Постанова № 30757692, 16.04.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1561/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретарі Польовій В.Є. за участі:представника позивача - ОСОБА_3 за довіреністю від 11.03.2013р. представника відповідача - Сахнюк І.І. за довіреністю №13231/07 від 07.12.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки від 13.02.2013 року №Ф-34, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки від 13.02.2013р. №Ф-34 в сумі 3581,08 грн.. На підтвердження позовних вимог зазначає, що є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та пенсіонером за віком на пільгових умовах. Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Згідно ч.4 ст.4 Закону №2464-VI фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Зазначає, що законодавчими нормами передбачено, що для отримання вищезазначеної пільги необхідна одночасна наявність наступних ознак: наявність статусу фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування; наявність статусу пенсіонера за віком або інвалідністю; отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги; відсутність статусу учасника добровільної системи загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому, законодавством не пов'язується отримання пільги по сплаті єдиного внеску з будь-якими іншими критеріями, в тому числі пільговому виходу на пенсію за віком.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№12843 від 16.04.2013р.) заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011 року, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Так, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок) визначені платниками єдиного внеску і зобов'язані згідно п.3 ч.1 ст.17 Закону сплачувати єдиний внесок в розмірі 34,7% від бази нарахування єдиного внеску, що визначається такими платниками самостійно. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Мінімальний страховий внесок складає 34,7% від розміру мінімальної заробітної плати.

Вказує, що позивачем зазначено, що він є пенсіонером за віком згідно ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Проте, дана норма позивачем невірно застосована у відношенні визначення права на пенсію за віком, яке визначається відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до положень вказаного Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію у разі смерті цієї особи у випадках передбачених цим Законом. Тобто, із зазначеного випливає, що критерієм звільнення від сплати єдиного внеску є наявність в особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

Згідно абз.7 ч.1 ст.5 Закону №1058, виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Від сплати єдиного внеску звільняються особи, що мають статус пенсіонера за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до п.16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Отже, ці особи не є пенсіонерами за віком у розумінні п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 та є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та не звільняються від його сплати. ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1) не досягла визначеного віку, а, відтак, не звільняється від сплати єдиного внеску.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов належить до задоволення в повному обсязі з наступних підстав.

ОСОБА_5 як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа зареєстрована виконавчим комітетом Славутської міської ради Хмельницької області 26.03.2003 року.

Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 виданого 28.05.2012 року Славутською ОДПІ.

ОСОБА_5 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Славутському районі та м.Славута, отримує пенсію за віком Списком №1 з 30.08.2003 року довічно, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_2.

13.02.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута сформовано вимогу про сплату недоїмки №Ф-34, якою визначено, що станом на 13.02.2013 року заборгованість ОСОБА_5 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 3581,08 грн., в тому числі 3578,31 грн. - недоїмка, 0,59 грн. - штраф, 2,18 грн. - пеня.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011, №3609-VI внесено зміни до ст.4 Закону №2464-VI, а саме її доповнено ч.4, яка набрала чинності з 06.08.2011 року та відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст.12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Статтями 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", від 05.11.1991 року, №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Видами державних пенсій є: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно ст.13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Відповідно до ст.1 Закон №1058-IV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 отримує пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону №2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст.13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок.

Дана позиція суду також узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 16.10.2012 по справі №К/9991/45542/12, від 09.10.2012 по справі №К/9991/49213/12, від 17.01.2013 року №К/9991/48623/12.

Безпідставним є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч.4 ст.4 Закону №2464-VI, оскільки позивач не досяг 60-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також, в зазначеній нормі законодавцем не включені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вищевикладене, вимога Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута про сплату недоїмки №Ф-34 від 13.02.2013 року є протиправною та належить до скасування. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 49, 51, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_5 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута про сплату недоїмки №Ф-34 від 13 лютого 2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 114,71 грн. (сто чотирнадцять гривень 71 коп.) судового збору шляхом безспірного списання зазначених коштів з розрахункового рахунку Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2013 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк