Ухвала суду № 30752516, 18.04.2013, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3201/13-ц

УХВАЛА

18 квітня 2013 року . Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Боровкова Д.О.,

при секретарі Волянському А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові скаргу Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» на постанову від 08.11.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження,

встановив:

Скаржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконною постанову від 08.11.2012р. заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №35110187 з примусового виконання судового наказу від 04.01.2010р. у справі №2-н-4642/09 Залізничного районного суду м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрінбанк» 280001,61 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 13.11.2012 року на адресу Львівської філії ПАТ «Укрінбанк» у рекомендованому листі №7905804982947 від 09.11.2012р. зі Залізничного ВДВС ЛМУЮ надійшла копія постанови від 08.11.2012р. заступника начальника відділу ОСОБА_1 про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі ст. 26 ч. 1 п. 7 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки 28.12.2011р. судовий наказ від 04.01.2010р. у справі №2-н-4642/09 Залізнич ного районного суду м. Львова було повернуто стягувачу (ПАТ «Укрінбанк») на підставі його заяви. ПАТ «Укрінбанк» вважає постанову від 08.11.2012р. незаконною з огляду на наступне. У відповідності до ст. 47 ч. 1 п. 1 Закону України «Про виконавче прова дження» виконавчий доку мент, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено ча стково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача. У відповідності до ст. 47 ч. 5 вищезазначеного Закону повернення документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. В звязку з наведеним, просить скаргу задовольнити.

У судовому засіданні представник банку скаргу підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеним, просить скаргу задовольнити.

У судовому засіданні заступник начальника Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_1 проти скарги заперечила подала до суду письмові заперечення /а.с.35,36/, пояснивши, що 08.11.2012 року постановою, яку вона виносила було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», просить у задоволенні скарги відмовити.

Суд ухвалив розглядати справу без участі боржника, яка у судове засідання зявилася, однак матеріалів скарги достатньо для її розгляду по суті.

Заслухавши представників скаржника, Залізничного ВДВС ЛМУЮ, перевіривши матеріали скарги, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

04.02.2010 року постановою заступника начальника Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_1 було відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 2-н-4642 від 04.01.2010 року виданого Залізничним районним судом м. Львова про стягнення на користь ЛФ АТ «Укрінбанк» заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 280001,61 грн./а.с.39/.

28.12.2011 року директор ЛФ ПАТ «Укрінбанк» звернувся до Залізничного ВДВС ЛМУЮ з листом, в якому просив повернути оригінал судового наказу по справі № 2-н-4646 /а.с. 40/.

28.11.2011 року постановою заступника начальника Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_1 судовий наказ по справі № 2-н-4646 було повернуто ЛФ АТ «Укрінбанк», при цьому стягувану було розяснено, що виконавчий документ повертається без права повторного предявлення /а.с.43/.

07.11.2012 року представник ПАТ «Укрінбанк» повторно звернувся у Залізничний ВДВС ЛМУЮ зі заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі судового наказу по справі № 2-н-4646 /а.с.44,45/.

08.11.2012 року постановою ВП № 35110187 заступника начальника Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_1 було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» /а.с.47/.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Разом з тим, ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що повернення виконавчого документа стягувача з підстав передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом встановлених статтею 22 цього Закону. Отже, наведений у статті 47 вказаного Закону України припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документу до виконання, встановлений ст.22 Закону, пропущений.

Відповідно до норм чинних на момент видачі стягувачу судового наказу від 04.01.2010р. у справі №2-н-4642/09 Залізничного районного суду м. Львова встановлювався трьохрічний строк для предявлення судового наказу до виконання.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що стягувач в межах строку, встановленого для предявлення наказу до виконання, повторно подав заяву про прийняття до провадження виконавчого документу.

Проте, постановою заступника начальника Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_1 було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

З аналізу положень ст.ст.26, 47, 49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що приписи ст.47 Закону є спеціальними по відношенню до положень ст.26 Закону стосовно можливості відкриття виконавчого провадження за повторним пред'явленням виконавчого документу до виконання.

Так, стаття 49 Закону України «Про виконавче провадження» не визначає таку підставу для закінчення виконавчого провадження, як повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою.

Положення пункту 7 частини 1 ст.26 зазначеного Закону (відмова у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою) кореспондується з положеннями пункту 1 частини 1 ст.49 Закону, якою встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Отже, системний аналіз положень статей 26, 49 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить проте, що підставою для закінчення виконавчого провадження є саме заява стягувача про відмову від примусового виконання рішення суду, яка мас бути визнана судом, і яка, відповідно, виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки за приписами частини 1 ст. 50 Закону, завершене виконавче провадження з наведених підстав не може бути розпочате знову.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі, вважає, що постанова заступника начальника Залізничного ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_1 винесена з порушенням вимог закону при виконанні наказу суду, і тому скарга банку підлягає задоволенню

Керуючись ст.ст. 386,387 ЦПК України суд,

ухвалив:

Скаргу задовольнити.

Визнати незаконною постанову заступника начальника Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 від 08.11.2012 року ВП № 35110187 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подачі в 5- денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

Оригінал ухвали.