Рішення № 30765364, 10.04.2013, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 1601/14703/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2013 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі: головуючого судді Зємцова В.В.

при секретарі Радіоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсиббанку» про визнання договору про надання споживчого кредиту удаваним правочином,-

ВСТАНОВИВ:

07.12.2012 року позивач звернувся в суд з позовом до ПАТ «Укрсиббанку» про визнання договору про надання споживчого кредиту удаваним правочином.

В позові зазначав, що 09.08.2008 року між ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» та ОСОБА_1, було укладено договір купівлі-проджуа втомобіля №514413-1882. Згідно умов договору ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» зобовязалось продати, а позивач прийняти у власність та оплатити автомобіль CHEVROLET LACETTI SX 1.8dr M/T X4XK 55 C.

Згідно додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 514413-1882 від09.09.2008 року загальна вартість складала 88960,00 грн., що включає до себе ПДВ 20%.

Оплата товару проводилась в наступному порядку згідно пунктів договору купівлі-продажу автомобіля:

-П.1.2 покупець за рахунок власних грошових коштів, в порядку передбаченому цим договором, сплачує продавцю частину вартості автомобіля в сумі 15 %, тобто 13345,20 грн. в тому числі ПДВ -2224,20 грн. на поточний рахунок продавця за банківськими реквізитами: Отримувач, ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс», р/р 260021400, в «Райфайзен банк Аваль», м. Київ, МФО 300335, код ЄДРПОУ32160371, покупець гарантує, що розмір кредиту та авансу узгоджений з уповноваженим органом банку, який приймає рішення про надання кредиту.

-П.1.3 сплату різниці коштів між вартістю автомобіля та сплаченим авансом покупець здійснює за рахунок коштів, отриманих від банку, на умовах укладеного між банком та покупцем договору кредиту. Сума кредиту банку для купівлі продавцем автомобіля за цим договором складає 85% від вартості автомобіля, тобто 75614,80 грн. покупець гарантує продавцю оформлення із банком відносин з надання кредиту таким чином, щоб кредит надавався шляхом перерахування банком суми кредиту на поточний рахунок продавця.

-П.2.3 покупець сплачує повну вартість автомобіля протягом 7-ми календарних днів з моменту укладення цього договору та організовує сплату продавцю різниці між сумою авансу та вартістю автомобіля за рахунок коштів, отриманих в банку, як кредит, протягом 2 банківських днів з моменту укладення договору кредиту. За цим договором аванс і кредит визнаються,як попередня оплата за автомобіль.

22.09.2008 року, ОСОБА_1 перерахував на користь продавця плату в розмірі 13345,20 грн. в тому числі ПДВ -2224,20 грн. зазначений факт підтверджується квитанцією № 39 від 09.09.2008 року.

Для сплати решти вартості автомобіля, яка становила 75614,80 грн., позивач повинен був укласти з АКІБ «УкрСиббанк» договір кредиту в іноземній валюті, хоч потреби в отриманні кредиту в іноземній валюті не було,з іншого боку виникли зобовязання укласти кредитний договір, оскільки укладений договір купівлі автомобіля.

12.09.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11394089000та договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11394082000.

12.09.2008 року відповідач на виконання умов кредитного договору та договору купівлі-продажу автомобіля перерахував кредитні кошти в сумі 76758,53 грн. на поточний рахунок автосалону.

На час укладання кредитного договору позивачем банку була достовірно надана інформація про його фінансовий стан і були надані документи про отримання доходу у національній валюті.

Згідно п.1.1 кредитного договору № 11394089000 банк зобовязується надати позичальнику,а позичальник зобовязується прийняти і повернути банку кредит у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 5225,00 грн. Та сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, зазначених у договорі. При цьому транш надається позичальнику кожного календарного року з наступного року, починаючи з дати укладення договору, і надання траншу здійснюється тільки за умови виконання п. 1.3 договору.

13.02.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про заставу транспортного засобу № 11394082000. П. 1.2 вказаного додатку було передбачено, що розмір ануїтетного платежу складає 275 доларів США. День сплати ануїтетного платежу 13 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобовязаний сплатити ануїтет ний платіж.

Зазначений кредитний договір укладений сторонами із зазначенням його змісту на основі стандартної форми кредитного договору, запропонований банком.

Позивач вважає що вищезазначений договір, що наданий йому в доларах США та розрахунки між сторонами мають здійснюватись в тій самій валюті, але кредитний договір він вважає удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховання іншого правочину, кий сторони вчинили в дійсності , а саме було здійснено надання кредиту в національній валюті України - гривні.

Позивач просив суд визнати вищезазначений договір-удаваним правочином, застосувати наслідки удаваного правочину та визнати його таким, що укладений в національній валюті України- гривні, а саме вважати , що кредит був наданий в сумі 76758,53 грн. на умовах вищезазначених у кредитному договорі. Зобовязати відповідача скласти новий графік погашення заборгованості, із розрахунку того,що кредит був наданий в національній валюті України, а також здійснити перерахунок в національну валюту України усіх сплачених позивачем грошових коштів по погашенню кредиту та відсотків по ньому (долари США) по курсу НБУ, який діяв на день оплати.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали. Просили задовольнити його з підстав викладених в позові.

Представник відповідача проти позову заперечував. Заперечення містяться на 45-47 а.с.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача перевіривши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що дійсно 09.08.2008 року між ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» та ОСОБА_1, було укладено договір купівлі-проджуа втомобіля №514413-1882. Згідно умов договору ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-Сервіс» зобовязалось продати, а позивач прийняти у власність та оплатити автомобіль CHEVROLET LACETTI SX 1.8dr M/T X4XK 55 C.

Згідно додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 514413-1882 від09.09.2008 року загальна вартість складала 88960,00 грн., що включає до себе ПДВ 20%.

22.09.2008 року, ОСОБА_1 перерахував на користь продавця плату в розмірі 13345,20 грн. в тому числі ПДВ -2224,20 грн. зазначений факт підтверджується квитанцією № 39 від 09.09.2008 року.

Для сплати решти вартості автомобіля, яка становила 75614,80 грн., позивач повинен був укласти з АКІБ «УкрСиббанк» договір кредиту в іноземній валюті, хоч потреби в отриманні кредиту в іноземній валюті не було,з іншого боку виникли зобовязання укласти кредитний договір, оскільки укладений договір купівлі автомобіля.

12.09.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11394089000та договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11394082000.

12.09.2008 року відповідач на виконання умов кредитного договору та договору купівлі-продажу автомобіля перерахував кредитні кошти в сумі 76758,53 грн. на поточний рахунок автосалону.

13.02.2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про заставу транспортного засобу № 11394082000. П. 1.2 вказаного додатку було передбачено, що розмір ануїтетного платежу складає 275 доларів США. День сплати ануїтетного платежу 13 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобовязаний сплатити ануїтет ний платіж.

В обґрунтування доводів позовної заяви ОСОБА_1 стверджує, що банк надав кредит у гривні, тоді як умовами кредитного договору передбачене надання кредиту у доларах США, надання кредиту у іноземній валюті є незаконним, а кредитний договір є удаваним правочином.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до п. 1.2.1. Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11394082000 від 12.09.2008 року, укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (надалі Кредитний договір) сума кредиту складає 15819,00 доларів США, вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 76758,53 грн. за курсом НБУ на день укладення договору.

Тобто, предметом договору є надання кредиту саме в іноземній валюті - доларах США.

Стаття 629 ЦК України встановлює загальний принцип обов'язковості договору. Укладення договору передбачає, що він відповідає встановленим законодавством вимогам, і умови договору не суперечать положенням нормативно-правових актів. Належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін і повинен добросовісно виконуватись.

Відповідно до п 1.2.3. Кредитного договору, сторони домовились, що кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника №262061965473000.

На виконання договору 12.09.2008 року банком було перераховано на поточний рахунок Позичальника №262061965473000 кошти в сумі 15819,00 Доларів США, про що свідчить виписка по рахунку за 12.09.2008 р.

Відповідно до п4. глави 3 розділу 3 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 р. N 337 та Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за N 768/8089 видача готівки іноземної валюти з каси банку здійснюється за заявою на видачу готівки.

Відповідно до заяви на видачу готівки №39 від 12.09.2008 року ОСОБА_1 отримав на руки готівкові кошти у сумі 15819,00 Доларів США.

За таких обставин предметом Кредитного договору є надання кредиту саме в іноземній валюті в сумі 15819,00 Доларів США, Кредитний договір в частині надання суми кредиту був виконаний банком у відповідності з умовами договору - наданий кредит в сумі 15819,00 Доларів США.

Тому твердження позивача, що він не отримував за кредитним договором 15819,00 доларів США не відповідає дійсності.

Окрім того, 12.01.2012 року Автозаводський районний суд м. Кременчука ухвалив рішення у справі №2-260/2012 за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, яким позовні вимоги банку задовольнив повністю та стягнув заборгованість з позичальника. При цьому суд дійшов висновку,

що ОСОБА_2 надав позичальнику кредит у розмірі 15819,00 доларів США.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач обґрунтовує свої вимоги також тим, що укладення Кредитного договору в валюті, відмінній від гривні, та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, що, на думку Позивача, суперечить вимогам законодавства, зокрема ст.5 (п.п.«в»,«г» ч.4) Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Недійсність Договору забезпечення зобов'язань позивач обґрунтовує положеннями ст.548 Цивільного кодексу України

Разом з тим, відповідно до ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ЗУ «Про Національний банк України». Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

28 жовтня 1991 р. Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк» банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001р. на право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ч. З ст. 14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що ОСОБА_2 має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19). Відповідно до ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст.49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією. Відповідно до ст.2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, відповідно до положень ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

Таким чином, ОСОБА_2 має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст.5 Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень ст.5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу суб'єктів: банкам, фінустановам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній

основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб'єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.

Національним банком прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, (затв. постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275), відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки иіають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. ОСОБА_2 отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції з щодо розміщення іноземної валюти.

Відповідно до п.«в» ч.4, ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тому висновок Позивача про обов'язковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, суперечить положенням ст.19 Конституції України за якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те. що не передбачено законодавством. ОСОБА_2 чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, ОСОБА_2 не має зобов'язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам. Зазначений висновок також підтверджений самим Національним банком, який у своєму листі від 29.05.2001р. №28-313/2178 з посиланням на норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Таким чином, банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

Керуючись, ст. 16, 203, 204,215,235, 629, 651, 652, 1054 ЦК України, ст. ст. 14, 57 59, 128, 179, 208, 209, 212 215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: