Рішення № 30766690, 03.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1805/13 03.04.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада», м.Київ, ЄДРПОУ 30300272

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед», м.Київ, ЄДРПОУ 32375968

про стягнення 16466,40 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Дудко О.В. - юрисконс.

від відповідача: Якобчук О.М. - по дов.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва

з 27.03.2013р. до 03.04.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед», м.Київ про стягнення 16466,40 грн., а саме: основного боргу в сумі 14301,27 грн., інфляційних витрат - 1344,04 грн., 3% річних - 704,90 грн., пені - 116,19 грн.

За змістом позовної заяви основна заборгованість відповідача перед позивачем складається з 2005,54 грн. за послуги централізованого опалення, 12295,73 грн. експлуатаційних витрат (послуг по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій).

03.04.2013р. позивач надав письмові пояснення, у відповідності до яких Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» заявлено вимоги про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам за період з грудня 2011 року (в рахунку зазначено як січень 2012 року) по грудень 2012 року включно; по опаленню за березень 2010 року. За змістом вказаних пояснень заборгованість за вивіз сміття позивачем до стягнення не заявляється.

За таких обставин, судом розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» з урахуванням пояснень без номеру та дати позивача, які надійшли на адресу господарського суду 03.04.2013р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору б/н від 21.07.2006р. на технічне обслуговування комунальних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед» утворилась заборгованість в сумі 14301,27 грн., що стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних збитків.

Відповідач у відзивах б/н від 19.02.2013р., №212 від 25.03.2013р., поясненнях б/н від 03.04.2013р. проти задоволення позову заперечив з огляду на те, що позивачем не доведено факту надання відповідних послуг.

У клопотанні б/н від 11.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтімед» зазначило, що договір б/н від 21.07.2006р., на підставі якого стягується заборгованість, не розірваний та не припинений у встановленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

В силу норм ч.1 ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені Наказом №76 від 17.05.2005р. Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Як свідчать матеріали справи, 21.07.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтімед» (користувач) було підписано договір на технічне обслуговування комунальних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.

За змістом п.1.1 вказаного договору позивач забезпечує обслуговування та поточний ремонт приміщення за адресою: м.Київ, вул.А.Ахматової, 13-Д, НП-№1, 2, 3, загальною площею 206 кв.м, яке займає користувач на підставі договору оренди №01/04 від 10.04.2006р.

Наразі, строк вказаного договору оренди, який підписано між Тараненко Оленою Анатоліївною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтімед» (орендар), у відповідності до п.4.1 вказаної угоди закінчився 10.04.2007р. При цьому, у період, за який позивачем заявлено до стягнення заборгованість в сумі 14301,27 грн., нежитлове приміщення за адресою: м.Київ, вул.А.Ахматової, 13-Д було зайнято відповідачем згідно із договорами оренди б/н від 10.04.2010р., б/н від 10.04.2011р., б/н від 10.04.2012р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до п.5.9 договору б/н від 21.07.2006р. встановлено, що термін дії цього договору складає три роки з дня його підписання. При цьому, п.5.10 зазначеної угоди передбачено, що дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії укладеного сторонами правочину, а також враховуючи пояснення №399/00/ВИХ від 12.02.2013р. позивача, б/н від 11.03.2013р. відповідача, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час.

Як було зазначено судом вище, позивачем заявлено вимоги, зокрема, про стягнення експлуатаційних витрат в сумі 12295,73 грн. за період з грудня 2011 року (в рахунку зазначено як січень 2012 року) по грудень 2012 року, тобто, фактично за 13 місяців.

За змістом ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», п.1.7 Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкової території, які затверджено Наказом №176 від 05.09.2001р. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують нежитлові приміщення у житлових будинках, або яким нежитлові приміщення належать на праві власності, крім орендної плати та плати за комунальні послуги за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами, приймають участь в загальних для всього житлового будинку експлуатаційних витратах пропорційно загальній площі.

У відповідності до п.1.5 вказаних Методичних рекомендацій всі умови участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території та оплати комунальних послуг повинні передбачатись відповідним договором між ними та, зокрема, власником нежилого приміщення або встановленою ним особою.

01.11.2011р. генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» було затверджено складові тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, розрахованих згідно із Постановою №869 від 01.06.2011р. Кабінету Міністрів України, а саме: прибирання прибудинкової території - 0,7901 грн./кв.м, технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації - 1,1942 грн./кв.м, дератизація - 0,0026 грн./кв.м, технічне обслуговування та ремонт систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності - 0,0499 грн./кв.м, поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження - 1,1112 грн./кв.м, поливання дворів, клумб і газонів - 0,0182 грн./кв.м, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду - 0,0331 грн./кв.м, експлуатація номерних знаків на будинках - 0,0002 грн./кв.м, освітлення місць загального користування, підвальних приміщень та підкачування води - 0,6718 грн./кв.м. У відповідності до вказаного розрахунку встановлено, що загальна кількість витрат становить 3,8715 грн./кв.м, що з урахуванням ПДВ складає тариф у розмірі 4,65 грн./кв.м.

Виходячи з наведеного розрахунку, приймаючи до уваги, що в оренді позивача перебуває приміщення за адресою: м.Київ, вул.А.Ахматової, 13-Д загальною площею 206 кв.м, з огляду на тариф у розмірі 4,65 грн., встановлений за 1 кв.м, 01.11.2011р. сторонами було підписано угоду про внесення змін до договору б/н від 21.07.2006р., у відповідності до якої вказаний правочин доповнено п.3.4 наступного змісту: «З 01 листопада 2011 року щомісячне нарахування експлуатаційних витрат складає 957,9 грн. з ПДВ на місяць. Вказана сума може змінюватися в залежності від фактичних витрат підприємства.».

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що з 01.01.2011р. відповідач зобов'язався здійснювати оплату експлуатаційних витрат у розмірі 957,9 грн. на місяць, тобто, за спірний період сплаті підлягали експлуатаційні витрати в сумі 12452,70 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.1, 3.3 договору б/н від 21.07.2006р. встановлено, що оплата за надання послуг складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок підприємства до 25 числа наступного за звітним місяцем. Користувач зобов'язаний щомісячно звертатися до підприємства для отримання рахунків по сплаті експлуатаційних, комунальних та інших послуг.

У судовому засіданні 20.03.2013р. на запитання суду «Чи звертався відповідач в порядку п.3.3 договору б/н від 21.07.2006р. на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території до позивача для отримання рахунків на оплату послуг?» представник відповідача зазначив, що не звертався.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивачем за спірний період було оформлено рахунки на оплату, у тому числі, експлуатаційних витрат за період з грудня 2011 року по грудень 2012р. на суму 26507,26 грн.

Проте, рахунки позивача №СФ-000446 від 16.08.2012р., №СФ-000454 від 30.08.2012р., у відповідності до яких вартість експлуатаційних витрат визначена на рівні 6255,19 грн. без ПДВ, що з ПДВ складає 7506,23 грн., судом до уваги не приймається, враховуючи, що згідно із угодою від 01.01.2011р. про внесення змін до договору б/н від 21.07.2006р. сторонами було узгоджено вартість експлуатаційних витрат в сумі 957,90 грн. в місяць.

Доказів здійснення витрат у більшому розмірі позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не представлено, як і відповідачем не надано доказів які б свідчили про відсутність (зменшення) фактичних витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада».

Тобто, за висновками суду, за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року відповідачем мало бути оплачено експлуатаційні витрати саме в сумі 12452,70 грн.

Ухвалами господарського суду від 31.01.2013р., 20.02.2013р. зобов'язано відповідача надати належні докази часткової або повної оплати відповідачем заборгованості (у разі їх наявності) на виконання умов договору б/н від 21.07.2006р.

12.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтімед» представило до матеріалів справи платіжні доручення, які підтверджують здійснення оплат за відповідним договором.

Дослідивши вказані докази, господарський суд встановив, що оплату експлуатаційних витрат за спірний період відповідач не здійснював, про що свідчать відомості, які наявні у призначенні платежу вказаних платіжних документів.

Наразі, будь-яких інших належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України оплати експлуатаційних витрат за спірний період відповідачем до матеріалів справи не надано.

Одночасно, як вказує позивач, у березні 2010 року відповідач не перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» 2005,54 грн. вартості послуг центрального опалення, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення відповідних грошових коштів.

Проте, суд не погоджується із визначеними твердженням позивача з огляду на наступне:

Як свідчать матеріали справи, 31.03.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» було оформлено рахунок фактуру №СФ-0000052, у відповідності до якого оплаті підлягали експлуатаційні витрати, послуги з вивезення ТВП, опалення на загальну суму 3292,58 грн. (у тому числі, опалення в сумі 2018,88 грн. без ПДВ, що з ПДВ становить 2422,67 грн.).

У відповідності до платіжного доручення №91 від 12.04.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтімед» перерахувало грошові кошти в сумі 3292,58 грн. згідно із рахунком №СФ-0000052 від 31.03.2010р. (про що вказано у призначенні платежу).

Тобто, рахунок №СФ-0000052 від 31.03.2010р. оплачено відповідачем у повному обсязі, у тому числі, перерахована вартість послуг центрального опалення.

Наявність у призначенні платежу платіжного доручення №91 від 12.04.2010р. посилань на те, що здійснюється оплата за експлуатаційні витрати вказаних висновків суду не спростовують з огляду на відповідність загальної суми платежу та наявності посилань на номер та дату рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада».

Заперечення відповідача на те, що позивачем не доведено факту надання послуг центрального опалення, а також здійснення експлуатаційних витрат, судом до уваги не приймаються, враховуючи зміст наявних у матеріалах справи цивільно-правових угод та інших документів, які спростовують доводи відповідача, а саме: договору №02-7108 від 01.01.2012р., укладеного з Міським медично-виробничим підприємством «Профілактична дезінфекція»; договору №7560831 від 02.10.2007р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, підписаного з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»; акту готовності до опалювального сезону №26 від 02.10.2009р.; наряду №2447 від 30.10.2009р. підключення Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) технічного обслуговування вузла теплообліку; актів здачі-прийняття робіт/послуг з дератизації; актів загального огляду жилого будинку від 14.03.2012р., 27.09.2012р.

Крім того, судом враховано, що специфіка надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території полягає у тому, що у більшій частині не вимагає залучення сторонніх осіб з метою їх виконання (прибирання прибудинкової території, поливання дворів, клумб і газонів, прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, тощо) та виконується власними силами особи, що надає послуги.

Також, нормами діючого законодавства та договором б/н від 21.07.2006р. не передбачено обов'язкового складання між виконавцем послуг з утримання будинків та прибудинкової території та особою, що орендує приміщення на відповідній території, будь-яких актів приймання-передачі наданих послуг. При цьому, необхідність оплати експлуатаційних витрат пов'язується законом з площею приміщення, яка займається споживачем послуг.

Посилання відповідача на акти-претензії та інші документи-звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед» щодо якості та кількості житлово-комунальних послуг є безпідставними, з огляду на таке:

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Статтею 36 вказаного Кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу норм ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

За таких обставин, належним та допустимим доказом ненадання або надання невідповідної якості визначених послуг є акт-претензія, який складено виконавцем та позивачем, або підписаний не менш як двома споживачами у разі, якщо виконавець не з'явився на виклик заявника.

Наразі, в обґрунтування клопотання щодо якості та кількості наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» послуг, відповідачем представлено: лист №57 від 03.06.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед» щодо неякісного поливу придомової території; заяву б/н від 14.01.2009р. Тараненко О.А., яка адресована Дарницькій районній державній адміністрації; акти від 09.01.2009р., 23.12.2009р. залиття приміщення за адресою: м.Київ, вул.Ахматової, 13-Д; лист №66/2743 від 28.09.2009р. Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» щодо температури приміщення; акти від 30.01.2012р., від 02.04.2012р. про залиття, аварію, що трапились на каналізаційній системі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»; акт від 05.03.2012р. про залиття, що трапилось на системі ГВП, Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада»; претензії №189 від 01.06.2012р., №195 від 05.09.2012р.; акти-претензії №203/1 від 4.01.2013р., №185/1 від 05.04.2012р., №189/3 від 17.06.2012р.

Проте, вказані документи не приймаються судом до уваги в якості доказу надання позивачем послуг неналежної якості та кількості, виходячи з того, що не відповідають за формою та змістом вимогам, які встановлені ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме: складені позивачем або відповідачем одноособово; не містять доказів виклику представника виконавця для складення та підписання акта-претензії споживача або підписання двома споживачами у разі, якщо виконавець не з'явився на виклик заявника, тощо.

Акти від 09.01.2009р., 23.12.2009р. залиття приміщення за адресою: м.Київ, вул.Ахматової, 13-Д, які було підписано, у тому числі, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алтімед» не містять відомостей стосовно того, що певне залиття відбулось з вини позивача.

Крім того, як зазначено судом вище, більшість представлених відповідачем в обґрунтування власних заперечень доказів, зокрема, акти від 09.01.2009р., 23.12.2009р. залиття приміщення за адресою: м.Київ, вул.Ахматової, 13-Д, складені у період, який не є спірним.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не позбавлений права та можливості звернутися до суду з окремим позовом щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» збитків, які, на думку відповідача, завдані з вини позивача та внаслідок неправильних дій останнього.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед», яка була викладена у відзиві б/н від 19.02.2013р., про застосування строку позовної давності до заборгованості станом на 01.01.2010р. в сумі 13858,14 грн., яка визначена у розрахунку до позову, залишається судом без задоволення, виходячи з того, що як було зазначено вище, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» заявлено вимоги про стягнення боргу за експлуатаційні витрати, понесені в період з грудня 2011 року по грудень 2012 року та послуги центрального опалення за березень 2010 року.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, вимоги позивача про стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме на суму експлуатаційних витрат у розмірі 12295,73 грн. за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.3.2 договору б/н від 21.07.2006р. встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг користувачем, підприємство нараховує пеню в розмірі 1% від суми сплати за кожен день прострочки (включаючи день оплати), але не більше ніж подвійна ставка НБУ.

З огляду на приписи вказаних норм та зміст договору, позивачем нарахована та пред'явлена до стягнення пеня у розмірі 116,19 грн. За поясненнями позивача розрахунок пені здійснено за період з липня 2012 року по грудень 2012 року.

Наразі, з огляду на те, що при розрахунку неустойки, проведеного судом, її сума виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, а суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 116,19 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної статті, Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада» за період з січня 2010 року по грудень 2012 року нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 704,90 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1344,04 грн.

При цьому, за висновками суду, позивачем неправомірно визначено період нарахування відповідних платежів з січня 2010 року по грудень 2012 року, виходячи з того, що 3% річних та інфляційні збитки нараховано на основну заборгованість, що виникла з грудня 2011 року по грудень 2012 року, а також у березні 2010 року.

З огляду на часткове задоволення вимог про стягнення основного боргу, враховуючи, що при розрахунку 3% річних за період з грудня 2011 року по грудень 2012 року, проведеного судом, їх сума виявилась більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення, а суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 704,90 грн.

Одночасно індекс інфляції в спірний період був від'ємним, внаслідок чого інфляційні збитки позивача відсутні, а у визначених позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» слід відмовити.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості з оплати експлуатаційних витрат у розмірі 12295,73 грн., з огляду на те, що послуги центрального опалення за березень 2010 року повністю оплачені відповідачем, а також наявність помилок у розрахунку пені, 3% річних та інфляційних витрат позивача, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 12295,73 грн., 3% річних у розмірі 704,90 грн., пені - 116,19 грн.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед», м.Київ про стягнення 16466,40 грн., а саме: основного боргу в сумі 14301,27 грн., інфляційних витрат - 1344,04 грн., 3% річних - 704,90 грн., пені - 116,19 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімед» (02068, м.Київ, вул.Г.Ахматової, буд.13-Д, нежиле приміщення №459, ЄДРПОУ 32375968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» (02068, м.Київ, вул.Г.Ахматової, буд.3, ЄДРПОУ 30300272) основний борг в сумі 12295,73 грн., 3% річних у розмірі 704,90 грн., пеню - 116,19 грн., а також судовий збір - 1578,04 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 03.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.04.2013р.

Суддя М.О.Любченко