Постанова № 30765277, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2013 р. 09-39

Справа №801/2727/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захаровій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим

про визнання дій неправомірними, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій

Суть спору: Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим (далі Відділ) про визнання дій Відділу щодо прийняття постанови від 27.02.2013 р. ВП № 33655091 про повернення виконавчого листу по справі № 2а-8484/09/4/0170 неправомірними, скасування Постанови від 27.02.2013 р. ВП№ 33655091; зобов'язання Відділу прийняти нову постанову щодо прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом по справі № 2а-8484/09/4/0170, виданим Окружним адміністративним судом АРК 09.12.2010р. про стягнення з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим 1713,60 грн. на користь позивача. Вимоги мотивовані тим, що Відділ в порушення вимог діючого законодавства без наявності законних підстав прийняв постанову про повернення виконавчого документу.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі, на позовних вимог наполягав, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача до суду не з’явився, про день, місце і час судового засідання повідомлений належним чином. Надав заперечення проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та провести розгляд справи без його участі.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Головне Управління Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим надіслало на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим заяву про відкриття виконавчого провадження, в який на підставі ст.ст.3, 21 Закону України “Про виконавче провадження” просив відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання виданого 09.12.2010 р. Окружним адміністративним судом АРК по справі № 2а-8484/09/4/0170 виконавчого листа про стягнення на його користь з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим 1713,60грн.

Відділом 01.08.2012 р. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виданого 09.12.2010 р. Окружним адміністративним судом АРК виконавчого листа по справі № 2а-8484/09/4/0170.

Відділом 27.02.2013 р. прийнято постанову ВП № 33655091 про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно з якою на підставі п.9 ч.1 ст. 47, ст.50 Закону України “Про виконавче провадження” повернуто позивачу виданий 09.12.2010 р. Окружним адміністративним судом АРК по справі № 2а-8484/09/4/0170 виконавчий лист про стягнення 1713,60 грн. з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим.

Обгрунтовуючи своє рішення, відповідач посилався на Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” та Постанову КМУ №45 від 30.01.2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” вказано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (ст.2 Закону України “Про виконавче провадження”).

У ст.17 Закону України “Про виконавче провадження” зазначено,що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Ст.47 Закону України “Про виконавче провадження” визначає порядок повернення виконавчого документа стягувану та вказує, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу в тому числі у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідачем не надано доказів існування будь-яких підстав для повернення позивачу виданого Окружним адміністративним судом АРК 09.12.2010р. виконавчого листа по справі № 2а-8484/09/4/0170.

З 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, який згідно зі ст.1 встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

У ст.2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” визначено, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі- державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Указом Президента України №384/2011 від 06.04.2011р. затверджено Положення про Пенсійний фонд України, у п.1 якого зазначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади.

За таких обставин, вивчивши наведені вище положення Указу Президента України №384/2011 від 06.04.2011р., суд вважає обґрунтованими твердження позивача про те,що дія Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є органи Пенсійного фонду України.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 р., яка набрали сили з 06.02.2013 р., затверджена нова редакція Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р. ( далі Порядок № 845). Зазначений порядку прийнятий відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У п.2 Порядку № 845 вказано, що в його розумінні боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; а виконавчі документи – це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження"

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів ( п. 3 Порядку № 845).

Згідно з п.7 Порядку №845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження

Вивчивши зміст постанови ВП № 33655091 про повернення виконавчого листа по справі № 2а-8484/09/4/0170, наведені вище положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що, приймаючи рішення про повернення виконавчого документу стягувачеві - позивачу, яке оформлено у вигляді наведеної постанови, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим діяв у спосіб, що не передбачений ані Законом України “Про виконавче провадження”, ані Порядком № 845.

Отже, доводи позивача стосовно протиправності дій відповідача при прийнятті спірної постанови, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Приймаючи до уваги доведеність у суді протиправність поведінки з боку Відділу ПВР УВС ГУЮ МЮ України в АР Крим під час прийняття постанови ВП № 33655091 від 27.02.2013р. про повернення виконавчого листа по справі № 2а-8484/09/4/0170, суд вважає її такою, що підлягає скасування, як протиправна. Тому заявлений позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо заявлених вимог про зобов'язання відповідача прийняти нову постанову щодо прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження вказаного виконавчого листа, необхідно зазначити.

Ст. 51 Закону України “Про виконавче провадження” зазначає, що у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Тому намагання позивача зобов’язати Відділ ПВР УВС ГУЮ МЮ України в АР Крим вчинити дії пов’язанні з прийняттям нової постанови про прийняття до виконавчого провадження виконавчого листа по справі № 2а-8484/09/4/0170 виданого Окружним адміністративним судом АРК 09.12.2010р. є безпідставними, у зв’язку з тим, що положення Закону України «Про виконавче провадження» наділяють органи ДВС обов’язком його відновлення, у наслідку скасування відповідної постанови у судовому порядку. Тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Враховуючи викладене, заявлені вище вимоги ГУ ПФУ в АР Крим до Відділ ПВР УВС ГУЮ МЮ України в АР Крим підлягають частковому задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 01.04.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 05.04.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АРКрим щодо прийняття постанови від 27.02.2013 ВП № 33655091 про повернення виконавчого листа по справі № 2а-8484/09/4/0170.

3. Визнати протиправною та скасувати Постанову ВП № 33655091 від 27.02.2013р. про повернення виконавчого документа Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Автономної Республіці Крим.

4. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.