Ухвала суду № 30769279, 27.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2013 р. м. Київ К/9991/47311/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився,відповідача: Мисливого І.Ю., прокуратури:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012

у справі № 2а-4006/11/2670 (2-а-4006/11/2670)

за позовом Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

за участю Прокуратури м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2011 (суддя - Кротюк О.В.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Файдюк В.В.), відмовлено у задоволенні позову Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (надалі - позивач, КО «Київзеленбуд») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2010 № 0005682302/0, від 03.11.2010 № 0005682302/1, від 03.11.2010 № 0008202302/0, від 31.12.2010 № 0005682302/2 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010.

За результатами перевірки було складено акт від 19.07.2010 № 1790/23-02/03362123, яким встановлено порушення, зокрема, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 302 957,00 грн., також зменшено значення рядка 26 декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) на суму 1 138 320,00 грн.

Крім того, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.05.2008 по 31.05.2008, з 01.07.2008 по 31.07.2008, з 01.09.2009 по 30.09.2008, з 01.10.2008 по 31.10.2008.

Актом встановлено, що Міський декоративний розсадник «Теремки» (надалі - МДР «Теремки») з 27.06.1997 по 31.12.2008 був самостійним платником податку на додану вартість на загальних підставах, подавав декларації з податку на додану вартість.

Згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів МДР «Теремки», що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, складається із сум податку на додану вартість, які виникли в таких звітних періодах: травень 2008, липень 2008, вересень 2008, жовтень 2008 (додаток 2).

За ці ж періоди позивач у поданих деклараціях з податку на додану вартість від'ємного значення не декларував.

Станом на 01.01.2009 свідоцтво платника податку на додану вартість було скасовано на підставі листа Державної податкової адміністрації України від 01.12.2008 № 24738/7/16-1517, яким зазначено, що філія відповідно до п. 3 ст. 95 Цивільного кодексу України не є юридичною особою, а також не є суб'єктом підприємницької діяльності, підстав для реєстрації філії як платника податку на додану вартість немає. Якщо філію було зареєстровано як платника податку на додану вартість, таку реєстрацію має бути скасовано.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки КО «Київзеленбуд» не мав задекларованих сум від'ємного значення за вказані періоди у додатку 2 (довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) до декларації за січень 2009 року, тому позивач не мав права на бюджетне відшкодування, сума якого сформована за рахунок перенесення такого від'ємного значення із декларації свого структурного підрозділу - МДР «Теремки» за грудень 2008 року та заявлена останнім до відшкодування на розрахункових рахунок.

За результатами перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 02.08.2010 № 0005682302/0, від 03.11.2010 № 0005682302/1, від 03.11.2010 № 0008202302/0, від 31.12.2010 № 0005682302/2 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню у склад податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що отримання податкової накладної, яка являється документом первинного бухгалтерського і податкового обліку, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), містить суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону).

За визначенням ч. 1 ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та який здійснює всі або частину її функцій (окремий цех, інше виробництво).

Філія не є юридичною особою, хоча має і назву, і місцезнаходження, і, навіть, свої органи управління. Між тим, ці ознаки її лише індивідуалізують, тобто дають можливість виділити серед інших структурних підрозділів в межах того чи іншого господарюючого cуб'єкта. Філія наділяється майном юридичної особи, що її створила, без відокремлення такого майна, яке залишається власністю юридичної особи. На нього може бути звернене стягнення як за борги філії, так і за борги самої юридичної особи, що її створила. Факт наділення майном філії пов'язується лише з веденням бухгалтерського обліку: майно враховується на окремих балансах останньої. Відсутність у філії цивільної правоздатності не дає можливості останній стати учасником цивільних правовідносин. Філія, як структурний підрозділ, виступає від імені юридичної особи, тому посилання податкового органу на факт здійснення господарських операцій МДР «Теремки» від власного імені не знаходить підтвердження та позбавлене цивільно-правового змісту.

Позивач з 01.01.2009 перейшов на консолідовану сплату податку на додану вартість. З урахуванням наведених тез, такий перехід не змінив права власності КО «Київзеленбуд» (головного підприємства) на майно, закріплене за його філією. Позивач несе відповідальність як юридична особа і платник податку на додану вартість за всю діяльність філій (поточну та попередню), за правильність відображення результатів податкового обліку і надання податкової звітності минулих періодів.

Відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із викладеною позицією судів першої і апеляційної інстанцій та спростовує її тим, що після переходу позивача на консолідовану (зведену) сплату податку на додану вартість останній має право відображати у власному податковому обліку як коригування податкових зобов'язань, так і податкового кредиту, що відбуваються внаслідок відображення в податковій декларації показників від'ємного значення, сформованого за попередні періоди його філією, а також внаслідок відображення у податковому обліку податкових накладних, отриманих від постачальників за попередні податкові періоди із запізненням, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, отриманих і виписаних філією за період перебування зареєстрованим платником податку на додану вартість (до 01.01.2009).

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій не досліджували первинні документи, які б підтверджували факт сплати у попередніх податкових періодах МДР «Теремки» (отримувачем товарів, послуг) податку на додану вартість у сумі ціни товарів (послуг) постачальникам (податкові накладні, розрахункові документи тощо), на підставі господарських операцій з якими МДР «Теремки» формував суму податкового кредиту попередніх періодів, що, в подальшому, призвело до виникнення від'ємного значення суми податку на додану вартість, яка заявлена позивачем до відшкодування з бюджета.

В акті перевірки встановлено, що між Міським декоративним розсадником «Теремки», що є структурним підрозділом КО «Київзеленбуд» без створення юридичної особи, та ТОВ «НВК «Укртехбуд» укладено договір генерального підряду від 04.11.2008 № 04/11-2008 на виконання останнім робіт по будівництву виробничої бази та житлових будинків в с. Малютянка Києво-Святошинського району м. Києва. Вартість робіт за договором складала 44 928 884,00 грн.

Податковим органом зазначено, що відповідно до вказаного договору строк виконання робіт встановлений до 31.12.2010. На підставі договору після отримання авансу в безготівковій формі за будівельно-монтажні роботи ТОВ «НВК «Укртехбуд» було виписано платнику податків КО «Київзеленбуд» податкову накладну від 06.03.2009 № 1/28 на загальну суму 17 940 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 2 990 000,00 грн.

Підчас проведення перевірки позивачем не надано жодного документа на підтвердження виконання робіт за договором, що могло б підтвердити реальність проведених операцій та правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням податкової накладної від 06.03.2009 № 1/28 на суму 2 990 000,00 грн.

Задля вжиття належних заходів з метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій суди повинні витребувати у податкового органу або платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Знехтувавши наведеними рекомендаціями та обґрунтовуючи в рішеннях відсутність реального характеру господарських операцій за договором підряду, суди не врахували, що відповідно до протоколу виїмки від 11.06.2010, що була проведена у приміщенні МДР «Теремки», були вилучені документи, які підтверджують факт листування ТОВ «НВК «Укртехбуд» та МДР «Теремки» після укладення договору, претензія МДР «Теремки» від 07.09.2009 № 91/1, договір від 04.11.2008 № 04/11-2008, додаток до договору, а також акт приймання-передачі зведеного кошторису від 04.11.2008, банківська виписка від 06.03.2009 про рух коштів та податкова накладна від 06.03.2009 № 1/28.

У той же час, судами попередніх інстанцій було залишено поза увагою те, що у матеріалах справи відсутній договір підряду від 04.11.2008 № 04/11-2008, укладений між ТОВ «НВК «Укртехбуд» та МДР «Теремки». Оскільки основою правових взаємовідносин позивача та ТОВ «НВК «Укртехбуд» є зобов'язання, що виникають на підставі укладеного договору, який містить інформацію щодо предмету доказування, то для правильного вирішення спору судам необхідно дослідити умови зазначеного договору.

Задля спростування висновку про те, що позивач здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди іншим особам, суд першої інстанції має дослідити документальні докази (листи про наміри, попередні кошториси), які могли б засвідчити добросовісність намірів позивача в особі його філії на укладення фактичного договору від 04.11.2008 № 04/11-2008, що має визначений господарсько-правовий зміст та спрямований на настання реальних наслідків в межах законодавства.

Укладений сторонами договір не відображає змісту процесу та реальних результатів виконання робіт, зауважень сторін щодо їх якості, що, в свою чергу, не дозволило судам зробити вичерпні та мотивовані висновки без дослідження актів приймання-передачі виконаних робіт, як документів, що є своєрідним свідченням передачі права власності на них від однієї сторони договору до іншої, а також завадило судам попередніх інстанцій надати належну оцінку вивченню проектно-кошторисної документації, яка має супроводжувати весь хід проведення монтажно-будівельних робіт, зважаючи на те, що, з урахуванням наявної в матеріалах справи ліцензії від 14.12.2007, виданої генпідряднику ТОВ «НВК «Укртехбуд» на проведення будівельної діяльності, така документація має бути невід'ємною частиною пакету документів в сфері будівництва.

Без встановлення і дослідження наведених обставин рішення суду не може відповідати незмінним принципам законності, повноти і обґрунтованості у розумінні статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до передчасних та не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 у справі № 2а-4006/11/2670 (2-а-4006/11/2670) скасувати.

Справу № 2а-4006/11/2670 (2-а-4006/11/2670) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.