Постанова № 30756027, 08.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року місто Київ № 810/1112/13-а

16.37

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача:- не з'явився, відповідача:- Ярошинський І.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Калинівка Інвест» доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Калинівка Інвест», звернувся до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 16.10.2012 року № 0000322202 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, надав суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі.

Під час судового розгляду справи сторонами надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Калинівка Інвест» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 35125036.

З матеріалів справи встановлено, що 27.09.2012 року Броварською ОДПІ Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 27.09.2012 року № 648/22-2/35125036 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівка Інвест» ( код за ЄДРПОУ: 35125036) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року».

Перевіркою встановлено та Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподатковування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення оподатковуваного прибутку за IV квартал 2010 року на 5 167 217, 00 гривень.

На підставі Акта перевірки від 27.09.2012 року № 648/22-2/35125036, Броварською ОДПІ Київської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 року № 0000322202.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем а адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача, Рішенням ДПС у Київській області про результати розгляду скарг від 24.12.2012 року № 3194/10/10-206/695-698-1672 та Рішенням ДПС України про результати розгляду скарг від 28.02.2013 року № 3119/6/10-2115, податкове повідомлення-рішення Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 16.10.2012 року № 0000322202 було залишено без змін.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, тому воно підлягає скасуванню.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що сума завищеного від'ємного значення оподаткованого прибутку за IV квартал 2010 року у сумі 5 167 217, 00 гривень було визначено у зв'язку з включенням:

- відсотків за користування кредитом у розмірі 1 208 757 гривень;

- суми від'ємного значення у розмірі 3 958 460 гривень, яка складається з 20% збитків за 2008 рік за мінусом від'ємного значення за IV квартал 2008 року у сумі 295925 гривень у зв'язку із завищенням валових витрат відповідно до Акта перевірки від 04.02.2011 року № 112/232/35125036.

В частині завищення валових витрат у зв'язку з включенням відсотків за користування кредитом у розмірі 1 208 757 гривень, слід зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподатковування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази встановлено, що дані декларації за 2010 рік та 9 місяців 2010 року свідчать про те, що ці відсотки не могли потрапити до рядка 04.13, а отже, думка про те, що порушено підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподатковування прибутку підприємств» є помилковою.

Відповідно до умов Договорів банківського кредитування з ПІРЕУС БАНКОМ, копії яких наявні в матеріалах справи, відсоткова ставка плаваюча, суми відсотків щомісячно обчислювалися банком та надавалися підприємству позивача, облікова інформація стосовно нарахованих відсотків наводиться на рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» та на рахунку 951 «Відсотки по кредитам», копії яких наявні в матеріалах справи, про що зазначено в Акті перевірки, у зв'язку з чим підприємством позивача не могло бути надано розрахунків банківських відсотків.

Контролюючий орган за результатами проведення документальних перевірок зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо заявлені у податкових деклараціях (уточнюючих розрахунках) суми податкових зобов'язань за даними документальних перевірок занижені або завищені.

Відповідно до пункту 86.10 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

У судовому засіданні в якості свідка був допитаний головний державний податковий ревізор-інспектор Броварської ОДПІ Київської області ДПС ОСОБА_1., яка пояснила, що під час проведення перевірки останньою було встановлено порушення підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподатковування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.03.2011 року № 9001579484, підприємство до рядку 04.13 добавило суму 1 208 757, 00 гривень витрат по відсоткам за користування кредитом обревізованого періоду в розмірі 1 208 757, 00 гривень. Свідок зазначив, що до перевірки не було надано розрахунків в цілому за 2010 рік, 01.01.2010 року по 30.09.2010 року обревізований, а в попередньому Акті перевірки Броварської ОДПІ Київської області № 112/232/35115036 від 04.02.2011 року не було вказано, скільки саме витрат по відсоткам за користування кредитом було віднесено до рядку 04.13 «Інші витрати» за ІІІ квартал 2010 року.

Однак, твердженні відповідача про те, що в попередньому Акті перевірки Броварської ОДПІ Київської області № 112/232/35125036 від 04.02.2011 року не вказано, скільки саме витрат по відсоткам за користування кредитом було віднесено до рядку 04.13 «Інші витрати» за ІІІ квартал 2010 року не можуть бути підставою для не включення витрат в наступний період.

Не відображення платником податків витрат минулих періодів саме у періодах, в якому вони виникли, не звільняє податковий орган від неупередженої перевірки і врахування факту завищення податкових зобов'язань в податкових деклараціях платника податку при обрахуванні суми податкового зобов'язання. Такі дії податкового органу свідчать про необ'єктивність та вибірковий підхід у застосування норм Податкового кодексу України у бік перевірки тільки заниження доходів і завищення витрат.

