Рішення № 30751210, 16.04.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа № 915/301/13-г

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, 54003

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

юридична адреса: АДРЕСА_1

поштова адреса: АДРЕСА_2

про стягнення заборгованості за поставлений природний газ

за участю представників сторін:

від позивача Панфілова Олена Вікторівна, довіреність № 04/842 від 29.12.2012 року;

від відповідача представник не з'явився.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 3 481, 90 грн., в тому числі: 2 960, 16 грн. - основного боргу; 254, 67 грн. - 3% річних; 267, 07 грн. - інфляційних нарахувань.

До господарського суду Миколаївської області 04.04.13 року від позивача надійшло письмове клопотання (арк. справи 35), в якому позивач просить вважати правильним абз. 2 позовної заяви наступного змісту:

"Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ПАТ "Миколаївгаз" 3 481, 90 грн.:

- за договором № П/2010-пгд-г-1329 від 01.02.2010 року основний борг в сумі 2 818, 98 грн., 3% річних в сумі 242, 59 грн., інфляційні нарахування в сумі 254, 33 грн., всього 3 313, 90 грн.;

- за договором № П/2010-тг-г-1329 від 01.01.2010 року основний борг в сумі 141, 18 грн., 3% річних в сумі 12, 08 грн., інфляційні нарахування в сумі 12, 74 грн., всього 166, 00 грн.".

Вказане клопотання прийнято судом. Судом встановлено, що позивачем не змінювались позовні вимоги (не збільшувались та не зменшувались позовні вимоги), а лише уточнено правильну загальну суму позову та суму основного боргу, у зв'язку з допущенням позивачем арифметичної помилки при підготовці позовної заяви (при складанні заявлених до стягнення сум та описці в сумі основного боргу).

Справа розглядається з урахуванням поданого вказаного уточнення.

Ухвалою господарського суду від 22.02.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд призначено в судовому засіданні на 26.03.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2013 року було внесено виправлення в резолютивну частину ухвали господарського суду Миколаївської області від 22.02.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2013 року розгляд справи відкладено на 04.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2013 року розгляд справи відкладено на 16.04.2013 року.

В судовому засіданні 16.04.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

01.02.2010 року між ВАТ «Миколаївгаз» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу.

Відповідно до п. 1.1. Договору № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу позивач зобов'язався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач прийняти та оплатити його обсяг на умовах зазначеного договору.

Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, поставив в березні 2010 року, згідно акту прийому-передачі природного газу 1, 140 тис. куб. м. природного газу за ціною 2 472, 79 грн. за тис. куб.м. на загальну суму 2 818, 98 грн.

В свою чергу відповідач свої зобов'язання виконав частково. Так, згідно умов Договору № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу хоча й прийняв (спожив) природний газ, але не оплатив його у повному обсязі. Представник позивача зазначив, що станом на день розгляду справи борг складає 2 818, 98 грн.

Згідно п. 6.1 Договору № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу оплата планових обсягів здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% попередньої оплати за 5 банківських днів до початку місяця поставки.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітній місяць) до 05 числа місяця, наступного за звітнім.

Пунктом 7.2. Договору № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору, споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань, а також три відсотка річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивачем на суму основної заборгованості за договором № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу здійснено нарахування інфляційних в сумі 254, 33 грн. та 3 % річних в сумі 242, 59 грн.

01.01.2010 року між ВАТ «Миколаївгаз» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір № П/2010-тг-г-1329 на транспортування природного газу.

Відповідно до п. 1.1 Договору № П/2010-тг-г-1329 на транспортування природного газу позивач зобов'язався надати відповідачу послуги по транспортуванню природного газу, а відповідач зобов'язався оплатити послуги на умовах зазначеного договору № П/2010-тг-г-1329 на транспортування природного газу.

Свої зобов'язання позивач виконав належним чином та у повному обсязі, протранспортував в березні 2010 року, згідно акту про виконані роботи по транспортуванню природного газу 1,140 тис.куб.м. природного газу на суму 141, 18 грн.

В свою чергу відповідач свої зобов'язання не виконав, суму боргу станом на день розгляду справи не сплатив.

Позивачем на суму основної заборгованості за Договором № П/2010-тг-г-1329 на транспортування природного газу було здійснено нарахування 3% річних у сумі 12, 08 грн. та інфляційні нарахування у сумі 12, 74 грн.

Із посиланням на приписи ст. ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України та умови договорів № П/2010-пгд-г-1329 та № П/2010-тг-г-1329 позивач просить стягнути з відповідача заявлену до стягнення суму боргу.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника в судові засідання 26.03.2013 року, 04.04.2013 року та 16.04.2013 року не направляв.

Ухвала господарського суду від 22.02.2013 року про порушення провадження по справі направлена на поштову адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2. Вказана ухвала повернута поштовою установою до суду із відміткою «не точна адреса» (арк. справи 19-21).

Ухвала господарського суду від 01.03.2013 року, направлена судом на поштову адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2. Вказана ухвала повернута поштовою установою до суду із відміткою «уточнити адресу» (арк. справи 31-33)..

Ухвали господарського суду від 26.03.2013 року та від 04.04.13 року направлені судом на дві адреси відповідача, а саме: на поштову адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2, а також на юридичну адресу, вказану позивачем у позовній заяві та у Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (арк. справи 38) АДРЕСА_1.

Ухвали господарського суду від 26.03.2013 року та від 04.04.13 року, направлені судом на поштову адресу відповідача повернуті поштовою установою до суду з відміткою «неповна адреса» (арк. справи 47-49); «уточнити адресу» (арк. справи 50-52); а ухвали, направлені на юридичну адресу повернуті поштовою установою до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (арк. справи 44-46).

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 21.02.2013 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 з останніми змінами від 21.02.2013 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» є правонаступником всіх прав та обов'язків Миколаївського державного підприємства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» та Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», що підтверджується Витягом зі Статуту позивача, затвердженого Загальними зборами акціонерів ПАТ по газопостачанню та газифікаціїї "Миколаївгаз" (арк. справи 25).

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» відповідно до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" перейменовано на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз".

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 21.02.13 року за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» з метою приведення у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», що підтверджується Витягом із Протоколу № 10 Чергових загальних зборів акціонерів ВАТ по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (арк. справи 26).

01.02.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївгаз» (далі постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - споживач) було укладено договір № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу (далі - Договір 1) (арк. справи 10-11).

Відповідно до п. 1.1 Договору 1 постачальник зобов'язується передати у власність споживача в період з 01.02.2010 року природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору 1 кількість газу, поставленого споживачу за цим договором, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються повноважними представниками постачальника та споживача.

Умовами договору сторони передбачили ціну на газ та наступний порядок розрахунків.

Відповідно до абз. 2 п. 5.1 Договору 1 ціна за 1000 кубічних метрів природного газу складає. Ціна природного газу - 2 020, 25 грн., крім ПДВ 20 % - 404, 05 грн. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на газ у розмірі 2 % становить 40, 41 грн., крім ПДВ - 8, 08 грн.

Загальна вартість природного газу по договору становить - 2 472, 79 грн., в тому числі ПДВ - 412, 13 грн.

Відповідно до п. 5.2 Договору 1 загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних поставок.

Відповідно до п. 6.1 Договору 1 оплата запланованого місячного об'єму газу, що буде поставлено в цей період проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу запланованих для поставки за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 05 числа місяця, наступного за звітнім.

Відповідно до п. 11.1-п. 11.2 Договору 1 даний договір набирає чинності з 01.02.2010 року і діє в частині поставки газу по 31.12.2010 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не попередила іншу про його розірвання, строк дії договору продовжується на кожний наступний календарний рік.

Суду не подано доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного договору.

01.01.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївгаз» (далі постачальник) та фізично особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - споживач) було укладено договір № П/2010-тг-г-1329 на транспортування природного газу (далі - Договір 2) (арк. справи 12-14).

Відповідно до п. 1.1 Договору 2 предметом договору є надання послуг ВАТ «Миколаївгаз» по транспортуванню обсягів газу споживачу (у разі постачання природного газу за нерегульованим тарифом суб'єктами господарювання, крім НАК "Нафтогаз України" та її дочірніх компаній), визначених цим договором. Після прийняття вказаного об'єму власними газотранспортними мережами ВАТ «Миколаївгаз» передає газ на вході у газову мережу споживача, а споживач зобов'язується прийняти вказаний обсяг газу, оплатити послуги з його транспортування ВАТ «Миколаївгаз», та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.4 Договору 2 фактична кількість протранспортованого газу споживачу у відповідному місці підтверджується 2-х стороннім актом виконання послуг по транспортуванню.

Відповідно до абз. 2 п. 2.5 Договору 2 Акти, визначені в п. 2.4 цього Договору за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 1-го числа наступного за звітним місяцем. Ці акти є підставою для розрахунків між сторонами договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору 2 тариф на послуги по транспортуванню для ВАТ «Миколаївгаз», визначений постановою НКРЕ від 07.08.2008 року № 963 «Про затвердження тарифів на транспортування газу розподільчими трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для ВАТ «Миколаївгаз» і складає 123, 84 грн., у тому числі ПДВ - 20, 64 грн. за кожну 1000 метрів кубічних протранспортованого газу.

Відповідно до п. 7.1 Договору 2 оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється споживачем грошовими коштами на розрахунковий рахунок «Миколаївгаз» в такому порядку:

- перша оплата в розмірі 50% від суми запланованих обсягів згідно договору не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця;

- послідуючі оплати проводяться плановими платежами по 25% до 10-го та 20-го числа поточного місяця.

Відповідно до п. 7.2 Договору 2 остаточні розрахунки за послуги по транспортуванню природного газу, що були надані у звітному місяці здійснюються споживачем на підставі двосторонніх актів виконаних робіт з транспортування газу, грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок «Миколаївгаз» у термін до 10 (включно) числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 12.1- п. 12.2 Договору 2 даний договір набирає чинності з 01.01.2010 року і діє в частині поставки газу по 31.12.2010 року, а в частині проведення розрахунків за послуги по транспортуванню - до повного здійснення розрахунків. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не попередила іншу про його розірвання, строк дії договору продовжується на кожний наступний календарний рік.

Суду не подано доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного договору.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу у березні 2010 року позивач поставив відповідачу 1, 140 тис.куб.м природного газу, що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу (арк. справи 15), який підписаний сторонами.

Природний газ в об'ємі 1, 140 тис.куб.м поставлено за ціною 2 472, 79 грн. (ціна узгоджена сторонами в договору), що становить 2 818, 98 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу не виконав, що спричинило утворення заборгованості у розмірі 2 818, 98 грн.

На виконання умов договору № П/2010-тг-г-1329 на транспортування природного газу у березні 2010 року позивачем було протранспортовано відповідачу 1, 140 тис.куб.м природного газу, що підтверджується Актом про виконані роботи з транспортування природного газу (арк. справи 15), який підписаний сторонами.

Природний газ в об'ємі 1, 140 тис.куб.м протранспортовано за тарифом 123, 84 грн. за кожні 1 000 куб. м. (тариф узгоджено сторонами договору), що становить 141, 18 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором № П/2010-тг-г-1329 на транспортування природного газу не виконав, що спричинило утворення заборгованості у розмірі 141, 18 грн.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи відповідачем не спростовано факту наявності вказаної заборгованості, як і не подано суду доказів оплати боргу. Отже, вимога про стягнення суми основної заборгованості з відповідача за договором № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу в сумі 2 819, 98 грн. та вимога про стягнення суми основної заборгованості з відповідача за договором № П/2010-тг-г-1329 на транспортування природного газу в сумі 141, 18 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, то слід зазначити наступне.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64). Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання та не є санкціями.

Відповідно до п. 7.2 Договору № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу в разі несплати або в разі несвоєчасної оплати за спожитий газ та надані послуги у строки, зазначені у п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 8.1 Договору № П/2010-тг-г-1329 на транспортування природного газу в разі несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу у строки, визначенні у п. 7.2 даного договору, споживач зобов'язаний сплатити на користь «Миколаївгаз» суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань, а також три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Як вбачається з поданого суду розрахунку (арк. справи 8), позивачем нараховано відповідачу за договором № П/2010-пгд-г-1329 поставки природного газу:

- індексу інфляції за період з 01.04.2010 року по 15.02.2013 року в сумі 254, 33 грн.;

- 3% річних за період з 05.04.2010 року по 15.02.2013 року в сумі 242, 59 грн.

Як вбачається з поданого розрахунку (арк. справи 9), позивачем нараховано відповідачу за договором П/2010-тг-г-1329 на транспортування природного газу:

- індексу інфляції за період з 01.04.2010 року по 15.02.2013 року в сумі 12, 74 грн.;

- 3% річних за період з 11.04.2010 року по 15.02.2013 року в сумі 12, 08 грн.

Розрахунок суми трьох відсотків річних та індексу інфляції є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції від суми заборгованостей за договорами є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, право має бути порушене на момент подання позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором № П/2010-пгд-г-1329 від 01.02.2010 року основний борг в сумі 2 818, 98 грн., 3% річних в сумі 242, 59 грн., інфляційні нарахування в сумі 254, 33 грн., всього 3 313, 90 грн.; та за договором № П/2010-тг-г-1329 від 01.01.2010 року основний борг в сумі 141, 18 грн., 3% річних в сумі 12, 08 грн., інфляційні нарахування в сумі 12, 74 грн., всього 166, 00 грн.

Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, юридична адреса: АДРЕСА_1, поштова адреса: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 05410263):

- 2 818, 98 грн. (дві тисячі вісімсот вісімнадцять грн. 98 коп.) - основного боргу за спожитий газ за березень 2010 року за договором № П/2010-пгд-г-1329 від 01.02.2010 року ;

- 254, 33 грн. (двісті п'ятдесят чотири грн. 33 коп.) - інфляційних нарахувань за договором № П/2010-пгд-г-1329 від 01.02.2010 року за період з 01.04.2010 року по 15.02.2013 року;

- 242, 59 грн. (двісті сорок дві грн. 59 коп.) - 3% річних за договором № П/2010-пгд-г-1329 від 01.02.2010 року за період з 05.04.2010 року по 15.02.2013 року;

- 141, 18 грн. (сто сорок одна грн. 18 коп.) - основного боргу за транспортування природного газу за березень 2010 року за договором № П/2010-тг-г-1329 від 01.01.2010 року;

- 12, 74 грн. (дванадцять грн. 74 коп.) - інфляційних нарахувань за договором № П/2010-тг-г-1329 від 01.01.2010 року за період з 01.04.2010 року по 15.02.2013 року;

- 12, 08 грн. (дванадцять грн. 08 коп.) - 3% річних за договором № П/2010-тг-г-1329 від 01.01.2010 року за період з 11.04.2010 року по 15.02.2013 року;

- 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.04.2013 року.

Суддя Е.М.Олейняш