Постанова № 30767393, 18.04.2013, Овруцький районний суд Житомирської області

Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/1222/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О. М.

з секретарем Турбал В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області про визнання постанов про закінчення виконавчого провадження та відмову у відкритті виконавчого провадження незаконними, їх скасування та поновлення виконавчого провадження , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить визнати неправомірними постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 17.02.2012 року та про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 20.02.2013 року по справі № 2а-6129/09, скасувати їх та зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження на підставі постанови Овруцького районного суду по адміністративній справі №2а-6129/09 мотивуючи тим, що при винесенні оскаржуваних постанов відповідач передчасно, не здійснивши всі необхідні заходи щодо примусового виконання рішення суду передбачені Законом України "Про виконавче провадження", дійшов висновку про закінчення виконавчого провадження. Вважає, що державним виконавцем не у повному обсязі здійсненні надані йому вказаним Законом повноваження щодо повного та своєчасного виконання рішення суду. Рішення суду залишилось не виконаним і він не може повторно подати виконавчий лист на виконання.

Позивач просить справу розглянути без його участі.

Відповідач просить справу розглянути без участі представника і надіслав заперечення, в яких з вимогами не погоджується. Заперечення обґрунтовував тим, що відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області вживалися всі передбачені законом заходи щодо виконання рішення суду. Крім того, вимога носить зобовязальний характер і державний виконавець діяв в межах ст.ст.75, 89 Закону України "Про виконавче провадження". Позивачу направлена постанова про закінчення виконавчого провадження 20.02.2012 року, а тому пропущено строк не її оскарження.

Позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV, із змінами і доповненнями (далі - Закону), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ст.30 вказаного Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із ст.49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст.47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із ст.48 цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження

Статтею 27 Закону визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Невмержицького О.О. від 7.11.2011 року було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-6129/09, виданого 30.08.2011 р. Овруцьким районним судом, про зобовязання управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 коштів за ст.ст.37, 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В ст.32 Закону зазначено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Постановою державного виконавця від 17.02.2012 року закінчено виконавче провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ст.75 цього Закону.

Відповідно до ст.75 вказаного Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Згідно постанови державного виконавця на боржника двічі було накладено штраф за невиконання судового рішення, підготовлено та направлено повідомлення до прокуратури про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Положеннями ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, неупереджено, своєчасно в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повното виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право :

звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку та розстрочку виконання рішення (п.8);

викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ (п.11);

вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників юридичних осіб або від боржників фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (п.16);

у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням (п.18).

З огляду на законодавчі приписи державні виконавці мають право повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з суб'єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, компенсації, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення.

Всупереч наведеним положенням закону, якими визначено обов'язок органів державної виконавчої служби неухильно виконувати приписи судового рішення, яке набрало законної сили, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження, не виконав покладений на нього державою обов'язок виконати всі можливі дії, спрямовані на виконання судового рішення та не скористався наданими йому правами.

В матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які дані щодо використання державним виконавцем наданих йому прав, визначених у ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та не встановлено причини невиконання судового рішення боржником (обєктивні чи необєктивні).

Встановивши відсутність фінансування на відповідний рік, державний виконавець повинен був скористатись правом звернення до суду із заявою про відстрочку виконання судового рішення у звязку із відсутністю бюджетного фінансування цей рік, оскільки наявні обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення (ст.36 Закону України «Про виконавче провадження») і є підставою для зупинення виконавчого провадження.

Оскільки державним виконавцем не було використано всіх наданих йому прав при виконанні судового рішення, то закінчення виконавчого провадження було передчасним і відповідна постанова від 17.02.2012 року підлягає визнанню незаконною.

Стягувач повторно подав виконавчий лист на виконання і постановою державного виконавця від 20.02.2013 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші

дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Оскільки на час винесення постанови від 20.02.2013 року існувало закінчене виконавче провадження, яке на той час не було визнане незаконним та не скасоване, то дії державного виконавця при її прийнятті суд вважає правомірними і вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Набрання законної сили судовим рішенням про визнання незаконним постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, яка стала обґрунтуванням для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, є підставою для її скасування вищестоящим керівником органу виконавчої служби.

Наявність постанови державного виконавця від 20.02.2013 року не є перешкодою для відновлення виконавчого провадження у разі ухвалення судом рішення про незаконність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 17.02.2012 року.

Відповідно до ст.51 Закону у разі визнання постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження незаконною виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

З огляду на вимоги ст.51 Закону суд вважає, що вимога зобовязати державного виконавця відновити виконавче провадження на даний час є передчасною, оскільки спору з цього приводу не існує. Останнім ще не отримано судове рішення про визнання постанови державного виконавця незаконною і не вчинено дій, які б свідчили про його бездіяльність у відновленні виконавчого провадження, а тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Також вимога щодо скасування постанови державного виконавця задоволенню не підлягає з урахуванням приписів ст.51 Закону, яка уповноважує суд визнавати її лише незаконною, що вже є підставою для відновлення виконавчого провадження. Повноваженнями щодо скасування постанови державного виконавця наділені начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівник відповідного органу державної виконавчої служби.

Посилання відповідача на пропуск десятиденного строку звернення до суду по оскарженню постанови від 17.02.2012 року суд не приймає до уваги виходячи з обгрунтування, викладеного в ухвалі про відкриття провадження від 21.03.2013 року. Посилання на те, що позивач повинен був отримати постанову про закінчення виконавчого провадження після 20.02.2012 року не підтверджені будь-якими доказами. Даних про дату отримання останньої у виконавчому провадженні немає, виконавчий лист був направлений до суду і знаходився при справі, а тому доводи позивача в цій частині не спростовані.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.71, 86, 94, 158-163, 181, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконною постанову державного виконавця від 17.02.2012 року про закінчення виконавчого провадження (ВП № 29594401) по виконанню виконавчого листа по справі № 2а-6129/09, виданого 30.08.2011 р. Овруцьким районним судом, про нарахування та виплату коштів на користь ОСОБА_1.

В задоволені решти вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Овруцький районний суд в Житомирський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:

ОСОБА_2