Також, слід зазначити, що під час судового розгляду справи представником позивача на підтвердження обставин викладених у позовній заяві були надані додаткові докази по справі, з яких встановлено наступне.

Згідно запиту позивача № 26/03 від 26.03.2013 року АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» повідомив, що суми нарахованих відсотків за кредитним договором № К/08-14/КД від 27.03.2008 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівка Інвест» (код ЄДРПОУ: 35125036) перед АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» у період з 01.01.2010 року по 01.01.2011 року становлять:

на 01.04.2010 року - 113 179, 82 доларів США (Сто тринадцять тисяч сто сімдесят дев'ять доларів США 82 центи);

на 01.07.2010 року - 115 339, 45 доларів США (Сто п'ятнадцять тисяч триста тридцять дев'ять доларів США 45 центів);

на 01.10.2010 року - 116 757, 05 долар США (Сто шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят сім доларів США 05 центів);

на 01.01.2011 року - 116 037, 99 доларів США (Сто шістнадцять тисяч тридцять сім доларів США 99 центів).

За договором № К/08-14/КД від 27.03.2008 відсотки, нараховані АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» наведено поквартально у доларах США, в обліку позивач перерахував їх у гривні, що за 4 квартали 2010 року становить - 461 314, 31 гривень.

Суми нарахованих відсотків за кредитним договором № К/08-15/КД від 27.03.2008 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівка Інвест» (код ЄДРПОУ: 35125036) перед АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» у період з 01.01.2010 року по 01.01.2011 року становлять:

на 01.04.2010 року - 15 624, 98 доларів США (П'ятнадцять тисяч шістсот двадцять чотири долари США 98 центів);

на 01.07.2010 року - 15 798, 61 доларів США (П'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім доларів США 61 цент);

на 01.10.2010 року - 15 972, 21 доларів США (П'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят два долари США 21 цент);

на 01.01.2011 року - 15 972, 21 долари США (П'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят два долари США 21 цент).

За договором № К/08-15/КД від 27.03.2008 року відсотки, нараховані АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» наведено поквартально у доларах США, в обліку позивач перерахував їх у гривні, що за 4 квартали 2010 року становить - 63 368, 01 гривень, що в сукупності складає - 524 682, 32 гривень.

Згідно «інформації з рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» та рахунку 951 «Відсотки по кредитам», з приводу надання інформації з обліку розрахунків по відсоткам нарахованим ПІРЕУС БАНКОМ по договорам К/08-14/КД від 27.03.2008 року та К/08-15/КД від 27.03.2008 року слід зазначити наступне.

У 2010 році відсотки нараховані ПІРЕУС БАНКОМ обліковувались на рахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».

Відомості стосовно нарахованих відсотків за 2010 рік та для порівняння 9 місяців 2010 року (дані рахунку 684), наявні в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи наявні картки з розшифруванням даних по рахунку 684 в розрізі договорів К/08-14/КД від 27.03.2008 року та К/08-15/КД від 27.03.2008 року, та з помісячною інформацією стосовно нарахувань відсотків в обліку та здійснених проплат.

Картка 684 за 2010 рік, запис - «Коригування боргу» в картці - означає нарахування відсотків. ПІРЕУС БАНК нараховує відсотки в доларах США, нарахування в картці 684 здійснено у гривні по курсу НБУ на дату нарахування.

В матеріалах справи наявна картку по рахунку 951 «Відсотки по кредитам», та встановлено, що дані цього рахунку містять не тільки відсотки, нараховані ПІРЕУС БАНКОМ, а й відсотки, нараховані за кредитними договорами з іншими контрагентами.

Картка Аналіз рахунка 684 за 2010 рік показує (у гривні) суму нарахованих відсотків на рахунок 95 «Фінансові витрати» в розрізі договорів кредитування з ПІРЕУС БАНКОМ К/08-14/КД від 27.03.2008 року та К/08-15/КД від 27.03.2008 року.

На рахунку 97 «Інші Витрати» обліковуються витрати від переоцінки валюти на кінець кварталу.

Також вищевикладене підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунках, картками рахунків, аналізами рахунків тощо, копії яких наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні свідком надавалися уточнюючі розрахунки, які подавалися позивачем і зазначено, що підприємство постійно уточнювало свої податкові зобов'язання у зв'язку із самостійно виявленими помилками, а у зв'язку з ненаданням розрахунків за 2010 рік в цілому, свідчить про неможливість підрахування суми відсотків саме за IV квартал 2010 року.

Слід зазначити, що в силу підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподатковування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на сплату відсотків за користування кредитом до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ані з Акта перевірки, ані з пояснень свідка не встановлено порушення щодо віднесення до складу валових витрат підприємства сплату відсотків за користування кредитом з причин відсутності зв'язку з господарською діяльністю. Будь-яких доказів чи обґрунтованих пояснень, крім вказаних в Акті перевірки, щодо завищення від'ємного значення оподаткованого прибутку за IV квартал 2010 року у сумі 1 208 757, 00 гривень відповідачем суду надано не було.

У зв'язку з цим, суд вважає, що висновок відповідача про завищення від'ємного значення оподаткованого прибутку за IV квартал 2010 року у сумі 5 167 217, 00 гривень є неправомірним і не підтверджується жодним доказом.

Щодо від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподатковування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподатковування прибутку підприємств», у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що з урахуванням пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподатковування прибутку підприємств», позивачем не включено за 2010 рік рядок 04.9 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» суму від'ємного значення в розмірі 3 958 460, 00 гривень. Отже, в порушення пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, позивачем не подано уточнюючого розрахунку за результатами 2010 року, у зв'язку з чим завищені валові витрати на суму 3 958 460, 00 гривень.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно з пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

Слід зазначити, що висновки відповідача є безпідставними з огляду на те, що доводи позивача підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку, наданими позивачем під час судового розгляду справи.

Так, позивачем задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування в уточнюючому розрахунку від 22.03.2011 року № 9001579484, про що також зазначено в акті перевірки. Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 22.03.2011 року № 9001579484, позивач по рядку 05.2 додав суму 3 958 640, 00 гривень збитків 2008 року в розмірі 20%. В порушення пункту 6.1 статті 6 та пункту 22.4 статті 22 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподатковування прибутку підприємств», завищено валові витрати за IV квартал 2010 року на суму коригування валових витрат в бік збільшення по рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки» в розмірі 3 958 640, 00 гривень.

Факт наявності збитків задекларованих у 2008 році та в сумі 20% віднесених до валових витрат сумнівів у податкового перевіряючого не викликав, так як описаний в Акті попередньої перевірки № 112/232/35125036 від 04.02.2011 року.

Слід зазначити, що сума 3 958 640, 00 гривень була включена до уточнюючого розрахунку, форма якого не передбачає зазначення яких саме рядків стосується уточнення. Розшифрування (пояснення) додаються окремо в довільній формі.

Позивач не заперечував факту того, що при поданні уточнення в своєму супровідному листі, останній припустив методологічної помилки і замість рядка 04.9 віднесло суму від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року до рядка 05.2, однак, вищевказане в підсумку однаково впливає на суму об'єкта оподаткування того періоду, за який було подано уточнюючий розрахунок.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування у уточнюючому розрахунку від 22.03.2011 року № 9001579484 в сумі 3 958 640, 00 гривень.

Сума збитків 2008 року відповідачем не оскаржується, а підтверджується даними Акта перевірки № 112/232/35125036 від 04.02.2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи. В рядку 3 графи 5 таблиці «Зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум податку на прибуток» наведені показники уточнюючої декларації за 2008 рік, в якій вказана сума від'ємного значення об'єкта оподаткування 20 081 738, 00 гривень. Також немає відхилень і в наступній таблиці. Отже, позивач мав право віднести у 2010 році 20% збитків минулих періодів.

Ще 24.12.2010 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік, в якій відкориговано суму збитків до 20 088 255, 00 гривень.

Також, подаючи уточнюючий розрахунок за 2010 рік, позивачем було надано бухгалтерську довідку, в якій чітко зазначено походження і суми збитків 2008 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

Позивач не міг задекларувати усю суму збитків, оскільки у ІІІ-ІV кварталах 2010 року діяла заборона на включення 80% збитків до валових витрат. У 2011 році таке обмеження було зняте.

Розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року здійснювався на підставі чинних до 01.04.2011 року норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Норма пункту 6.1 статті 6 цього Закону, у 2010 році застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року, обмежувалася. До складу валових платника податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року підлягало включенню лише 20% суми від'ємного значення, яке утворилося станом на 1 січня цього року (після набрання вказаною нормою чинності). Водночас, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» врахована у складі валових витрат, і від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло у 2010 році, підлягали включенню до складу валових витрат в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», без обмежень, передбачених цим пунктом.

Таким чином, сума збитків 2008 року, яку можна було включити до декларації за 2011 рік становила: 20 088 225, 00 гривень - від'ємне значення за IV квартал 2008 року у сумі 295925 гривень у зв'язку із завищенням валових витрат відповідно до Акта перевірки від 04.02.2011 року № 112/232/35125036295 925, 00 х 20% = 3 958 460, 00 гривень.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 16.10.2012 року № 0000322202.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Калинівка Інвест» понесені ним судові витрати в сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 квітня 2013 р.