Постанова № 30749987, 15.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа№ 925/285/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Галкіна І.О. (довіреність №1715 від 25.06.2012 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області

на рішення господарського суду Черкаської області від 14.03.2013 року

у справі №925/282/13-г (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області

до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення №10023/0391 філії Черкаського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Територіального відокремленого безбалансового відділення №10023/0391 філії Черкаського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 110,85 грн.

14.03.2013 р. через відділ інформаційного забезпечення господарського суду міста Києва позивачем було подано уточнення до позовної заяви про повернення коштів, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 109,75 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.03.2013 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області було подано до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 14.03.2013 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставини справи, та порушено норми матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2013 р. явка представників сторін у судове засідання, призначене на 15.04.2013 р., обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13.12.2000 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» (Банк) та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Клієнт) було укладено угоду №44 на зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим, за умовами якої Клієнт доручає, а Банк бере на себе зобов'язання здійснювати зарахування на поточні (вкладні) рахунки, відкриті в його установах, та виплату цих страхових виплат застрахованим Клієнтам на платній основі через установи Банку.

Відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», громадянину Терещенку Ф.М. було призначено страхову виплату в розмірі 823,09 грн. на місяць довічно.

02.07.2001 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі керуючого Смілянським відділенням № 3276 Цибка О.В. та Терещенком Ф.М. було укладено договір про відкриття поточного рахунку № 67014917 для зарахування коштів на який Фондом перераховувались страхові виплати.

Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку; за статтею 40 вказаного Закону страхові виплати провадяться щомісячно, а за бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку.

Пунктами 1.2, 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 р. №24 передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право, зокрема, виплачується щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Суми страхових виплат отримуються застрахованими особами шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку.

З наявного у справі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 8) вбачається, що Терещенко Ф.М. помер 27.11.2012 р.

Постанову про припинення щомісячної страхової виплати Терещенко Ф.М. в зв'язку з його смертю (а.с. 10) позивачем було прийнято 08.02.2013 р. з умовою припинення страхової виплати з дня смерті 27.11.2012 року.

28.01.2013 р. позивач звернувся до відповідача листом № 125/01-08 (а.с. 11) з вимогою повернути на рахунок управління ВД ФССНВ в Черкаській області надлишково перераховані кошти Терещенку Ф.М. в сумі 109,75 грн. та витрати за послуги банку 1% - 1,10 грн. у зв'язку зі смертю 27.11.2012 р.

В уточнених позовних вимогах позивач просить відповідача повернути лише кошти в розмірі 109,75 грн.

11.02.2013 р. відповідач надав позивачу відповідь № 16-08/42/112 в якій повідомив, що вимога, щодо повернення надлишково перерахованих коштів з рахунку клієнта у сумі 109,75 грн. не підлягає до задоволення, а також є безпідставною вимога щодо повернення витрат за послуги Банку, оскільки Банком повністю виконано доручення по перерахуванню коштів на рахунок Терещенка Ф.М.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що згідно п. 1.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. Тому банк не має ніякого відношення до коштів, які зарахувалися на рахунок фізичної особи і спір слід вирішувати між позивачем та спадкоємцями померлої особи.

Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України здійснює державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, в тому числі відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим та членам їх сімей.

При цьому, вказаним Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 р. №24 передбачено, що страхові виплати є щомісячними.

Зазначений Порядок та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не містить норми яка б закріплювала, що розмір щомісячної виплати Фонд має право ділити на кількість днів, які фактично прожила за конкретний місяць застрахована особа.

В даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та відхиляє доводи позивача про те, що якщо щомісячна сума страхової виплати фактично компенсує втрачений особою заробіток, а зарплату працівник отримує за фактично відпрацьовані календарні дні у місяці, то такий же підхід повинен бути застосований і до страхових виплат за вказаним Законом, яким керується позивач. Померлий Терещенко Ф.М. з Фонду отримував щомісячну страхову виплату в зв'язку із втратою працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого (щомісячна страхова виплата), а тому при цьому не може мати значення, скільки днів він прожив у місяці, за який отримує страхову виплату. На розмір страхової виплати може впливати лише зміна розміру заробітку по його робочому місцю, що врегульовано розділами 4 та 5 Порядку.

Таким чином, право Фонду на повернення частини місячного платежу саме внаслідок смерті застрахованої особи у тому місяці, за який слід виплачувати страховий платіж, Порядком прямо не передбачено і це суперечить природі страхової виплати як місячного (а не щоденного) платежу.

Доводи позивача про те, що сума страхових виплат не включається до складу спадщини, а тому відповідач мав списати кошти з особового рахунку Терещенко Ф.М. є необгрунтованими, оскільки до компетенції та повноважень відповідача, як банківської установи законом та договором із клієнтом не віднесено повноваження щодо поділу на частини грошових коштів, що обліковуються на рахунку клієнта, оцінки сум коштів як таких, що відносяться чи не відносяться до складу спадщини.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивач вважає 109,75 грн. переплатою щомісячної страхової виплати померлому Терещенку Ф.М.

За загальним правилом, з моменту зарахування коштів страхової виплати на рахунки клієнтів банку вони стають їх власністю та наступне розпорядження ними здійснюється банком виключно у межах угод, укладених ними з клієнтами або у бездоговірний спосіб - на підставі рішення суду, що приймається по відношенню до власників рахунків щодо примусового стягнення з них грошових коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 22.05.2012 р. у справі №32/641-47/311, від 15.08.2011 р. у справі №13/5026/240/2011, від 06.07.2011 р. у справі №5005/477/2011, від 29.06.2010 р. у справі №16/2865.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач не довів своє право на повернення частини місячного платежу, що перерахований застрахованій особі Терещенку Ф.М. за період після його смерті та не довів правової підстави для покладення обов'язку на банк повернути ці кошти, то позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 109,75 грн. є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 14.03.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 14.03.2013 р. у справі №925/285/13-г залишити без змін.

Справу №925/285/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.