1174/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллдан» до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оллдан» (далі - ТОВ «Оллдан») звернулось до суду з адміністративним позовом до Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Варвинська МДПІ) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Варвинської МДПІ від 11.03.2013 № 0000102200, яким ТОВ «Оллдан» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 687,50 грн.

Свої вимоги представники позивача мотивують тим, що у листопаді 2011 року та у липні 2012 року ТОВ «Оллдан» мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» та ТОВ «Приємна Пропозиція», відповідно з приводу купівлі будівельних матеріалів. Суму податку на додану вартість сплачену позивачем в ціні товару віднесено до податкового кредиту. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, платіжні доручення, реєстри отриманих податкових накладних. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбаний позивачем товар (роботи, послуги) був використаний в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим були відображені зобов'язання по податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період. Отже, позивачем правомірно віднесено суму податку на додану вартість сплачену в ціні товару (робіт, послуг) до податкового кредиту. Всі операції належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, представники позивача вважають висновки, викладені в акті перевірки від 22.02.2013 року № 25/2200/3133754, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками Варвинської МДПІ проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Оллдан», за результатами якої складено акт від 22.02.2013 року № 25/2200/31333754 за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 та з 01.07.2012 по 30.07.2012, яким визначено порушення позивачем вимог п.3 ст.5, ст.7 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІУ, п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Оллдан» при придбанні товарів. Таким чином, з боку ТОВ «Оллдан» вбачається порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та як наслідок незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» за період листопад 2011 року в сумі 17 500,00 грн. та по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Приємна пропозиція» за період липень 2012 року в сумі 14 250,00 грн., внаслідок чого занижено показник позитивного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом декларації за перевіряємий період на суму 31 750,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року на суму 17 500,00 грн., за липень 2012 року на суму 14 250,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 № 0000102200, яким ТОВ «Оллдан» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 687,50 грн. Також податковий орган посилається на акт Кіровоградської ОДПІ від 20.11.2012 № 1036/1520/37502950 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» з питань повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року, яким встановлено порушення п.3 ст.5, ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.185.1 ст.185, пп. а) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України; п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України; ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг», як насідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» та на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.09.2012 № 3796/22-9/37264435 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Приємна пропозиція» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень 2012 року, яким встановлено порушення ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «Приємна пропозиція» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Тому представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Оллдан» зареєстровано в якості юридичної особи Варвинською районною державною адміністрацією 14.02.2001 року та взято на податковий облік до Варвинської МДПІ з 14.02.2001 року за № 96, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 05.08.2003 № 208 (а.с.86).

Згідно свідоцтва № 100336866 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Оллдан» з 01.06.2011 є платником ПДВ (а.с.85).

Працівником Варвинської МДПІ на підставі направлення від 07.02.2013 № 9, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 07.02.2013 № 34 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Оллдан» з питань достовірності взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» та ТОВ «Приємна пропозиція» й відображення їх у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 та з 01.07.2012 по 30.07.2012, за результатами якої складено акт від 22.02.2013 року № 25/2200/3133754 (а.с.62-77).

В акті перевірки від 22.02.2013 року № 25/2200/3133754 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

п.3 ст.5, ст.7 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІУ, п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Оллдан» при придбанні товарів. Таким чином, з боку ТОВ «Оллдан» вбачається порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та як наслідок незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» за період листопад 2011 року в сумі 17 500,00 грн. та по взаємовідносинах з постачальником ТОВ «Приємна пропозиція» за період липень 2012 року в сумі 14 250,00 грн., внаслідок чого занижено показник позитивного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом декларації за перевіряємий період на суму 31 750,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року на суму 17 500,00 грн., за липень 2012 року на суму 14 250,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки 27.02.2013 ТОВ «Оллдан» подано до Варвинської МДПІ заперечення № 27/3 (а.с.84), однак 06.03.2013 Варвинською МДПІ надано відповідь № 3/2200/31333754/01-027, якою висновки акту перевірки залишено без змін (а.с.58-61).

Згідно акту перевірки Варвинською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 року № 0000102200, яким ТОВ «Оллдан» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 39 687,50 грн. (31 750,00 грн. за основним платежем та 7 937,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.82).

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що: 14.10.2011 між ТОВ «Оллдан» (Сторона 1) та Чернігівською регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини (Сторона 2) укладено договір підряду № Дп-011-12. Відповідно до даного договору Сторона 2 доручає, а Сторона 1 в межах договірної ціни виконує власними силами на свій ризик роботи по поточному ремонту приміщення гаража з опаленням (ремонт покрівлі) за адресою: м. Чернігів, вул. 1 Травня, 180 у відповідності до дефектного акту, проекту, діючих ДБН, інших нормативних актів у будівництві, здає виконані роботи Стороні 2 за актом приймання виконаних підрядних робіт (з усуненням недоробок, у випадку виявлення таких при прийманні). Сторона 2 зобов'язується своєчасно прийняти виконані роботи та оплатити їх Стороні 1 згідно умов договору за рахунок коштів Державного бюджету (а.с.28-29);

04.11.2011 між ТОВ «Оллдан» (Сторона 1) та Чернігівською міською державною лікарнею ветеринарної медицини (Сторона 2) укладено договір підряду № Д-11-15. Відповідно до даного договору Сторона 2 доручає, а Сторона 1 в межах договірної ціни виконує власними силами на свій ризик роботи по поточному ремонту приміщення Чернігівської міської державної лікарні ветеринарної медицини (ремонт покрівлі) за адресою: м. Чернігів, вул. 1 Травня, 180 у відповідності до дефектного акту, проекту, діючих ДБН, інших нормативних актів у будівництві, здає виконані роботи Стороні 2 за актом приймання виконаних підрядних робіт (з усуненням недоробок, у випадку виявлення таких при прийманні). Сторона 2 зобов'язується своєчасно прийняти виконані роботи та оплатити їх Стороні 1 згідно умов договору за рахунок коштів Державного бюджету (а.с.24-26);

03.05.2012 року між ТОВ «Оллдан» (Сторона 1) та Чернігівською регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини (Сторона 2) укладено договір підряду № Д-12-04. Відповідно до даного договору Сторона 2 доручає, а Сторона 1 в межах договірної ціни виконує власними силами на свій ризик роботи по капітальному ремонту бактеріологічного відділу Чернігівської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, за адресою: м. Чернігів, вул. 1 Травня, 180 (додаткові роботи) у відповідності до дефектного акту, проекту, діючих ДБН, інших нормативних актів у будівництві, здає виконані роботи Стороні 2 за актом приймання виконаних підрядних робіт (з усуненням недоробок, у випадку виявлення таких при прийманні). Сторона 2 зобов'язується своєчасно прийняти роботи та оплатити їх Стороні 1 згідно умов договору за рахунок коштів Державного бюджету (а.с.6-7).

На виконання вищезазначених договорів ТОВ «Оллдан» (Покупець) укладено договори купівлі-продажу, а саме: № 27/07 від 27.07.2012 з ТОВ «Приємна пропозиція» (Постачальник) та № 10-2-1 від 10.11.2011 з ТОВ «Аван-Тайм Зовнішторг» (Постачальник) щодо придбання будівельних матеріалів, що підтверджується: платіжними дорученнями, рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, (а.с.20, 37-41, 43, 54-57).

Таким чином, реальність виконання вказаних договорів купівлі-продажу підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами.

В свою чергу виконання договорів підряду підтверджується локальними кошторисами, рахунками-фактури, довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, (а.с.8-14, 21-22, 27, 30-36, 44-53).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Також в силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» та ТОВ «Приємна пропозиція» представник відповідача посилається в своїх запереченнях на акт Кіровоградської ОДПІ від 20.11.2012 № 1036/1520/37502950 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» з питань повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року, яким встановлено порушення п.3 ст.5, ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.185.1 ст.185, пп. а) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України; п.1 ст.9, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України; ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг», як насідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» та на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.09.2012 № 3796/22-9/37264435 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Приємна пропозиція» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за липень 2012 року, яким встановлено порушення ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «Приємна пропозиція» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб (а.с.189-192).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентом.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків Варвинська МДПІ жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платника ПДВ.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочин позивача з ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг» та ТОВ «Приємна пропозиція» укладено позивачем з метою отримання товару, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, в діях позивача відсутнє порушення Господарського кодексу України та Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що ТОВ «Оллдан» має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені (а.с.39,41,56).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні був повністю доведений факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Варвинською МДПІ не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 396,88 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 396,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 22.03.2013 (а.с.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 396,88 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Як випливає зі змісту приписів ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, суд повинен зробити висновок про протиправність такого рішення чи окремих його положень та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 11.03.2013 № 0000102200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Оллдан» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 687,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оллдан» (код ЄДРПОУ 37333754) судовий збір в розмірі 396 (триста дев'яносто шість) грн. 88 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Тихоненко