Постанова № 30746971, 15.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

15 квітня 2013 р. Справа № 802/1052/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

предстваника позивача: Лебедєвої О.С.

представників відповідача: Фляшинської О.А., Бойка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці

до: ПАТ "Кредитпромбанк"

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці звернулось з позовом до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" про стягнення заборгованості в сумі 22214,28 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у строк, визначений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", не сплатив фінансові санкції, застосовані рішенням №1254 від 13.06.2012 р. в сумі 22214,28 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, мотивуючи свою позицію тим, що рішення №1254 від 13.06.2012 року, яке є підставою для стягнення коштів у даній справі, є незаконним та прийняте з порушенням норм чинного законодавста. Крім того, відповідно до частини 15 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" рішення пенсійного органу є виконавчим документом, що надає право позивачу звернутись до державної виконавчої служби про стягнення визначеної у рішенні суми. Тому, у разі прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, може відбутись подвійне стягнення, оскільки буде видано виконавчий лист, який також може бути пред"явлений до виконання. У зв"язку з чим в задоволенні позову просили відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк" зареєстровано як юридична особа 20.05.1997 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.11). Вінницька філія ПАТ "Кредитпромбанк" зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці з 25.10.1999 року та є платником єдиного внеску відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

13.06.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в м.Вінниці прийнято рішення №1254 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперарування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 22214,35 грн., з яких 19913,38 грн. - штрафні санкції та 2300,97 грн. - пеня.

Вказане рішення отримане відповідачем 13.06.2012 року та оскаржено в судовому порядку.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.07.2012 р. у справі №2а/0270/3130/12 за позовом ПАТ "Кредитпромбанк" до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення № 1254 від 13 червня 2012 року. Однак, постановою Вінницького апеляційного окружного суду від 25.10.2012 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.07.2012 року скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відповідно до частини 3 статті 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, рішення управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці № 1254 від 13.06.2012 року, на день розгляду даної справи по суті, є чинним.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно частини 14 статті 25 цього ж Закону суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Оскільки відповідачем заборгованість не сплачена, позивач обгрунтовано звернувся з даним позовм до суду.

При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись положеннями частини 2 статті 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та стягнути з відповідача борг зі сплати штрафних санкцій у розмірі 22214,35 грн. (в.т.р. 19913,38 грн. - штрафу та 2300,97 грн -пені), а не 22214,28 грн., які заявлено у позові (оскільки 19913,38 + 2300,97 =22214,35).

Окремо суд зазначає, що заперечення відповідача щодо протиправності рішення про затосування штрафних санкцій, до уваги не беруться, виходячи з наступного.

Згідно частини другої статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наданим Верховним Судом України у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до п.3 Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Слід зазначити, предметом розглядаємого у цій справі спору є стягнення заборгованості, несплаченої відповідачем у встановлені законом строки. У такій справі відповідачем є особа, яка прострочила сплату відповідних фінансових санкцій, що призводить до захисту управлінням Пенсійного фонду України в м.Вінниці публічного інтересу, який полягає в отриманні такого платежу. У такому випадку про захист прав та інтересів відповідача не йдеться. Відтак, відсутні підстави досліджувати правомірність рішення №1254 від 13.06.2012р. Тим більш, що цьому рішеню вже надано оцінку судом.

Стосовно позиції представників відповідача, яка полягає у тому, що орган пенсійного фонду на підставі рішення про застосування штрафних санкцій (яке є виконавчим документом), повинен звертатись до виконавчої служби та не може звертатись до суду про стягнення визначених у рішені штрафів, то суд звертає увагу на наступні норми Закону.

Так, згідно частини п"ятнадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Останні (суми недоїмки), відповідно до положень сттаті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" відображаються у вимозі, яка є виконавчим документом, що виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Разом з тим, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються (ч.4 ст. 25 Закону).

Отже, орган пенсійного фонду не позбавлений права звернення до суду з позовом про стягнення штафних санкцій застосованих відповідним рішенням.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що рішення УПФУ у м. Вінниці про застосування штрафних санкцій є чинним, відповідачем заборгованість не погашена, суд дійшов висновку про задоволення вимог в повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовільнити повністю.

Стягнути з ПАТ "Кредитпромбанк" (м.Київ, бульвар Дружби народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051) на користь управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 37979905, р/р 25609323730103, ОПЕРВ ПАТ "Державний Ощадбанк", МФО 302076) заборгованість у розмірі 22214,35 грн. (двадцять дві тисячі двісті чотирнадцять грн. 35 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна