Постанова № 30750060, 16.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р.Справа № 5016/2528/2012(8/104)Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Головея В.М.,

Суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 244 від 04.04.2013 р., суддю Колоколова С.І. замінено на суддю Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Шишкін Є.С. (за довіреністю);

від відповідача - Гайдаржий А.В. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю „Миколаївська агропромтехніка"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.02.2013р.

по справі №5016/2528/2012(8/104)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Миколаївська агропромтехніка"

до Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго"

про стягнення 53767,88 грн.

В судовому засіданні 16.04.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з додатковою відповідальністю „Миколаївська агропромтехніка" (далі - ТДВ „Миколаївська агропромтехніка", позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „Миколаївобленерго" (далі - ПАТ „Миколаївобленерго", відповідач) про стягнення надмірно сплачених коштів у сумі 53 767,88 грн., а також про зобов'язання відповідача надавати розрахунок до рахунків за перетікання реактивної електроенергії. В подальшому, заявами від 06.12.2012р. та від 08.01.2013р. позивачем було збільшено позовні вимоги, додатково просив стягнути з відповідача 3 974,50 грн. - неустойки, 3 214,76 грн. - надмірно сплачених коштів за листопад - грудень 2012 року, а також судові витрати - 1 677,00 грн. судового збору, та 15 000,00 грн. оплати юридичних послуг.

Позовні вимоги вмотивовані з посиланням на ст. ст. 386, 387, 536, 625, 1224 ЦК України. Так, позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано виставляв йому рахунки з перетікань реактивної електроенергії у розмірах більших, ніж встановлено договором № 38/56 від 27.08.2007р. з додатками (далі - Договір) та Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002р. і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.02.2002р. за № 93/6381 (далі - Методика).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.02.2013р. у позові ТДВ „Миколаївська агропромтехніка" відмовлено. Рішення суду вмотивовано з посиланням на те, що позивач не підтвердив вкладені в позовній заяві обставини, зокрема, щодо не підключення Бази № 1 протягом останніх семи років не підтверджено жодними доказами. Твердження позивача про те, що Інформаційний лист підприємства по КРП складений відповідачем самостійно і одноособово, спростовується наданим відповідачем примірником Інформаційного листа підприємства по КРП, який містить підпис і печатку позивача, в той час як примірник позивача взагалі не підписаний сторонами.

Крім цього, Додаток №5 від 27.01.2011р. до Договору складався сторонами не вперше, він є лише новою редакцією раніше укладеного додатку №5. Тому є усі підстави вважати, що розрахунки за Додатком №5 від 27.01.2011р. згідно з п.3.1 Методики позивач розпочав не вперше, тому приписи п.5.9 Методики на нього не поширюються. Відтак, вимоги позивача в цій частині місцевий суд вважає безпідставними і задоволенню також не підлягають.

Не погодившись з рішенням суду, ТДВ „Миколаївська агропромтехніка" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, оскільки рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права.

Скаржник посилається на 386, 387, 536, 625, 1048, 1212, 1214 ЦК України, п.2.3, 2.4.4, 3.6, 5.1, 5.4, 5.9 Методики. Так, скаржник зазначає, що при обчисленні плати за перетікання реактивної електроенергії порушено п.3 Методики, порядок проведення розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, невірно розрахунковий коефіцієнт потужності споживача та, як слідство, виникла надмірна сплата грошових коштів, саме за невірний розрахунок надбавки П2, складової плати за споживання електричної енергії.

Також ТДВ „Миколаївська агропромтехніка" звертає увагу на те, що за період з 27.02.2011р. по 30.09.2012р. при нарахуванні послуг по перетіканню реактивної енергії застосувувався коефіцієнт ЕЕРП 0,1999, а повинен був застосовуватися коефіцієнт ЕЕРП 0,059600.

Скаржник також не згоден з тим, що розрахунки згідно п.3.1 Методики позивач розпочав не вперше, а тому приписи п.5.9 Методики на нього не поширюються.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

16.04.2013р. до суду від ТДВ „Миколаївська агропромтехніка" надійшли клопотання: 1 - про залучення до матеріалів справи письмових доказів разом з копіями розрахунків за використану електроенергію за 2008 -2010 р.р.; 2 - про залучення до матеріалів справи письмових доказів разом з копіями актів технічної перевірки № 00001229 від 02.02.2011р. та № 0005448 від 02.07.2012р., копією адвокатського запиту № 06/13 від 21.03.2013р., копією листа № 2 від 08.04.2013р.; 3 - про витребування в ПАТ „Миколаївобленерго" інформації стосовно того, по якому фідеру здійснюється електропостачання ТДВ „Миколаївська агропромтехніка" в період з 2007 року по теперішній час.

В судовому засіданні колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила, заявлені клопотання представником ТДВ „Миколаївська агропромтехніка" задовольнити частково та залучити до матеріалів справи копії розрахунків за використану електроенергію за 2008 - 2010 р.р., адвокатський запит № 06/13 від 21.03.2013р., копією листа № 2 від 08.04.2013р., повернути ТДВ „Миколаївська агропромтехніка" копії актів технічної перевірки № 00001229 від 02.02.2011р. та № 0005448 від 02.07.2012р. Щодо клопотання про витребування в ПАТ „Миколаївобленерго" інформації стосовно того, по якому фідеру здійснюється електропостачання ТДВ „Миколаївська агропромтехніка", відмовити, оскільки ці данні вбачається з наявних в матеріалах справи доказів.

Представник ТДВ „Миколаївська агропромтехніка" надав усні пояснення, повністю підтримує вимоги скарги, представник ПАТ „Миколаївобленерго" також надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, з підстав викладених у відзиві на скаргу, просить рішення місцевого суду від 18.02.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що 27.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго", організаційно - правову форму якого змінено на Публічне акціонерне товариство „Миколаївобленерго" та Відкритим акціонерним товариством „Миколаївська агропромтехніка", правонаступником якого згідно з п. 1.1 Статуту від 07.07.2012р. є Товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївська агропромтехніка», було укладено Договір № 38/56 про постачання електричної енергії.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що усі додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами.

27.01.2011р. між сторонами було підписано Додаток №5 до Договору - Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, в якому пунктом 6 визначено характеристики точок розрахункового обліку електроенергії: точка обліку - ТП - 290; вид обліку - СП; номер приладу обліку - 764954; тип приладу обліку - СР4У -И673М; трансформатор струму - 400/5; коефіцієнт обліку - 80; точка розрахунку ЕЕРП - ТП -290; ЕЕРП (Д)-0,1999; Дср= 0,1999.

Економічний еквівалент реактивної потужності (ЕЕРП) характеризує частку впливу реактивного перетікання через мережу розподілу ЕО та споживача в розрахунковому режимі на сумарні техніко - економічні показники в магістральній та розподільчій мережі. Значення Д і Дср визначаються за допомогою Базового комп'ютерного "Комплексу відлікового аналізу реактивів електричних мереж".

Обчислення ЕЕРП виконується ЕО згідно з порядком, встановленим Методикою. При проведенні перерахунків ЕЕРП ЕО письмовим повідомленням доводить до відома споживача нові значення ЕЕРП не пізніше, ніж за місяць до початку розрахунків за новими значеннями. Дане повідомлення є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 18 Додатку № 5 зазначено , що він набирає чинності з 27.01.2011р.

Відповідно до Додатку №2 до Договору позивач має два об'єкти електроспоживання: База (вв.1) КТП 290630 кВа (далі - База№1) та База (вв.2) КТП № 290 630кВа (резерв) (далі - База №2).

У стовбці 12 Додатку № 2 зазначено, що прилад обліку СР4У-И673М №764954 встановлений саме на Базі №1, що відповідає даним, зазначеним у п.6 Додатку №5.

При цьому, сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії більше 5000кВт*год мало місце лише на Базі №1 (База № 2 є резервною), тобто Додаток № 5 було укладено саме відносно цієї площадки.

Як свідчать матеріали справи, згідно умов Договору, протягом лютого 2011 року - грудня 2012 року відповідач надавав позивачу рахунки для оплати послуг з перетікань реактивної електроенергії, які останній вчасно сплачував.

Проте, у листопаді 2012 року позивач, як було зазначено вище, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів, оскільки вважає, що відповідачем невірно застосовується коефіцієнт Дср-0,1999 замість Дср-0,0596. Інформаційний лист підприємства по КРП підписаний ним з коефіцієнтом Дср 0,1194, а не 0,1999, в актах про використану електричну енергію позивач вказував, що споживання здійснюється ним за Базою № 2, де встановлений прилад обліку СР4У-И673М № 764954, а до Бази № 1 він не підключений на протязі останніх семи років.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 п. 3.1 Методики, площадками називаються територіально відокремлені (розташовані за різними адресами) об'єкти споживача (цехи, підрозділи тощо), які не мають внутрішніх електричних зв'язків між собою. Розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації та за генерацію в її мережу згідно з відповідними додатками до Договорів, передбачених Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі - ПКЕЕ), здійснюються з усіма споживачами (крім населення), які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000кВТ*год. та більше.

Відповідно до п.5.8 Методики, якщо споживач має декілька площадок, додатки щодо розрахунків за реактивну електроенергію оформлюються окремо для кожної площадки.

Отже, зобов'язання за Договором щодо порядку розрахунків за перетікання реактивної електроенергії сторони мали виконувати саме у спосіб, встановлений Додатком №5.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник посилається на не підключення Бази № 1 протягом останніх семи років, стверджує, що Інформаційний лист підприємства по КРП складений відповідачем самостійно і одноособово, а також посилається на акти про використану електричну енергію як на докази невірного застосування відповідачем коефіцієнту Дср.

Скаржник також стверджує, що відповідачем невірно був застосований коефіцієнт та як наслідок призвело до переплати. Останній зазначає, що між сторонами по справі вперше, відповідно до п.3.1 Методики, було укладено додаток №5 до Договору, а відтак вперше позивач розпочав розрахунки.

Відповідно до п. 5.9 Методики для споживачів, які вперше розпочинають розрахунки згідно з п.3.1, плата за споживання та генерацію реактивної електроенергії нараховується з поступовою корекцією результату за формулою (3.1) протягом трьох років з моменту введення розрахунків за реактивну електроенергію, з урахуванням коефіцієнта: перший рік - 0,25; другий рік - 0,5; третій рік - 0,75; надалі - 1,0.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Додаток №5 від 27.01.2011р. до Договору складався сторонами не вперше, він є лише новою редакцією раніше укладеного додатку №5, що підтверджується Договором від 27.08.2007р.; п.1 Додаткової угоди від 27.01.2011р. до Договору.

Крім того із листа Державеої інспекції з енергетичного нагляду за режимом споживання електричної і теплової енергії №01/11-349 від 08.02.2008 р. вбачається, що Вимоги пункту 5.9 Методики стосовно застосування шкали поступової корекції нарахування плати за перетікання реактивної електроенергії діяли протягом 3-х років з дня введення в дію Методики і на теперішній час втратили чинність. На день підписання листа всі споживачі, які залучені до розрахунків за перетікання реактивної електроенергії повинні розраховуватись без врахування коефіцієнта поступової корекції.

Отже, за таких обставин, судово колегія погоджується з висновками місцевого суду та вважає, що приписи п.5.9 Методики на нього не поширюються та як слідство, вимоги позивача в цієї частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, обставини, на які посилається позивач, не підтверджені належними доказами, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду та вважає, що підстави для задоволення позову саме в частині стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 56 982,64 грн. відсутні, а отже, суд правомірно відмовив в цій частині.

Крім цього, скаржник просить стягнути неустойку в розмірі 3 974,50 грн., з посиланням на ст.ст. 1212, 1214 ЦК України.

Статтею 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 1212, ч.2 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає висновки місцевого суду правомірними, оскільки до викладених вище обставин, відповідач не є таким, який набув гроші в розмірі 56 982,64 грн. безпідставно, тому стягнення неустойки є безпідставним.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Крім наведеного, скаржник також просить стягнути 15 000,00 грн. - витрати на надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.3 ст.48 зазначеного кодексу, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч.5 ст. 49 названого кодексу, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених судом обставин справи, апеляційна інстанція вважає, що відшкодування відповідачем судових витрат, сплачених позивачем за отримання послуг адвоката Шишкіна Є.С. за договором №13/12 про надання правової допомоги від 04.09.12р., підлягає відмові.

Керуючись cm.cm. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.02.2013р. по справі №5016/2528/2012(8/104) залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.04.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.