Постанова № 30751899, 17.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року 810/1358/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби до Приватного підприємства «Лів» про стягнення податкового боргу з рахунків та накладання арешту на кошти,

в с т а н о в и в:

21 березня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (ДПІ) із позовом до Приватного підприємства “Лів” (ПП “Лів”, підприємство) про стягнення податкового боргу з рахунків та накладання арешту на кошти у сумі 11362,50 грн.

Зазначили що за відповідачем рахується заборгованість з податку на додану вартість, вказаний борг є узгодженим, проте у добровільному порядку не погашений. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Посилаючись на порушення підприємством вимог Податкового кодексу України, просили накласти арешт на кошти ПП “Лів” та стягнути податковий борг з податку на додану вартість з його рахунків.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, жодних клопотань та заперечень проти адміністративного позову не надав.

Судом прийнято рішення про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що Приватне підприємство “Лів” є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ в Обухівському районі Київської області за №3194 від 22.04.1997 року.

У відповідача утворився податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 11362,50 грн. із наступних підстав.

Підприємством подано до ДПІ декларації з податку на додану вартість за серпень - вересень 2011 року, в яких самостійно визначено податкові зобов’язання за цим податком, а саме: 1560 грн. – згідно з декларацією за липень 2011 року (оскільки переплата складала 734,50 грн., погашенню підлягало 825,50 грн.); 1357 грн. – згідно з декларацією за серпень 2011 року.

На підставі Акта перевірки № 2884/1503/24879735/287 від 19.10.2011 року прийняте податкове повідомлення рішення №000248/1503, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість у розмірі 1020 грн. (а.с. 30).

Суми грошового зобов’язання, які визначені самостійно боржником та неоскарженим повідомленням-рішенням є узгодженими.

Таким чином борг за 2011 рік складає – 3202,50 грн.

На підставі камеральних перевірок даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- №000019/1503/60 від 12.01.2012 року у сумі 2040 грн.;

- №000056/1503/170 від 14.02.2012 року у сумі 2040 грн.;

- №000284/1502/1841 від 19.07.2012 року у сумі 4080 грн.

Так, оскільки відповідачем вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені не були, то нараховані ними зобов’язання є узгодженими.

23 вересня 2011 року ДПІ в Обухівському районі Київської області виставлена та направлена ПП “Лів” податкова вимога №981 форми “Ю1” на суму податкового боргу у розмірі 825,50 грн. (підтверджується копією корінця першої податкової вимоги від 23.09.2011 №981).

Вказані суми зобов’язань відповідачем в установлений законом строк добровільно не сплачено.

З метою виявлення майна боржника, податковим органом були надіслані запити до КП КОР “Обухівське бюро технічної інвентаризації” від 29.05.2012 року № 1180110119-009, до ВРЕВ УДАІ з обслуговування м. Обухів та Обухівського району УДАІ ГУМВС України в Київській області від 12.06.2012 № 1405/140511019-009, до Управління Держкомзему в Обухівському районі від 15.05.2012 № 151/7/19-009.

Однак, у відповідь на вказані запити, вищевказаними органами ДПІ в Обухівському районі Київської області повідомлено про відсутність у ПП “Лів” об'єктів нерухомого майна, транспортних засобів та земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із наступного.

Як встановлює стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України (ПК України, ПКУ) платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням пункту 46.1 статті 46 ПКУ податкова декларація (розрахунок) – це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Нормами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України врегульовано, що грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового боргу та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Однак, підпунктом 20.1.27 пункту 20.1 статті 20 ПКУ встановлено право органу державної податкової служби визначати у встановлених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов’язань платника податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як закріплює підпункт 14.1.157 статті 14 ПКУ податковим повідомленням-рішенням є письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Як передбачає стаття 59 ПК України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у пункті 14.1.175 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 87.1 статті 87 ПКУ джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За правилами пункту 95.2. статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За нормами пункту 95.3. статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 41.1 та пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

За змістом статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

За приписами пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом та застосовується виключно за наявності підстав, передбачених пунктом 94.2 цієї статті.

Тому, стосовно вимоги про накладення арешту, суд зазначає, що, по-перше, підстави для застосування такого виключного заходу – відсутні, а, по-друге, він є недоцільним, так як буде перешкоджати виконанню рішення суду щодо стягнення податкового боргу.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, у яких обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази, що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості позивачем суду надані, їх копії долучені до матеріалів справи. Відповідач на пропозицію подати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, відповідних заперечень проти позову або доказів погашення вказаного боргу, не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги податкового органу в частині стягнення боргу з розрахункових рахунків є обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню частково.

За правилами частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

За відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, підстави для присудження на його користь судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути із розрахункових рахунків Приватного підприємства “Лів” у банківських установах на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 11362 (одинадцять тисяч триста шістдесят дві) грн. 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.