Рішення № 30766516, 12.04.2013, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 1713/1727/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Василевич О.В.

секретар - Гічиновська Я.В.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника органу опіки та піклування ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, -

встановив :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначає, що з жовтня 2006 р. по березень 2012 р. вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області розірвано, після чого вони почали проживати окремо. Вказує, що від спільного подружнього життя у них є малолітній син, якого відповідач після розірвання шлюбу забрав проживати разом із собою, та вона не може побачитись з сином. Зазначає, що не погоджується, щоб син проживав з відповідачем, вважаючи, що виходячи з інтересів дитини син повинен проживати з нею, оскільки в малолітньому віці потребує виключно материнського піклування та догляду. Зазначає, що має належні умови проживання та виховання дитини, отримує самостійний заробіток. Вважає, що проживання сина з нею буде відповідати інтересам дитини, що й спонукало її звернутися до суду із позовом про визначення місця проживання дитини.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити їх з підстав, вказаних у позовній заяві. Пояснила, що вона з відповідачем разом не проживає з часу розірвання шлюбу та в судовому порядку при розірванні шлюбу питання з ким буде проживати дитина не вирішувалось. Зазначила, що за тиждень до розірвання шлюбу відповідач забрав сина і переїхав проживати з ним по місцю свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2, де син проживає по даний час з батьками відповідача, та відповідач з січня 2013 р. перебуває на заробітках в Росії. Пояснила, що з приводу зміни відповідачем місця проживання їхнього сина вона до правоохоронних органів чи служби у справах дітей не зверталася. Зазначила, що в подальшому вона з відповідачем досягнула згоди про те, що буде приїжджати до відповідача в с.Верхів та бачитись з сином. Через деякий час відповідач перестав дозволяти бачитись з дитиною, що спонукало її звернутися у вересні 2012 р. до служби у справах дітей Острозької РДА з проханням зясувати в яких умовах проживає її син, водночас зазначила, що питання щодо доцільності зміни місця проживання свого сина вона перед службою у справах дітей не ставила. Зазначила, що в 2013 р. вона декілька разів навідувалася до сина, спілкувалася з ним, та забирала його на декілька днів до себе додому по місцю свого проживання в м.Рівне, та згодом на прохання матері відповідача привозила сина назад в с.Верхів. Пояснила, що на даний час вона має змогу спілкуватися та бачитись із сином, однак відвідуючи останній раз сина мати відповідача відмовила їй у можливості забрати сина по місцю свого проживання до м.Рівне.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ст.ст.74, 76 ЦПК України.

Представник органу опіки та піклування підтримала в судовому засіданні поданий до суду висновок органу опіки та піклування та пояснила, що не вбачає підстав для зміни місця проживання малолітнього ОСОБА_5, вважаючи за доцільне визнати проживання малолітньої дитини з її батьком. Пояснила, що позивачка у вересні 2012р. звернулася з письмовою заявою до служби у справах дітей з проханням зясувати в яких умовах проживає її дитина, у звязку з чим працівниками служби у справах дітей Острозької РДА спільно з працівниками Острозького МВ УМВС України здійснювалось обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_5, за результатами яких складено відповідні акти. При обстеженні встановлено, що дитина проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 в родині ОСОБА_5, відносини доброзичливі, дитина забезпечена всім необхідним для її розвитку, відкрита до спілкування, розвинута відповідно до свого віку. При обстеженні умов проживання була присутня позивачка та мати відповідача, яка не заперечувала щодо побачень позивачки з сином, при цьому сама дитина спілкування з позивачкою уникала та втікала від неї, висловлюючи бажання залишитись в будинку в с.Верхів та відмовляючись їхати з матірю. Позивачка намагалась встановити контакт з дитиною, однак їй це не вдалося, та перешкод цьому ніхто не чинив, а тому було рекомендовано не забирати сина задля запобігання його психологічного травмування. Позивачка зі скаргами до служби у справах дітей чи сільської ради щодо вчинення їй перешкод у спілкуванні із сином не зверталася, та як відомо представнику органу опіки та піклування таких скарг до правоохоронних органів від неї також не надходило. Дитина відвідує Верхівський дитячий дошкільник заклад. Зазначила, що соціальний фахівець сільської ради постійно навідується до родини ОСОБА_5, в якій перебуває малолітня дитина з метою перевірки умов проживання і виховання дитини, та не встановлено здійснення на дитину будь-якого негативного впливу. Зазначила, що на даний час відповідач перебуває за кордоном на заробітках та участь у вихованні дитини приймають батьки відповідача.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника органу опіки та піклування, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

З матеріалів справи та пояснень позивачки судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з 28.10.2006 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який 28.03.2012р. розірвано згідно заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28.03.2012р. (а.с.6).

Від спільного подружнього життя сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження дитини від 28.01.2008р. (а.с.5).

Як вбачається з рішення Рівненського міського суду та з пояснень позивачки судом встановлено, що при розірванні шлюбу позивачка не ініціювала питання з ким буде проживати дитина та суд з власної ініціативи місце проживання дитини не визначав.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу сторони проживають окремо : позивачка в м.Рівне, відповідач с.Верхів Острозького району Рівненської області.

З пояснень позивачки судом встановлено, що відповідач за відсутності заперечень з її сторони переїхав із сином з м.Рівне до с.Верхів Острозького району Рівненської області, та в подальшому між сторонами було досягнуто домовленості про те, що син проживатиме разом з батьком в с.Верхів та позивачка буде до нього навідуватись та бачитись з ним.

З часу розірвання шлюбу малолітня дитина проживає по місцю реєстрації свого батька в с.Верхів, та на час розгляду справи у суді з дитиною проживають баба та дід (батьки відповідача), які і займаються його утриманням та вихованням.

Як вбачається з актів обстеження матеріально-побутових умов позивачки і відповідача, кожен з них забезпечений житлом та має належні побутові умови, кожен з них по місцю проживання характеризується позитивно, позивачка офіційно працевлаштована та з 01.06.2011р. працює офіціантом в ресторані «Блюз» (ПП ОСОБА_6В.), отримує стабільний і постійний дохід (розмір доходу за період вересень 2012р.- лютий 2013 р. складає 6 886 грн.), відповідач перебуває на заробітках за кордоном в Російській Федерації (а.с.7, 8, 9, 11, 12, 13, 39, 40, 42, 43,47, 48,49, 72).

Малолітній ОСОБА_5 відвідує дошкільну групу дитячого садка НВК «Верхівська ЗОШ І-ІІ ст. ДНЗ», що підтверджується характеристикою з дошкільного закладу та довідкою Верхівської сільської ради (а.с.43, 44).

Згідно висновку органу опіки та піклування Острозької районної державної адміністрації № 937/01-24 від 26.03.2013р. проживання ОСОБА_5, 23.02.2008р.н. визнано за доцільне з його батьком ОСОБА_4 (а.с.69).

Відповідно до ч.1 ст.161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди, щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись судом.

З огляду на вищенаведені положення статті 161 СК України в судовому порядку підлягає вирішенню лише спір щодо місця проживання дитини, який виник та існує між батьками дитини.

Згідно загальних засад змагальності передбачених ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для задоволення своїх вимог або заперечень. Отже, на позивачку покладено обовязок довести наявність спору щодо місця проживання дитини, який існує на час розгляду справи у суді між нею і відповідачем.

З матеріалів справи та пояснень позивачки судом встановлено, що відповідач на час розгляду справи у суді перебуває за кордоном (м.Санкт-Петербург, Російська Федерація) та спір щодо місця проживання дитини існує між позивачкою та батьками відповідача (його матірю), з якими на даний час проживає малолітній ОСОБА_5

Позивачка не надала суду жодних належних доказів в підтвердження вчинення їй відповідачем перешкод у спілкуванні з сином і судом такі обставини не встановлено. В правоохоронні органи позивачка з даного приводу не зверталася.

Відповідно до ст.163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитині проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З пояснень позивачки встановлено, що вона не зверталася з вимогами про відібрання у батьків відповідача свого сина, та їй у відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України було розяснено її право звернутися до суду в порядку ст.163 СК України з такими вимогами, однак позивачка не виявила наміру скористатися своїм правом, а відтак з урахуванням положень ст.11 ЦПК України суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Беручи до уваги викладене, з урахуванням встановлених по справі обставин, суд за відсутності доказів існування спору між батьками дитини щодо місця її проживання, не вбачає фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

На підставі викладеного, ст.ст.209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_7