Постанова № 30754436, 12.04.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 р. м. Чернівці справа № 2а-2396/10/2470

14:30 год.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

за участю секретаря судового засідання Григорійчука Я.В.,

представників сторін:

позивача - Бойчук О.В.;

відповідача - Тимирівського О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ПАТ «Чернівцігаз»

до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Сокирянському районі Чернівецької області

про визнання нечинним акту перевірки.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (далі - позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило визнати нечинним акт перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 02.07.2009 р. № 58.

В обґрунтування вказувало, що викладені в акті перевірки від 02.07.2009 р. № 58 висновки є необґрунтованими та помилковими, а донарахування страхових внесків та пені в сумі 8752,01 грн. є таким, що суперечить положенням чинного законодавства. Відтак, просило скасувати акт № 58 як незаконний.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.04.2013 р., занесеною до журналу судового засідання, допущено заміну відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» його правонаступником публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз».

В судовому засіданні представник позивача вимоги викладені у позовній заяві підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачем подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких зазначав, що донарахування страхових внесків та пені здійснювалося відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також розділу 5 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду. Відтак, відсутні підстави для задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, ідентифікаційний код 03336166) зареєстроване як юридична особа 03.03.1992 р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (а.с. 16, 17). Згідно нової редакції статуту позивача від 2011 р., публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (далі - ПАТ «Чернівцігаз») є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (а.с. 85-87).

Як слідує з довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18.05.2006 р. № 466, виданої головним управлінням статистики у Чернівецькій області, управління з газопостачання та газифікації (60200, Чернівецька область, м. Сокиряни, вул. Центральна, буд. 81, ідентифікаційний код 21422509) є філією відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» без права юридичної особи (а.с. 15).

Відповідно до положень ст. 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філія не є юридичною особою, наділяється майном юридичної особи, що її створила, і діє на підставі затвердженого нею положення.

Згідно ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Таким чином, оскільки предметом даного спору є визнання нечинним акту перевірки, винесеного за наслідком невиконання філією своїх фінансових зобов'язань перед відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, позивачем у цій справі є саме ПАТ «Чернівцігаз».

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності 01.04.2001 р., страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист - охорона життя і здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Стаття 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачає, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) - некомерційна, самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Статтею 47 цього ж закону визначено, що страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Відповідно до пункту 4.12. Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 р. № 36 (далі - Інструкція, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 р. за № 867/14134, страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

Також, підпункт б) п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зобов'язує страхувальника інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства для переведення його до відповідного класу професійного ризику.

Зміна класу професійного ризику здійснюється робочим органом виконавчої дирекції Фонду один раз на рік за результатами роботи страхувальника за минулий календарний рік. Новий клас професійного ризику встановлюється з початку поточного року (п.4.5 Інструкції).

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що платниками страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є юридичні особи незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності та галузевої належності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, інші підрозділи юридичної особи, що перебувають поза її місцезнаходженням та виробляють продукцію, виконують роботи або операції, надають послуги від імені юридичної особи, або представництва, що здійснюють представництво і захист юридичної особи) за умови, що розрахунки з оплати праці цих відокремлених підрозділів проводяться не централізовано.

Як слідує з довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 466 від 18.05.2006 р., виданої головним управлінням статистики у Чернівецькій області, основним видом діяльності управління з газопостачання та газифікації є розподілення та постачання газу, що відповідає коду 40.22.0 згідно Класифікації видів економічної діяльності (далі - КВЕД), затвердженої наказом Дерспоживстандарту України 26.12.2005 р. № 375.

Керуючись Порядком визначення страхових тарифів для підприємств, установ, організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. № 1423 управління з газопостачання та газифікації, згідно із заявленим основним видом діяльності, віднесено до 12 класу професійного ризику (згідно до КВЕД 40.20.2) та відповідно до Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 р. №2272-III із встановленням страхового тарифу у розмірі 0,82% (а.с. 13).

Судовим розглядом встановлено, що 13.01.2009 р. управління з газопостачання та газифікації отримало повідомлення № 101 про те, що з 2009 р. страховий тариф професійного ризику виробництва змінено з 12 класу (0,82%, КВЕД 40.20.2) на 52 клас (2,32%, КВЕД 45.33.3) (а.с. 14).

Пункт 7.9 Інструкції передбачає, що платники страхових внесків один раз на рік до 25 січня року, наступного за звітним разом з Розрахунковою відомістю подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду за місцем обліку відомість розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за встановленою формою (далі - відомість розподілу).

Позивачем не заперечувалося, що управління з газопостачання та газифікації почало сплачувати страхові внески за тарифом 2,32 % (КВЕД 45.33.3) лише з моменту одержання повідомлення № 101.

Крім цього, як слідує з матеріалів справи, у відомості розподілу за 2008 рік управління з газопостачання та газифікації самостійно визначило вид економічної діяльності, який має найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції, а саме - газопровідні роботи (код згідно з КВЕД 45.33.3), що відповідає 52 класу професійного ризику, та відповідно страховому тарифу у розмірі 2,42%, а з 13.01.2009 р. (з моменту набрання чинності закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25.12.2008 р. № 799-IV) - 0,72%.

Відповідно до пункту 4.5 Інструкції у разі зміни виду економічної діяльності підприємства робочий орган виконавчої дирекції Фонду на підставі заяви страхувальника та після проведення перевірки фінансово-господарської діяльності страхувальника щодо нарахування, своєчасності і повноти сплати та цільового використання коштів на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва.

На підставі вказаного положення, відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Сокирянському районі проведено перевірку Сокирянського управління з газопостачання та газифікації ВАТ «Чернівцігаз» щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за період фінансово-господарської діяльності з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р., про що складено акт від 02.07.2009 р. № 58 (а.с. 7-12).

В ході перевірки встановлено, що протягом 2007-2008 р.р. управління з газопостачання та газифікації отримувало дохід від декількох видів економічної діяльності, але найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції за кожний рік займав дохід, отриманий від проведення газопровідних робіт (КВЕД 45.33.3), а тому управління необґрунтовано відобразило у звітних відомостях до Фонду за 2007 р. основний вид економічної діяльності 40.20.2. та відповідно сплачувало страхові внески за тарифом 0,82%, оскільки фактично переважав вид економічної діяльності за кодом згідно з КВЕД 45.33.3, якому відповідає страховий тариф 2,42%.

У зв'язку з виявленими порушеннями, під час перевірки відповідачем донараховано страхових внесків за період з 01.07.2008 р. по 12.01.2009 р. по страховому тарифу 2.42%, а з 13.01.2009 р. по 30.03.2009 р. - 2,32% в сумі 8197,00 грн., у зв'язку із чим виникла недоїмка в сумі 8 299,83 грн., та нарахована пеня в сумі 555,01 грн. (а.с. 7-12).

Згідно пункту 12 Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ, організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. № 1423 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та п.4.3 Інструкції основним видом діяльності для підприємства є вид діяльності, який по підсумках минулого року має найбільшу питому вагу в загальному обсязі реалізованої продукції ((виконаних) робіт, послуг).

Відповідно до п.4.3 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 17.10.2003 року № 68 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати страхувальниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, інших платежів до Фонду та цільовим використанням коштів» вид діяльності, заявлений страхувальником як основний, перевіряється на підставі даних бухгалтерської звітності та звіряється з даними розділу 2 державних статистичних спостережень за формою №1-підприємництво за відповідний минулий рік, що надаються страхувальником.

За наведених обставин, суд вважає, що управління з газопостачання та газифікації ВАТ «Чернівцігаз» порушуючи підпункт б) п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не проінформувало робочий орган виконавчої дирекції Фонду про зміну виду діяльності за 2007 р. і відповідно робочі органи були позбавлені можливості віднести управління до класу ризику, якому відповідає вид діяльності, який по підсумках минулого року має найбільшу питому вагу в загальному обсязі реалізованої продукції ((виконаних) робіт, послуг). Відтак, акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 02.07.2009 р. № 58 складено з дотриманням вимог чинного законодавства, а висновки перевірки викладені в ньому є законними та ґрунтувались на наданих управлянням відомостях.

Також суд звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 6 та 7 ст. 7 цього Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ст. 104 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи наведені положення, а також правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 13.12.2012 р. по справі № К-22972/10, під актом державного чи іншого органу слід розуміти офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих правовідносин.

Акт перевірки, як юридична форма рішень державного чи іншого органу, здійснює лише фіксацію обставин, встановлених під час проведення перевірки та не є остаточним документом, який зобов'язує вчинити певні дії. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Враховуючи вищевикладене, акт перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 02.07.2009 р. № 58 є таким, що не породжує правових наслідків для позивача. Висновки, викладені в даному акті носять рекомендаційний характер, та не зобов'язують позивача вчиняти ті чи інші дії.

З урахуванням наведеного, підстав для задоволення позовної вимоги позивача суд не знаходить.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 2, 70, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова виготовлена та підписана судом 17 квітня2013 р.

Суддя В.К. Левицький