Рішення № 30759462, 12.04.2013, Зміївський районний суд Харківської області

2014/2-375/11

2/621/10/13

РІШЕННЯ

іменем України

12 квітня 2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

з участю: секретаря Білоусової А.А.

представника позивача Пасмурової І.О.

представника відповідача адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и в:

24.02.2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з позовною заявою, а 31.08.2011 року - з уточненою позовною заявою, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 з вимогою звернути стягнення на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HADOG101270049 від 18.04.2007 року на загальну суму 118732 грн. 65 коп.; виселити ОСОБА_3 із вказаного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог представник ПАТ КБ «Приватбанк» Железнякова І.М. вказала, що відповідно до укладеного договору № НАD0G101270049 від 18.04.2007 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 68209 грн. 21 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.04.2018 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: з "23" по "28" число кожного місяця, в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

На порушення вимог статей 526, 527, 530 ЦК України та умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право банка достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_3 станом на 03.02.2011 року має заборгованість 118732 грн. 65 коп., яка складається з наступного: 59423 грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом; 38818 грн. 14 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3393 грн. 60 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 11204 грн. 97 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 5642 грн. 03 коп. - штраф (процентна складова).

Зобов'язання за вказаним договором забезпечено договором поруки № НАDОG101270049/1 від 18.04.2007 року, укладеного з поручителем ОСОБА_4

Також, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_3 18.04.2007 року уклали договір іпотеки № НАD0G101270049, згідно з яким ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 61,50 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Цей будинок належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про іпотеку", іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки, за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом прооведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Відповідач підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки. Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу.

Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Вимоги ст. ст. 35, 40 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення боржника (іпотекодавця, якщо він є відмінним від боржника) про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору та про вимогу добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення позивачем виконані в повному обсязі.

Представник позивача Пасмурова І.О. підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 позов не визнала мотивуючи тим, що вимоги позовної заяви суперечать змісту статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином. Відповідно до угоди про надання правової допомоги від 26.04.2011 року їхнім представником є адвокат ОСОБА_2.

Вислухавши осіб, що беруть участь у справі, дослідивши надані сторонами письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

18.04.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № HAD0G101270049, за умовами якого ОСОБА_3 отримала споживчий кредит у розмірі 68209 грн. 21 коп. на наступні цілі приватного будинку розташованого по АДРЕСА_1 в сумі 60600 грн., а також у розмірі 7609 грн. 21 коп. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,34% місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору, періодом сплати вважати період з 23 по 28 числа кожного місяця, з кінцевим терміном повернення 17.04.2018 року. (а. с. 9-12)

18.04.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № HAD0G101270049 згідно, з яким ОСОБА_3 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме належний їй на підставі договору купівлі-продажу будинок загальною площею 61,50 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1, в якому вона зареєстрована та проживає. (а. с. 13-15, 17-19).

Виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № HAD0G101270049 від 18.04.2007 року забезпечено, також, договором поруки № HAD0G101270049/1, укладеним з ОСОБА_4 (а. с. 16).

Згідно розрахунків, наданих позивачем, ОСОБА_3 станом на 03.02.2011 року має загальну заборгованість за кредитним договором - 118732 грн. 35 коп., в тому числі: 59423 грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом; 38818 грн. 14 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3393 грн. 60 коп. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 11204 грн. 97 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 5642 грн. 03 коп. - штраф (процентна складова). (а. с. 5-6).

У відповідності з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідністю з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідністю з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Проценти на неустойку не нараховуються.

Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до ч. ч. 5-10 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

У відповідністю з ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Позивачем надані докази виникнення між сторонами правовідносин у зв'язку з укладенням зазначених вище кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки; а також наявності у відповідача ОСОБА_3 невиконаних зобов'язань за кредитним договором.

Будь-яких доказів, які б спростовували надані позивачем розрахунки, або зобов'язання щодо сплати нарахованих сум, відповідачами не надані.

Невиконання відповідачкою ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором є підставою для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З урахуванням вимог ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає частковому задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 61,50 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області 18.04.2007 року, реєстр №1110, зареєстрованого в КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" за №2695, способом реалізації вказаного предмету іпотеки (відповідно до договору іпотеки №HAD0G101270049 від 18.04.2007 року) іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) шляхом застосування процедури продажу з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Ціна продажу предмета іпотеки має бути визначена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок, є підставою для задоволення вимоги про виселення з цього будинку її власника відповідачки ОСОБА_3

Зняття з реєстрації проводиться на підставі рішення про виселення, тому прийняття рішення про зняття відповідачки з реєстрації місця проживання у вказаному будинку не вимагається.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача належить в рівних частках стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 1% від суми заборгованості за кредитом, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

В іншій частині позову належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» за кредитним договором №HAD0G101270049 від 18.04.2007 року, в розмірі станом на 03.02.2011 року - 118732 (сто вісімнадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 65 коп., в тому числі: 59423 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста двадцять три) грн. 91 коп. - заборгованість за кредитом; 38818 (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 14 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3393 (три тисячі триста дев'яносто три) грн. 60 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 11204 (одинадцять тисяч двісті чотири) грн. 97 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 250 (двісті п'ятдесят) грн. - штраф (фіксована частина); 5642 (п'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 03 коп. - штраф (процентна складова), звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 61,50 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області 18.04.2007 року, реєстр №1110, зареєстрованого в КП "Зміївське бюро технічної інвентаризації" за №2695, способом реалізації вказаного предмету іпотеки (відповідно до договору іпотеки №HAD0G101270049 від 18.04.2007 року) іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) шляхом застосування процедури продажу з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Встановити, що ціна продажу предмета іпотеки має бути визначена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Виселити ОСОБА_3 з будинку, розташованого по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» витрати по сплаті судового збору в розмірі з кожного по 593 (п'ятсот дев'яносто три) грн. 66 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі з кожного по 60 (шістдесят) грн., які перерахувати на розрахунковий рахунок №64993919400001, МФО 305299.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: