Постанова № 30750554, 16.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16 квітня 2013 року 16 год. 20 хв. № 826/2418/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 26 лютого 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (також далі за текстом - позивач) до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача по здійсненню заходів державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо позивача, а також скасування рішення відповідача від 11 січня 2013 року № 93/12 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу (також далі за текстом - оскаржуване рішення) та вимоги відповідача від 11 січня 2013 року № 93/12 (також далі за текстом - оскаржувана вимога).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення та вимога є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем без достатніх на те підстав.

Ухвалою суду від 06 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судові засіданні не прибув хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності його представника до суду не надійшло.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 09 квітня 2013 року, на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

У зв'язку із недотриманням позивачем встановлених законом вимог щодо змісту реклами, 11 січня 2013 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким на позивача накладено штраф у розмірі 350,00 грн., та складено оскаржувану вимогу, якою позивача зобов'язано спростувати друковану рекламу магазинів торговельної мережі "Ельдорадо" позивача, яка розповсюджувалась у зазначеній мережі 17 грудня 2012 року.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішення та вимоги, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до п. 1 ч. 1, абзацу 1 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про рекламу" (також далі за текстом - Закон), контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що вимогою від 21 грудня 2012 року № 93/12 "Щодо контролю реклами" (також далі за текстом - вимога від 21 грудня 2012 року) позивача зобов'язано надати до відповідного сектору відповідача належним чином завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію, довідки ЄДРПОУ, договору із замовником, виробником, розповсюджувачем реклами, документів, що підтверджують вартість розповсюдженої реклами, а також погоджений оригінал макету реклами та письмові пояснення щодо порушення законодавства про рекламу із зазначенням її вартості. Позивача також повідомлено, що розгляд справи про порушення вимог законодавства про рекламу відбудеться 09 січня 2013 року.

При цьому, зі змісту вимоги вбачається, що відповідачем не конкретизовано, у чому саме полягає порушення позивачем законодавства про рекламу, а також стосовно якої саме реклами необхідно надати пояснення та належним засвідчені копії документів.

Викладені обставини, за переконанням суду, свідчать про неналежне повідомлення позивача про начебто допущені ним порушення законодавства у сфері реклами та, як наслідок, позбавлення позивача можливості усунути вказані порушення у повному обсязі та належним чином.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що листом від 09 січня 2013 року позивачем надано відповідачу письмові пояснення щодо розповсюджуваної позивачем реклами, а саме про порядок, спосіб та вартість такого розповсюдження.

Однак, не зважаючи на викладене, 11 січня 2013 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення та складено оскаржувану вимогу.

У ході судового розгляду справи представник позивача пояснив, що копії оскаржуваних рішення та вимоги відповідачем на адресу позивача направлено 24 січня 2013 року. При цьому, копію протоколу засідання від 09 січня 2013 року № 93/12, про наявність якого зазначено у тексті самого оскаржуваного рішення, та який, відповідно до законодавства, складається у разі проведення державним органом засідання під час розгляду питання про порушення законодавства у сфері реклами, відповідачем на адресу позивача не направлено.

Слід зазначити, що викладені обставини представником відповідачем у ході судового розгляду справи не спростовано.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Як зазначено у листі Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 13 вересня 2006 року № 8104-3-11/18 "Щодо надання роз'яснень з питань стандартизації та захисту прав споживачів", підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою особою Антимонопольного комітету України, Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення або Держспоживстандарту України і його територіальних органів.

Аналогічне положення міститься у Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 (також далі за текстом - Порядок № 693).

Зокрема, згідно з п.п. 9-18 Порядку № 693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.

Протокол розглядається у місячний строк.

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду.

До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи.

Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, Головою Держспоживінспекції, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками може бути призначена експертиза.

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

Провадження у справі припиняється, якщо в діях рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами не виявлено ознак порушення законодавства про рекламу або не доведено факт вчинення порушення.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення та, як наслідок, необхідність його скасування.

Стосовно заявленої вимоги про визнання протиправними дій відповідача по здійсненню заходів державного контролю за дотриманням законодавства про рекламу відносно позивача суд зазначає наступне.

Як уже зазначалось вище, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з п. 1, п. "а" підпунктом 1 п. 3, підпунктами 1, 2 п. 4, підпунктами 11-13 п. 6 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Основними завданнями Держспоживінспекції України: є реалізація державної політики у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів; здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу.

Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами надання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, іншої інформації, необхідної для здійснення Держспоживінспекцією України повноважень щодо контролю за додержанням законодавства про рекламу; приймати рішення щодо визнання реклами недобросовісною, визнання порівняння в рекламі неправомірним; вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, заборони відповідної реклами та її публічного спростування.

З аналізу викладених положень чітко вбачається, що повноваження відповідача щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу визначені законодавчо, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність тверджень представника позивача про зворотне та, як наслідок, відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача по здійсненню заходів державного контролю за дотриманням позивачем законодавства про рекламу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надав докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовується вимога про скасування оскаржуваного рішення. Відповідач будь-яких заперечень проти позову та доказів, які у нього є, до суду не надав.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області в частині скасування рішення відповідача підлягає задоволенню. Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У зв'язку з тим, що представником позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача та скасування рішень відповідача задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 11 січня 2013 року № 93/12 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу та вимоги Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 11 січня 2013 року № 93/12 "Щодо спростування реклами".

3. Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

4. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин