Постанова № 30754322, 12.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/6143/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Намінаса О.В., Юренко О.Б.,

представників відповідача - Єнокян К.М., Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2012 року №0000071555/1409, №0000081555/1410.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення розміру від'ємного значення, суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став Акт перевірки від 29 серпня 2012 року №3351/15-507/35713283, складений на підставі проведеної Кременчуцькою ОДПІ документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань декларування податку на додану вартість за період травень-червень 2012 року, перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в квітня, травні, червні 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки господарські правовідносини позивача з його контрагентами протягом періодів, що перевірялися, є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку /том І, а.с. 4/. Укладені позивачем договори не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання. Зазначав, що чинним законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості /том І, а.с. 5/. Зауважував, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що збиткова господарська діяльність, не є господарською, а тим більше, на етапі формування виробничих потужностей підприємства та інфраструктури Єристівського гірничо-збагачувального комбінату /том І, а.с. 5/. У періоді, що перевірявся, у відповідності до програми розвитку ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" займався створенням виробничих потужностей, допоміжних об'єктів інфраструктури та одночасно здійснював промислову розробку Єристівського родовища для подальшого видобутку залізної руди /том І, а.с. 5/.

Також, позивач зазначав, що на момент проведення перевірки відповідач був обізнаний та мав у наявності всі довідки і акти перевірки які підтверджували правомірність формування позивачем податкового кредиту за відповідні періоди /том І, а.с. 6/. Вважає, що у позивача були всі законні підстави для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, адже сплата коштів за отриманий товар, роботи, послуги підтверджується належними доказами - платіжними документами та відповідними податковими накладними.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що причиною виникнення від'ємного значення та відповідно бюджетного відшкодування по податку на додану вартість є придбання ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" основних фондів, а також, отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість. У періоді, що перевірявся, ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності в 2010-2012 роках. При отриманні мінімальних дoxoдів від фінансово-господарської діяльності підприємство декларує значні суми відшкодування податку на додану вартість, що повинні відшкодовуватися з державного бюджету України. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що діяльність ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" заснована на меті отримання податкової вигоди, шляхом відшкодування ПДВ без сплати даного податку до державного бюджету.

При цьому, відповідачем не заперечується право ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на формування податкового кредиту, однак право на від'ємне значення та бюджетне відшкодування виникає при господарській діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто використати від'ємне значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, у яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена в першу чергу на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. У зв'язку з чим, позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 94 945 598,00 грн., а також, у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування у сумі 62 289 277,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване як юридична особа 14 липня 2008 року виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 35713283, про що видано свідоцтво серії А00 №648972, копія якого наявна у матеріалах справи /том І, а.с. 31/.

З 24 липня 2008 року позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100130216 серії НБ №094098 /том І, а.с. 34/.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29 серпня 2012 року посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань декларування податку на додану вартість за період травень-червень 2012 року, перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в квітня, травні, червні 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 29 серпня 2012 року №3351/15-07/35713283 /том І, а.с. 18-23/, у якому відображено порушення вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого:

- завищено суму від'ємного значення по ПДВ (рядок 19 декларації) за липень 2012 року - 12 924 902,00 грн.;

- завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ (рядок 23.1 декларації): за травень 2012 року - 24 583 682,00 грн., за червень 2012 року - 19 671 933,00 грн., за липень 2012 року - 18 033 662,00 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації): за липень 2012 року - 82 020 696,00 грн.

За висновками перевірки, порушення податкового законодавства ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" виникло у зв'язку із придбанням основних фондів, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість /том І, а.с. 84/. ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності 2012 року /том І, а.с. 22/.

З Акту перевірки вбачається, що податковий орган не заперечує право ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на формування від'ємного значення при господарській діяльності, але такої, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто, використати від'ємне значення по податку на прибуток можливо лише у періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена в першу чергу на отримання доходу в грошовій, матеріальній, або нематеріальній формах. Тому, на думку податкового органу, у позивача відсутні підстави для формування від'ємного значення у сумі 94 945 598,00 грн., а також для отримання бюджетного відшкодування у сумі 62 289 277,00 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року №0000071555/1409, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 62 289 277,00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 31 144 638,50 грн. /том І, а.с. 11/, а також податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2012 року №0000081555/1410, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94 945 598,00 грн. /том І, а.с. 13/.

Однак, позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку діям Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби при проведенні перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" було подання підприємством 17 серпня 2012 року податкової декларації №9049859131 з податку на додану вартість за липень 2012 року /том І, а.с. 36-38/.

Згідно з пунктом 78.4. статті 78 цього ж Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Наказом начальника Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 29 серпня 2012 року №2015 "Про проведення позапланової перевірки" призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" з питань декларування податку на додану вартість за період травень-червень 2012 року, перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в квітня, травні, червні 2012 року. /том І, а.с.16/.

Відповідно до абзацу 2 пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5. статті 78 зазначеного Кодексу встановлено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Так, пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Судом встановлено, не заперечується позивачем та підтверджено залученою до матеріалів справи копією направлення на перевірку від 29 серпня 2012 року №3756/003753, виданого на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу від 29 серпня 2012 року №2015, що посадовій особі позивача пред'явлено направлення та вручено під розписку копію наказу від 29 серпня 2012 року №2015 /том І, а.с. 17/. Таким чином, позивача було повідомлено про призначення виїзної позапланової перевірки 29 серпня 2012 року.

У позовній заяві, як на одну з підстав для скасування податкових повідомлень-рішень, позивач посилався на ненаправлення відповідачем запитів.

Разом з тим, із дослідженого у судовому засіданні направлення на перевірку від 29 серпня 2012 року №3756/003753 /том І, а.с. 17/, встановлено, що перевірка позивача проводилась на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який не містить обов'язкової умови для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки як попереднє направлення запиту.

Досліджені у судовому засіданні завірені належним чином копії наказу на проведення перевірки та направлення на перевірку відповідають вимогам статті 81 Податкового кодексу України /том І, а.с. 17-18/.

Також, суд звертає увагу, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки /абзац 2 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України/.

Позивач не скористався правом, визначеним абзацом 2 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, щодо недопуску до проведення перевірки, таким чином, сумнівів стосовно легітимності перевірки у нього не було.

Отже, суд приходить до висновку, що перевірка підприємства позивача проведена на підставі та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 18 вересня 2012 року №0000071555/1409, №0000081555/1410, суд зазначає наступне.

З Акту перевірки встановлено, що причиною виникнення від'ємного значення та відповідно бюджетного відшкодування по податку на додану вартість є придбання ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" основних фондів, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість.

Доводи представника позивача, що чинним законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості /том І, а.с. 5/ суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, дійсно, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Однак, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як господарської, лише у разі коли платник доведе, що він мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, та його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від нього причин.

У періоді, що перевірявся, ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності у 2012 році та не заперечується представниками позивача.

Неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У свою чергу, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податку, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

Суд зауважує, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що позивач має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, однак, намір одержати дохід лише виключно чи переважно за рахунок необґрунтованого завищення валових витрат та податкового кредиту, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи позивача не спростовують висновків податкового органу щодо відсутності економічної вигоди від господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди, як ознака господарської діяльності з метою оподаткування, не може полягати тільки в отриманні податкової пільги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Таких обґрунтованих причин позивачем ні в позовній заяві, ні в поясненнях представників позивача у судовому засіданні наведено не було.

Представниками позивача додано до матеріалів справи пояснювальні записки до проекту будівництва комбінату, дозвільні документи на здійснення вказаного виду діяльності /том ХХХІ, а.с. 57-235, том ХХХІІ, том ХХХІІІ, том ХХХІV, а.с.1-7/.

Разом з тим, представником відповідача до матеріалів справи залучено копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі №2а-1670/6237/13 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення /том ХХХІ, а.с. 24-32/, зі змісту якої вбачається, що надані позивачем документи досліджувалися колегією суддів Харківського апеляційного адміністративного суду, та з їх змісту не було встановлено наявності ділової мети, а, отже, отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Оскільки, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено обставини та надано правову оцінку документам, поданим позивачем (пояснювальні записки до проекту будівництва комбінату, дозвільні документи на здійснення вказаного виду діяльності), то такі обставини, у даному випадку, доказуванню не підлягають.

У судовому засіданні представниками позивача не заявлялись вимоги про арифметичні обрахунки допущені посадовими особами податкового органу в Акті перевірки, або у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Відповідно податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Аналіз вказаної законодавчої норми дозволяє стверджувати, що податковий кредит складається не з будь-яких сум нарахованого податку, а лише з тих сум, які в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Намір одержати дохід виключно через використання специфіки нарахування податку на додану вартість та відповідно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Тобто, за відсутності доказів у позивача щодо використання товарів/послуг для потреб власної господарської діяльності - отримання доходу та доказів використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (направленої на отримання доходу) витрати, здійснені на отримання таких послуг, не повинні відображатися у складі податкового кредиту платника податку на додану вартість.

Наведений висновок відповідає самому змісту поняття бюджетного відшкодування, яке формується як різниця між податковими зобов'язаннями платника за звітний період і податковим кредитом, а, отже, об'ємом оподатковуваних операцій підприємства і його витратами. Такі витрати повинні бути економічно обґрунтованими, а дохід підприємства формуватись не виключно від отримання податкової вигоди, а від здійснення господарської діяльності, яка в свою чергу призводить до виникнення податкових зобов'язань.

Пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 200.4. цього ж Кодексу, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом досліджений висновок судово-економічної експертизи від 25 лютого 2013 року №62 /том ХХХ, а.с. 51-78/, згідно якого експертом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 не підтверджено висновок Акту перевірки про завищення суми від'ємного значення по ПДВ (рядок 19 декларації) за липень 2012 року - 12 924 902,00 грн.; завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ (рядок 23.1 декларації): за травень 2012 року - 24 583 682,00 грн., за червень 2012 року - 19 671 933,00 грн., за липень 2012 року - 18 033 662,00 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації): за липень 2012 року - 82 020 696,00 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується право ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" на податковий кредит, від'ємне значення та бюджетне відшкодування, однак зазначене право виникає лише при господарській діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто, використати від'ємне значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена в першу чергу на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Позивачем залучені до матеріалів справи та досліджені експертом первинні бухгалтерські документи (податкові накладні, вантажно-митні декларації, накладні, акти виконаних робіт, банківські документи, реєстри отриманих та виданих податкових накладних).

Однак, відповідач не доводив, що відомості, включені до податкових накладних, не відповідають дійсності та не заперечував фактичне здійснення операцій поставки товарів.

Також, у суду не має належних підстав на свій розсуд наполягати на необхідності надання додаткових документів та ставити під сумнів факт отримання товарів, у випадку, коли податковим органом дані обставини не заперечувались.

З огляду на вищезазначені обставини справи, суд погоджується з висновками податкового органу, що у позивача відсутні підстави для формування від'ємного значення у сумі 94 945 598,00 грн., а також для отримання бюджетного відшкодування у сумі 62 289 277,00 грн.

Згідно пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскільки податковим органом правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що штрафні санкції у розмірі 3 144 638,50 грн. (25%) застосовані до позивача правомірно.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів

правомірність прийнятих ним рішення.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені в позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представників позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 квітня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова