Рішення № 30758995, 27.03.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 712/8408/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2013 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Деметрадзе Т.Р. при секретарі Галаговець О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсними дій щодо збільшення процентної ставки за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із даним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», мотивуючи свої вимоги тим, що 21.08.2007 року між ним та відповідачем укладено Кредитний договір № MKVCGL00000010, відповідно до умов якого, банк надав йому кредит у розмірі 50 000 доларів США на строк з 21.08.07 по 20.08.2027 року, з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць (що становить 10,08% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом. А 26.02.2009 року між ними було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до якого процентна ставка залишилася у попередньому розмірі.

В січні 2010 року йому стало відомо про проведене підвищення процентної ставки в односторонньому порядку до 20,64 % річних, про, що він дізнався коли звернувся в банк з внесенням чергового платежу.

Вказує, що зазначені дії були вчинені банком в односторонньому порядку, без жодного попередження та консультацій з ним, хоча на момент збільшення процентів, вже діяла норма Закону (ЦК України), яка забороняла вчинення таких дій.

Відтак, йому в період з 01.02.2010 року до моменту звернення в суд, відповідач безпідставно, необґрунтовано та незаконно нарахував суми коштів у загальному розмірі 13 459,41 доларів США, що еквівалентно 107 406,09 грн. і таким чином штучно створив йому заборгованість, зробив його боржником, що спричинило також моральні страждання та нервові навантаження, які тривають вже впродовж трьох років, а також страх та ризик втратити предмет іпотеки, який виступає забезпеченням згідно з кредитним договором.

Тому, просить суд змінити кредитний договір, шляхом визнання п.2.3.1. нікчемним, визнати дії банку, стосовно збільшення процентної ставки до 20,64% річних недійсними впродовж усього періоду їх застосування та нарахування платежів за договором, стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 15 000 грн. та судові витрати.

В свою чергу відповідач подав заперечення на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до закону, який діяв на момент укладення договору, дозволялось в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору. При цьому, позивач був ознайомлений з умовами кредитного договору, про що свідчить наявність його підпису в договорі.

Окрім цього, останнім не вказано жодну, передбачену законом підставу для визнання недійсним окремих положень договору, а тому в даному випадку вони відсутні.

Що стосується моральної шкоди, зазначив, що на зобов'язання які виникають із угод не поширюється дія ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди. Натомість відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки. З цих підстав, просив у позові відмовити.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просять позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, вважає його безпідставним, з мотивів викладених у письмовому запереченні на позовну заяву, вважає, що процентну ставку було підвищено правомірно, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

З дослідженого в судовому засіданні кредитного договору № MKVCGL00000010 від 21.08.2007 року укладеного між сторонами, встановлено, що банк надав позивачу кредит у розмірі 50 000 доларів США на строк з 21.08.07 по 20.08.2027 року, з відсотковою ставкою за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць (що становить 10,08% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом.

В подальшому між ними було укладено додатковий договір № 1 від 26.02.2009 року, відповідно до умов якого процентна ставка не змінювалась, а сума щомісячного платежу становить 361,20 доларів США.

Із змісту позовної заяви та пояснень позивача, його представника, даними ними в судовому засіданні вбачається, що банком, в односторонньому порядку збільшено відсоткову ставку за кредитним договором, що стверджується також довідкою відповідача № 605 від 11.02.2010 року, згідно якої поточна відсоткова ставка складає 20,64 % річних.

Разом з цим, позивач в обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що банком всупереч положенням чинного законодавства, яке регламентує порядок та умови збільшення розміру процентів, таке проведено без його згоди та будь-якого повідомлення.

П. 2.3.1. кредитного договору, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом та визначено його передумови. При цьому, вказаним пунктом встановлено, що Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

9 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" .

Зазначеним Законом ЦК України доповнено ст. 1056-1 "Проценти за кредитним договором", відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

За таких обставин, суд вважає, що ПАТ КБ "ПриватБанк" фактично збільшило розмір процентів за кредитним договором в односторонньому порядку без згоди позивача саме з січня 2010 року, хоча на цей час уже була чинною ст. 1056-1 ЦК України про заборону таких дій.

Поряд з тим, в матеріалах справи міститься рішення апеляційного суду Закарпатської області від 06.03.2012 року, яким встановлено факт порушення банком умов зміни розміру відсоткової ставки, так як жодних письмових повідомлень ПАТ КБ «ПриватБанк» позивачу не надсилав.

Вказана обставина, у відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України, не потребує доказування.

Таким чином, позивачем в судовому засіданні доведено збільшення банком відсоткової ставки без дотримання, передбаченого договором та законодавством порядку, а тому його дії стосовно такого збільшення та щодо нарахування платежів по договору виходячи з ставки 20,64 % річних, слід визнати протиправними.

Вирішуючи вимоги позову щодо зміни кредитного договору шляхом визнання п. 2.3.1. договору нікчемним, суд виходить з того, що позивачем не наведено правових підстав для визнання вказаного пункту договору нікчемним, оскільки такий укладався до внесення вищевказаних змін до ЦК України. Відтак, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд констатує наступне.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У позовній заяві позивач зазначив, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього з боку відповідача та постійним тиском та погрозами на свою адресу. Однак, всупереч вимог ст. 60 ЦПК України він не надав жодних доказів, які б стверджували, наявність таких страждань. Тому у задоволенні позову у цій частині також слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з пропорційності їх присудження до розміру задоволених позовних вимог, тому вважає, за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 107,30 грн. судового збору, сплачених останнім при зверненні в суд з позовом.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» щодо збільшення процентної ставки по кредитному договору № MKVCGL00000010 від 21.08.2007 року з 10,08 % річних до 20,64 % річних та нарахувань платежів за договором по відсотковій ставці 20,64 % річних.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 107 (сто сім) грн. 30 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Т.Р. Деметрадзе