Ухвала суду № 30766203, 01.04.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/1344/13-ц

01.04.2013 рокум. Сімферополь

Суддя Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим ОСОБА_1, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції АР Крим про визнання розірвання шлюбу фіктивним, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, яка ухвалою суду від 22.02.2013р. була залишена без руху, з наступних підстав:

- в порушення вимог п.2 ч.2 ст.119 ЦПК України, - не зазначені засоби звязку позивача;

- в порушення вимог ч.5 ст.119 ЦПК України, до позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору. Так, як вбачається з матеріалів, доданих до позовної заяви, сплачено судовий збір у розмірі 107,30 грн. (квитанція № 21А8020044 від 08.10.2013р.). Однак, відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 4 Закону, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,2% розміру мінімальної заробітної плати, що становить станом на 19.02.2013р. (дата звернення позивача до суду), - 114,70 грн. Крім того, згідно з ст.2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи та фізичні особи підприємці, які звертаються до суду. Як вбачається з наданої квитанції платником судового збору є не позивач. Таким чином, заявникові необхідно сплатити судовий збір у сумі 114,70 грн.;

- в порушення вимог п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України, у позовній заяві не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, на які посилається позивач, а саме: що у позивача з чоловіком є діти; що у 1957 року ним була виділена певна земельна ділянка та право власності на неї позивача (або померлого чоловіка); що в період після 1987 рік позивач з чоловіком продовжували проживати однією сім`єю до смерті чоловіка. Крім того, хоча позивачем і вказано на наявність свідків для підтвердження певних обставин, але, які саме обставини вони можуть підтвердити не зазначені. Крім того, що чоловік позивача мав інвалідність, потребував стороннього догляду і його здійснювала позивач, що саме позивач продовжує користуватися домоволодінням, після смерті чоловіка провела комунікації у домоволодіння, продовжує ним користуватися;

- в порушення вимог п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України, позивачем не чітко викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Так, позивач вказує, що на даний час знесення будинку припинено, але приблизний час припинення та коли про це дізналася позивач - не зазначено; не викладені обставини розірвання шлюбу на підставі ст.106 чи ст.107 СК України (і якими доказами це підтверджується), як передбачено у ст. 108 СК України, на яку посилається позивач; обставини, у чому саме виразилося порушення права на проживання у шлюбних відносинах з чоловіком (майнового чи немайнового, якого саме); позивачем вказані треті особи, але у чому їх заінтересованість, позивачем не зазначено. Крім того, позивачем не зазначені обставини зазначення ОСОБА_3 одночасно в якості третьої особи у справі, та свідка.

01.04.2013 року до суду, на усунення наведених ухвалою від 22.02.2013 року недоліків, від позивача надійшла позовна заява в іншій редакції.

Однак, як вбачається з наданої суду позовної заяви у новій редакції, зазначені судом раніше недоліки в повному обсязі позивачем усунені не були. Так, в порушення вимог п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України, у позовній заяві не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину, на які посилається позивач, а саме: що у 1957 року ним була виділена певна земельна ділянка та право власності на неї позивача (або померлого чоловіка); що в період після 1987 рік позивач з чоловіком продовжували проживати однією сім`єю до смерті чоловіка. Крім того, хоча позивачем і вказано на наявність свідків для підтвердження обставин, але, які саме обставини вони можуть підтвердити не зазначені. В порушення вимог п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України, позивачем не чітко викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Так, позивач вказує, що на даний час знесення будинку припинено, але приблизний час припинення та коли про це дізналася позивач - не зазначено; не викладені обставини розірвання шлюбу на підставі ст.106 чи ст.107 СК України (і якими доказами це підтверджується), як передбачено у ст. 108 СК України, на яку посилається позивач; обставини, у чому саме виразилося порушення права на проживання у шлюбних відносинах з чоловіком (майнового чи немайнового, якого саме); позивачем вказані треті особи, але у чому їх заінтересованість, позивачем не зазначено.

Таким чином, станом на 01.04.2013 року (з урахуванням перебування судді у відпустці в період з 25.03.2013р. по 29.03.2013р.) від позивача на адресу суду усунення зазначених недоліків не надійшло.

За таких обставин, позовна заява підлягає визнанню неподаною та поверненню.

Крім того, відповідно до положень ст. 115 ЦПК України, якщо суддя вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

Відповідно до ст.109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Наведене місце знаходження відповідача знаходиться у Залізничному районі м. Сімферополя, тобто поза межами території Центрального району м. Сімферополя.

Про наявність між сторонами спору про нерухоме майно, яке б знаходилося не території Центрального району м. Сімферополя у позовній заяві не йдеться, питання щодо нього вирішити позивач не просить.

Інших підстав, за якими справа підлягала б розгляду у Центральному районному суду м. Сімферополя АР Крим - з матеріалів позову не вбачається.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що справа і не підсудна Центральному районному суду м. Сімферополя АР Крим, у звязку з чим, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, позовна заява, підлягає поверненню позивачу.

При цьому, на підставі ч. 5 ст. 121 ЦПК України, суд вважає необхідним розяснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 121 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Відділу реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції АР Крим про визнання розірвання шлюбу фіктивним, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 вважати неподаною та повернути позивачу.

Розяснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Зобовязати Головне Управління Державної казначейської служби України в АР Крим повернути з державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м. Сімферополі (Центральний район м. Сімферополя), 22030001 код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38040558 Банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь Код банку отримувача (МФО) 824026 Рахунок отримувача 31213206700005 Код класифікації доходів бюджету 22030001) на користь позивача ОСОБА_2, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1, судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп., сплачений 01.04.2013 року згідно квитанції №2141020004 від 01 квітня 2013 року.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя у пятиденний строк.

Суддя:Н. В. Кучеренко