Постанова № 30747411, 16.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2013 року 11:48 № 826/2281/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Елтек»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за участю:

представника позивача: Бороди А.В.

представника відповідача: Шмігеля Т.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Елтек» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013 № 0001332208 та від 08.02.2013 № 0001342208.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти позову у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ «ТД Елтек» вимог податкового законодавства є необґрунтованими з огляду на те, що під час проведення перевірки, реальність виконання договору між ТОВ «А.НЕТ» і позивачем була підтверджена належним чином оформленими первинними документами. На думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, не підтверджені належними доказами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені при відсутності порушень законодавства з боку позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначив, що господарські операції між позивачем та ТОВ «А.НЕТ» не мали реального характеру та мають ознаки нікчемності, а отже документи, що надані позивачем до перевірки не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Крім того, відповідач посилався на матеріали кримінальної справи порушеної стосовно директора ТОВ «А.НЕТ» за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Суд встановив, що посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби № 101 від 15.01.2013, направлення № 13/22-8 від 15.01.2013, постанови старшого слідчого з СВ ДПІ у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби капітана податкової міліції Старунова С.О. від 21.08.2012 та згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт № 55/22-8/37242537 від 24.01.2013 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Елтек» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «А.НЕТ» (код ЄДРПОУ 32621457) за період з 01.01.2010 по 31.07.2012 (далі - акт перевірки № 55/22-8/37242537).

Відповідач в ході перевірки дійшов висновку про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 297 376 грн., а також п. 198.6 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 258 588 грн.

На підставі акту перевірки № 55/22-8/37242537 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 № 0001342208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 297 376 грн. (основний платіж - 297 376 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 № 0001332208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 323 236 грн. (в т.ч. 258 588 грн. - основний платіж та 64 648 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Суд встановив, що за період, який перевірявся, між ТОВ «ТД Елтек» (Покупець) та ТОВ «А.НЕТ» (Продавець), укладено Договір поставки № 34/18 від 01.11.2011. Відповідно до пп. 1.2 даного Договору найменування, кількість і ціна товару вказується у специфікаціях.

Позивач не надав суду специфікації, на підставі яких, згідно умов Договору № 34/18 від 01.11.2011 мали бути визначені найменування, кількість і ціна товару, що мав постачатись від ТОВ «А.НЕТ» до ТОВ «ТД Елтек», а також які мали складатись на кожну партію товару.

Згідно з Додатком №1 від 01.11.2011 до Договору № 34/18 від 01.11.2011, Постачальник передає, а Покупець приймає і оплачує товар: радіоінформатор СТЛ 06-07 89700 та систему вимірювання, реєстрації параметрів руху (СИРП). Загальна вартість товару, що поставляється згідно даного Додатку складає 1 360 380,00 грн., в т.ч. ПДВ 226 730,00 грн.

Додатком № 2 від 04.11.2011 до Договору № 34/18 від 01.11.2011 визначено, що Постачальник передає, а Покупець приймає і оплачує товар: брус струмоприймача ТР-ЗА кр. 1.7030.36.12.101.00, датчик обертання ДВ-1 кр. ИДФС.016.01.000 (9032900009), стенд БАРС-Д кр. ИДФС.046.20.000 (9032850009), стенд статива БАРС-Д кр. ИДФС.056.80.000 (9032910009), стенд перевірки вимірювача швидкості кр. ИДФС.022.00.000 (9032860000), стенд перевірки блока перетворення кр. ИДФС.021.00.000 (9032880009), ізолятор горішковий 5ТД.780.040. Загальна вартість товару, що поставляється згідно Додатку № 2 від 04.11.2011 складає 191 148,00 грн., в т.ч. ПДВ 31 858,00 грн.

На підтвердження виконання зазначених договорів, позивач надав суду платіжні доручення про перерахування ТОВ «ТД Елтек» на рахунок ТОВ «А.НЕТ» грошових коштів на загальну суму 1 551 528,00 грн., а також копії прибуткових накладних, видаткових накладних (а.с. 56-65).

ТОВ «А.НЕТ» виписало на адресу позивача податкові накладні від 08.12.2011 №8 на суму 6900,00 грн., від 25.11.2011 №66 на суму 184 248,00 грн., від 23.11.2011 № 64 на суму 504 990,00 грн., від 22.11.2011 № 63 на суму 504 990,00 грн. та від 21.11.2011 № 62 на суму 350 400,00 грн. Перелічені податкові накладні підписані від імені ТОВ «А.НЕТ» директором ОСОБА_4 та скріплені печаткою підприємства.

На підставі зазначених податкових накладних ТОВ «ТД Елтек» сформувало податковий кредит у розмірі 258 588 грн.

Позивач зазначив, що у подальшому товари, придбані у ТОВ «А.НЕТ» були реалізовані наступним контрагентам: ТОВ «МАШ Тех Комплект» (Договір поставки № 95 від 23.11.2011), ТОВ «Промислова група «Київпром» (Договори поставки № 67 від 01.11.2011 та № 01/78-2011 від 15.09.2011), КП «Київський метрополітен» (Договір поставки № 70-ВРЗ-11 від 22.11.2011).

В свою чергу, відповідач наполягав на тому, що операції між ТОВ «ТД Елтек» та ТОВ «А.НЕТ» не мали реального характеру та те, що перевіркою було встановлено документування операцій, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів.

В акті перевірки відповідач посилався посилання на протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 24.07.2012. З даного протоколу вбачається, що громадянин ОСОБА_6, який є засновником та директором ТОВ «А.НЕТ» прийняв участь у реєстрації на своє ім'я зазначеного товариства на прохання малознайомих осіб. ОСОБА_6 пояснив, що 03.06.2011 підписав статут ТОВ «А.НЕТ», протокол загальних зборів та інші документи суть яких він не розумів, документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «А.НЕТ» особисто не підписував та нікого не уповноважував.

Крім того, відповідач посилався на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 28.09.2012 по кримінальній справі № 2610/21362/2012 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, яка набрала законної сили 08.10.2012.

Як вбачається із зазначеної постанови, під час розгляду кримінальної справи, ОСОБА_6 вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив суду, що дійсно, на пропозицію малознайомих йому людей, які слідством не встановлені, через скрутне матеріальне становище, погодився за винагороду придбати шляхом перереєстрації на своє ім'я ТОВ «А.НЕТ», розуміючи при цьому, що підприємство створюється без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством, а з метою прикриття незаконної діяльності, про що йому перед перереєстрацією у нотаріуса повідомили, невстановлені слідством особи.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від № 2610/21362/2012 28.09.2012 кримінальну справу, порушену у відношенні ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України закрито у зв'язку з дійовим каяттям.

У відповідності до п. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У наданих суду копіях первинних документів щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «А.НЕТ», особою, що підписувала первинні документи від зазначеного товариства зазначено ОСОБА_6

Отже, враховуючи обставини, викладені у постанові Шевченківського районного суду міста Києва від № 2610/21362/2012 28.09.2012, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_6 фактично не займався фінансово-господарською діяльністю ТОВ «А.НЕТ».

За таких обставин, виписані від імені ТОВ «А.НЕТ» первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано доказів транспортування товару від ТОВ «А.НЕТ» до ТОВ «ТД Елтек». Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Згідно п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, правила оформлення документів на перевезення, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Позивач жодних товарно-транспортних документів на підтвердження фактичного здійснення постачання товару на виконання Договору № 34/18 від 01.11.2011 не надав.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, бухгалтерський та податковий облік базується на даних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Зважаючи на відсутність вільного волевиявлення директора ТОВ «А.НЕТ» ОСОБА_6 під час складання та підписання первинних документів, копії яких наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що зазначені документи складені з порушенням вимог законодавства.

За таких обставин, первинні документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, не можуть бути взяті судом до уваги в якості доказу реальності операції між позивачем та ТОВ «А.НЕТ».

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 05.03.2012 року, сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Наведені обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару ТОВ «А.НЕТ» на адресу позивача фактично не мали реального характеру та не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені цими угодами.

Відтак, наявність первинних документів, складених без проведення реальної операції не може спричиняти будь-які пов'язані з цим правові наслідки, в тому числі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та включення сум, сплачених за такими операціями до складу валових витрат.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 297 376 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у загальній сумі 258 588 грн.

А отже, податкові повідомлення-рішення від 08.02.2013 № 0001332208 та від 08.02.2013 № 0001342208 є правомірними.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністратвиного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 69, 70, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Елтек» відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено та підписано 17.04.2013.