Постанова № 30757970, 01.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2013 року 14:39Справа № 808/2017/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі машинобудівні технології», м. Запоріжжя,

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби,

про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

за участі представників сторін:

від позивача: Нестрижений А.В. за довіреністю б/н від 24.01.2013,

від відповідача: Коваленко С.В. за довіреністю №3670/10-014 від 20.11.2012,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізькі машинобудівні технології» (далі позивач, ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382214/4874 прийняте відповідачем 26.06.2012.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000382214/4874 від 26.06.2012, яким ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології» було нараховане грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 12291 грн. 25 коп., є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за наслідками якої прийняте це податкове повідомлення-рішення, відповідач безпідставно дійшов висновку про завищення ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології» податкового кредиту за серпень 2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.04.2013 позов підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позові, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.04.2013 позов не визнав. Під час надання пояснень суду та у письмових запереченнях (вх. №10523 від 07.03.2013) представник відповідача зазначив, що під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за наслідками якої було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000382214/4874 від 26.06.2012, відповідач цілком обґрунтовано дійшов висновків, викладених у акті перевірки №116/22-1421/31230468 від 11.06.2012.

Вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі наказу №350 від 18.05.2012 фахівцями ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, у період з 18.05.2012 по 11.06.2012, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Енергетик-21», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року. За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт №116/22-1421/31230458 від 11.06.2012.

Згідно висновку акту №116/22-1421/31230458 від 11.06.2012 відповідач встановив, що позивачем порушені вимоги пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), а також вимоги Наказу ДПА України від 25.01.2011 за №41 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення та подання», а саме завищено податковий кредит за серпень 2011 року на загальну суму 9833 грн., який сформований від контрагента ТОВ «Енергетик-21», що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (далі ПДВ) за серпень 2011р. на загальну суму 9833 грн.; заниження суми ПДВ за серпень 2011 р., яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 9833 грн.

26 червня 2012 року, на підставі акту перевірки №116/22-1421/31230458 від 11.06.2012, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення №0000382214/4874, яким ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології» було нарахована сума грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 12291 грн. 25 коп., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2458 грн. 25 коп.

Не погоджуючись із нарахуванням такого грошового зобов'язання, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382214/4874 прийняте відповідачем 26.06.2012.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Згідно поданої позивачем податкової звітності та наданих до перевірки і суду первинних документів, податковий кредит за серпень 2011р. у розмірі 9833,36 грн. було сформовано позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Енергетик-21» з придбання металопрокату у кількості 11,8 тон на суму 59000,08 грн. Взаємовідносин відбувались без укладання договору, згідно рахунку-фактури СФ-0001070 від 22.08.2011р. та видаткової накладної №РН-0000681 від 26.08.2011р., про що ТОВ «Енергетик-21» були виписані позивачеві податкові накладні №89 від 22.08.2011 на суму 51550,06 грн., у тому числі ПДВ 8591,68, та №99 від 25.08.2011 на суму 7450,02 грн., у тому числі ПДВ 1241,68 грн.

Транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Енергетик-21» товару відбувалось згідно товарно-транспортної накладної №260811 від 26.08.2011, автомобіль МАЗ НОМЕР_1, водій ОСОБА_3 Придбаний товар було отримано позивачем за дорученням №410 від 23.08.2011р. Розрахунки між позивачем та його контрагентом проведені у безготівковій формі у повному обсязі згідно платіжних доручень №3903 від 22.08.2011 у сумі 51550,06 грн., та №3914 від 25.08.2011 у сумі 7450,02 грн.

Відповідні первинні документи на підтвердження правомірності формування податкового кредиту були надані позивачем відповідачу під час перевірки та суду під час судового розгляду справи, та знайшли своє відображення у акті перевірки.

Однак відповідач у акті перевірки з посиланням на висновки акту перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя №2541/2302/33700749 від 02.12.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Енергетик-21» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Рембудпостач 2008» за період серпень 2011р. зробив висновок про те, що ТОВ «Запорізькі машинобудівні технології» є вигодонабувачем, тобто здійснював облік операцій з метою податкового обліку, які не носять реального характеру, вчинення удаваного правочину з метою приховування, ухилення від сплати податків

Суд не погоджується з вищенаведеним висновком відповідача та з встановленими актом перевірки на підставі такого висновку порушеннями з огляду на наступне.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно ч. 3 ст. 86 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач фактично дійшов висновків про заниження відповідачем податкових зобов'язань у зв'язку з твердженням про фактичне нездійснення зазначених господарських операцій. В обґрунтування цього відповідач наводить витяг з акту перевірки, який сам по собі, на думку суду, не може бути достатнім та допустимим доказом нездійснення господарських операцій. Належним доказом зазначеного факту можуть бути такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «ОСОБА_4 проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Натомість позивачем як під час перевірки так і суду під час судового розгляду справи були надані копії первинних документів в підтвердження здійснення відповідних господарських операцій. Жодних зауважень до невідповідностей, які містяться у зазначених документах відповідачем ні у акті перевірки ані суду не було зазначено. Крім того, позивачем суду були надані також докази використання у власній господарській діяльності товарів, придбаних у ТОВ «Енергетик-21».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам.

У зв'язку з недоведеністю відповідачем фактів порушень, які послугували підставою для визначення позивачу сум грошового зобов'язання за основним платежем, відсутні підстави і для нарахування на суму такого зобов'язання штрафних (фінансових) санкцій.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на додану вартість, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі машинобудівні технології» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби №0000382214/4874 від 26 червня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі машинобудівні технології» (ідентифікаційний код 31230458) 122 (сто двадцять дві) гривні 91 копійку судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова буде складена у повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова