Рішення № 30751938, 02.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.04.13 р. Справа № 905/516/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Кунчик К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій», м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд», м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 81 500,00грн., інфляційних витрат у сумі 16 336,05грн., 3% річних у розмірі 7 969,40грн.

за участю:

від позивача: Фінк О.Е. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Донецький завод мостових конструкцій», м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд», м.Маріуполь, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 81 500,00грн., інфляційних витрат у сумі 16 336,05грн., 3% річних у розмірі 7 969,40грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №11-08 від 11.10.2008р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №11/08 від 11.10.2008р., специфікації до договору №11-08 від 11.11.2008р., видаткових накладних, довіреності на отримання матеріальних цінностей, виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, правоустановчих документів Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ч.1 ст. 525, ч.1 ст. 526, ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою від 07.02.2013р. Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 81 500,00грн., інфляційні витрати у сумі 9 854,40грн., 3% річних у розмірі 6 675,50грн.

12.02.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій», акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 08.02.2013р. складає 81 500,00грн. та податкові накладні.

13.02.2013р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. Зазначає, що в даному спірному правовідношенні строком виконання зобов'язань є квітень 2009 року. Заборгованість Відповідача, за якою сплинув строк позовної давності, складає 73 500,00грн., відповідно акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.01.2013р. Відтак Позивач пропустив строк позовної давності для звернення до Господарського суду Донецької області. Просить застосувати строки позовної давності.

Заявою від 02.04.2013р. Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 81 500,00грн., інфляційні витрати за період з 01.09.2011р. по 31.04.2012р. у сумі 900,50грн., з 01.09.2012р. по 31.10.2012р. у сумі 81,50грн., з 01.01.2013р. по 21.01.2013р. у сумі 326,33грн. , 3% річних за період з 08.07.2011р. по 21.04.2013р. у розмірі 4 166,55грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 02.04.2013р., оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

02.04.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі в яких зазначає, що Відповідачем здійснювалась оплата продукції з порушенням строків і умов оплати, тому всі платежі, які ним здійснювались враховувались в погашення заборгованості. Так, кошти, які поступали за платіжним дорученням №1813403 від 04.03.2010р., були зараховані в оплату поставки по видатковим накладним №ТН 30000092 від 12.03.2009р. у сумі 6 376,00грн. (залишок платежу у сумі 3 748,00грн. пішов в оплату попередньої поставки). Кошти, які надійшли платіжним дорученням №58678028/29 від 08.07.2011р. також були зараховані в оплату продукції за видатковою накладною №ТН 30000092 від 12.03.2009р. Платіжне доручення №1032А03 від 10.02.2010р. у сумі 872,00грн. зазначено у позові помилково.

Представник Позивача у судове засідання 02.04.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.04.2013р.

Представник Відповідача у судове засідання 02.04.2013р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Донецький завод мостових конструкцій» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №11-08, відповідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію відповідно рахунків та накладних, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплатити її вартість на умовах даного договору.

У розділі 2 договору Сторони дійшли згоди щодо умов платежів:

- кінцевий розрахунок здійснюється у розмірі 100% протягом 30 днів з моменту поставки продукції (п.2.2 Договору);

У розділі 4.1 договору Сторони встановили, що строк дії договору: початок 11.11.2008р. закінчення 31.12.2009р.

Специфікацією до договору купівлі-продажу №11-08 від 11.11.2008р. сторони узгодили найменування і асортимент: бетон В-25 та б W-4, бетон В-25, ціну за одиницю продукції та загальну вартість товару.

Згідно п.1.3 статуту Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій» Відкритим акціонерним товариством «Донецький завод мостових конструкцій» змінено тип акціонерного товариства на Приватне з метою виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. №514.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 89 376,00грн., що підтверджується видатковими накладними №ТН-0000092 від 12.03.2009р. на суму 9 240,00грн., №ТН-0000100 від 13.03.2009р. на суму 9 240,00грн., №ТН-0000123 від 16.03.2009р. на суму 8 400,00грн., №ТН-0000124 від 16.03.2009р. на суму 4 788,00грн., №ТН-0000144 від 18.03.2009р. на суму 9 240,00грн., №ТН-0000142 від 18.03.2009р. на суму 5 880,00грн., №ТН-0000143 від 18.03.2009р. на суму 5 880,00грн., №ТН-0000154 від 19.03.2009р. на суму 5 880,00грн., №ТН-0000155 від 19.03.2009р. на суму 5 880,00грн., №ТН-0000178 від 23.03.2009р. на суму 6 972,00грн., №ТН-0000184 від 24.03.2009р. на суму 9 240,00грн., №ТН-0000185 від 24.03.2009р. на суму 8 736,00грн. Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №71 від 02.03.2005р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар у сумі 7 876,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 81 500,00грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Судом приймаються письмові пояснення Позивача в яких зазначено, що бетон випускається відповідно ДСТУ БВ.2.7.-43-96 Бетони важкі. Технічні умови, затверджені наказом державного комітету України по справам градобудівництва та архітектури №157 від 02.09.96р. Відповідно цього ДСТУ для бетону встановлені наступні класи міцності на стискання: В3,5; В5; В7,5; В10; В12; В15; В20; В25 в т.д. Бетон міцності В25 відповідає марка бетону М300 та М350. Бетон марки М350 виробляється з вимогами по водонепропроникності W4-W6 (не нижче W4) морозостійкості F200 (в залежності від сировинних складових бетонної суміші). Відтак, Товариству з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд» відвантажувався бетон по видатковим накладним наступних найменувань: бетон М350 П4 В25, бетон М350 П4 В25 W6 F200, що повністю відповідає найменуванню продукції, зазначеній у специфікації до договору №11-08 від 11.11.2008р.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем накладні, а також довіреність на отримання матеріальних цінностей є належними доказами здійснення передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд» товару та прийняття цього товару останнім в межах умов договору №11-08 від 11.11.2008 року. Докази незгоди з належністю виконання Продавцем своїх зобов'язань по договору щодо передачі товару суду не надавалися.

Сума заборгованості утворилась, оскільки ТОВ «Приазовбуд» була здійснена лише часткова оплата поставленого товару у розмірі 7 876,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку. Відтак, сума боргу становить 81 500,00грн.

В порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником на вказану суму на момент прийняття рішення суду не виконане.

Проте, статтею 256 ЦК України, встановлений строк позовної давності -строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - ст.257 ЦК України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - п.3, п.4 ст.267 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач заявив про застосування строку позовної давності, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починяється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, які свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Також згідно п.23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відносить повне або часткове визнання претензій, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

Отже судом приймається до уваги виписки з банківського рахунку від 04.03.2010р., від 08.07.2011р., від 10.02.2010р. призначення платежу в яких зазначено: «за бетон відповідно договору №11-08 від 11.11.2008р.».

Таким чином, враховуючи п.1 ст.261 ЦК України, ст.267, ст.257 ЦК України суд встановив, що на день подання позовної заяви не закінчився строк позовної давності щодо вимог про стягнення суми заборгованості.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 81 500,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 81 500,00грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат за період з 01.09.2011р. по 31.04.2012р. становить 900,50грн., з 01.09.2012р. по 31.10.2012р. становить 81,50грн., з 01.01.2013р. по 21.01.2013р. становить 326,33грн. , 3% річних за період з 08.07.2011р. по 21.04.2013р. становить 4 166,55грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрт у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у розмірі 1 145,00грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних дійшов висновку про їх часткове задоволення у сумі - 3 771,33грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 81 500,00грн., інфляційних витрат у сумі 1 308,33грн., 3% річних у розмірі 4 166,55грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приазовбуд» (87525, м.Маріуполь, пр-т. Будівельників, 75/56, ЄДРПОУ 20336699, р/р 26008037201 в ЗАТ «Дон міськбанк», м.Маріуполь, Донецька область, МФО 335786) на користь Приватного акціонерного товариства «Донецький завод мостових конструкцій» (83038, м.Донецьк, вул.Магдебурська, 1б, ЄДРПОУ 19377807, р/р 26000290029000 в АК «Донміськбанк», м.Донецьк. МФО 334970) заборгованість у розмірі 81 500,00грн., інфляційні витрати у сумі 1 145,00грн., 3% річних у сумі 3 771,33грн., судовий збір у сумі 1 728,32грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 02.04.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.13р.