Рішення № 30751215, 25.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.13 р. Справа № 29/159

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд», с.Шевченкове, Київська область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк

про: стягнення 39 259,17грн.

за участю:

від позивача: Васюта І.В. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд», с.Шевченкове, Київська область

(далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій у сумі 39 259,17грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №886 від 15.10.2010р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №886 від 15.10.2010р., додатку до договору №886 від 15.10.2010р., протоколу розбіжностей до договору №886 від 15.10.2010р., специфікації до договору, видаткових накладних, претензії №44 від 18.04.2011р., вимоги від 07.06.2011р. №60, доказів направлення претензії та вимоги, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 229, 230 Господарського кодексу України, ст. 54 Господарського-процесуального кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 08.09.2011р. справу передано на розгляд судді Подколзіній Л.Д.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 12.09.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

20.09.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд», податкових накладних, виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткової оплати за поставлений товар та довідку за підписом директора та бухгалтера від 30.08.2011р. №95/11, яка свідчить про те, що станом на 30.08.2011р. між ТОВ «БМБ Бленд» та ТОВ «ТС Обжора» відсутні правовідносини з постачання товарів, опосередкованих іншими договорами.

25.03.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд», податкових накладних, договору на перевезення товарів №112/1 від 01.02.2011р., акту здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунку-фактури №СФ-0000106 від 16.03.2011р., додатку до акту здачі-приймання робіт (надання послуг).

Заявою від 20.03.2013р. №42 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 33 863,20грн., пеню у сумі 1 970,10грн., 3% річних у розмірі 2 090,25грн., інфляційні витрати у сумі 846,58грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 20.03.2013р. №42, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинялось та поновлялось.

Представник Позивача у судове засідання 25.03.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 20.03.2013р. №42.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83008, м.Донецьк, вул.Югославська, буд. 30; 83001, м.Донецьк, бул.Пушкіна, 25; 83045, м.Донецьк, вул.Пр.Богославських, 7б;

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (Продавець) було укладено договір (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №886, відповідно п.1.1 якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах та у порядку, встановленому даним Договором, відповідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальної документації, яка є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток 1 «Бланк Замовлення на поставку»).

Згідно п.1.2 договору Покупець надає замовлення на поставку Продавцю відповідно Специфікації, затвердженої Сторонами, в яких приведений асортимент (список) товарів, який поставляється за даним Договором, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною Договору (Додаток 2 «Специфікація»).

У розділі 5 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни договору та порядку розрахунків:

- ціни на товар встановлюються в національній валюті України, включаючи ПДВ (п.5.1 Договору);

- Продавець зобов'язаний поставляти товари за цінами, зазначеними у Специфікаціях, затвердженій Сторонами (Додаток 2). Ціни поставленого товару, відповідно затвердженої Специфікації зазначаються у товарних та податкових накладних, які поставляються Продавцем в бухгалтерію центрального офісу Покупця для здійснення оплати, які складаються відповідно кількості поставленого товару, як зазначено в транспортній накладній з відповідними можливими виправленнями, відповідно актів розбіжностей. Сума даного Договору встановлюється загальною сумою товарних накладних в період його дії (п.5.2 Договору);

- Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Продавцем товару по мірі її реалізації проте не пізніше 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту реалізації такого товару (п.5.3 Договору);

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 15 січня 2011 року (п.8.1 Договору). Якщо ні одна з Сторін письмово не заявить іншій Стороні про припинення дії Договору не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення його дії, Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п.8.2 Договору);

10 грудня 2010 року між Сторонами підписано специфікацію до договору, де Сторони визначили асортимент (список) товарів, який поставляється за даним Договором та їх ціни.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 43 363,20грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000368 від 21.02.2011р. на суму 23 404,20грн., №РН-02214 від 18.11.2010р. на суму 19 959,00грн.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 9 500,00грн. , внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 33 863,20грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист-вимогу від 07.06.11р. №60 з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 35 363,20грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №886 від 15.10.2010р. Позивачем було здійснено поставку на суму 43 363,20грн., Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 9 500,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, сторони у пункті 5.3 договору дійшли згоди, що Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого Продавцем товару по мірі її реалізації проте не пізніше 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту реалізації такого товару.

Таким чином, момент виникнення зобов'язання відповідача по оплаті отриманого на підставі договору товару, був визначений вказівкою на подію - реалізацію останнім товару кінцевому споживачу.

В матеріалах справи відсутні будь-які листи, докази звернення Відповідача до Позивача з повідомленнями про нереалізований товар, неможливість оплати товар або затримку платежу, Відповідач не звертався з проханням відстрочити виконання зобов'язання по оплаті товару через його не реалізацію.

Належні та допустимі докази наявності у Відповідача нереалізованого товару, отриманого за спірними накладними, суду не надані. Разом з цим, суд дійшов до висновку, що саме на Відповідача покладений обов'язок доказування, чи був ним реалізований товар.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи ті обставини, що з часу здійснення поставки Позивачем товару пройшов тривалий термін, суд вважає правомірною вимогу Позивача, наведену у вимозі №60 від 07.06.2011р., яка направлена Відповідачу, про повну оплату поставленого товару. Отримання Відповідачем вказаної вимоги підтверджується у повідомленні кур'єрського зв'язку, з підписом Відповідача про отримання 15.06.2011р.

Отримання товару Відповідачем, що підтверджується підписанням видаткових накладних, за якими здійснювалось постачання товару, свідчить про те, що товар перебуває у власності Відповідача, а отже останній зобов'язаний сплатити його вартість.

Як стверджує Позивач, перераховані Відповідачем кошти лише частково погасили заборгованість за товар, внаслідок чого за бухгалтерським обліком Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» за Відповідачем значиться заборгованість у розмірі 33 863,20грн.

При цьому, оскільки відсутні докази, за допомогою яких можливо встановити конкретні дати реалізації товару, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, на момент прийняття рішення грошове зобов'язання Відповідача перед Позивачем на суму 33 863,20грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи, що Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 33 863,20грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині належними доказами не спростував, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 846,58грн., 3% річних від суми загального боргу складає 2 090,25грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних та розмір інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що Позивачем невірно визначений момент виникнення заборгованості. Так, Позивач визначає початок прострочення заборгованості з 01.03.2011р., що є невірним та таким, що суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак 15.06.2011р. (дата отримання вимоги) +7 днів. Отже у Позивача виникло саме 23.06.2011 року право на стягнення оплати за поставлений товар.

Здійснивши самостійно розрахунок 3% річних з 23.06.2011р. (момент виникнення заборгованості, встановлений судом) по 20.03.2013р. (кінцева дата нарахування, визначена Позивачем у заяві від 20.03.2013р. №42) суд дійшов висновку про задоволення 3% річних у сумі 1 770,16грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та період їх нарахування з липня 2011 року по 20.03.2013р. суд відмовляє у задоволенні інфляційних витрат за вказаний період, оскільки у травні, червні та серпні 2012р. індекс інфляції складав 99,7%; у липні 2012р. - 99,8%; у липні 2011р. - 98,7%; у серпні 2011р. - 99,6%; у жовтні 2011р., квітні та жовтні 2012р. - 100%; у листопаді 2012р., лютому 2013р. - 99,9%, отже за вказаний період наявна дефляція. Тому від'ємне значення інфляції не підлягає стягненню з Відповідача. Судом не здійснено перерахунок інфляційних витрат за кожен місяць окремо, оскільки Позивачем заявлено до стягнення саме за період з 01.03.2011р по 20.03.2013р.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 вищеназваного Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом встановлено, що сторонами в договорі (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №886 від 15.10.2010р. не зазначено розміру пені, що сплачується Покупцем Продавцю у випадку прострочення грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення пені у сумі 1 970,10грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд», с.Шевченкове, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора», м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 33 863,20грн., пені у розмірі 1 970,10грн., 3% річних у сумі 2 090,25грн., інфляційних витрат у розмір 846,58грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС Обжора» (83008, м.Донецьк, бул.Югославська, буд.30, ЄДРПОУ 33967456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Бленд» (07434, Київська область, Броварський район, с.Шевченкове, вул.Польова, 2, ЄДРПОУ 32277387 ) заборгованість у розмірі 33 863,20грн., 3% річних у сумі 1 770,16грн., державне мито в розмірі 356,33грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,20грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 25.03.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.13р.