Постанова № 30746404, 17.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.04.2013 р. справа №5009/4661/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Марченко О.А., Татенко В.М. секретаря Федорової Ю.І.від позивача: Ковальська Я.М., представник за дов. від 03.01.13р. № 62/27від відповідача:Сльота В.П. голова, протокол від 25.04.2009р. Сльота О.В., представник за дов. від 30.10.12р. № 8/юр розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізького обласного комітету захисту миру, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід27.02.2013 рокуу справі№5009/4661/12 (суддя Кагітіна Л.П. )за позовомКонцерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м. Запоріжжядо Запорізького обласного комітету захисту миру, м. Запоріжжяпро стягнення боргу у розмірі 6 212,91грн.ВСТАНОВИВ:

12.12.2012 р. Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Запорізького обласного комітету захисту миру м. Запоріжжя заборгованості за договором №101666 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2007р. у розмірі 4 810,13грн., у тому числі: 4 403,02грн. основного боргу, 307,01грн. пені та 3% річних у розмірі 100,10грн. (т.1 а.с.3-6).

21.02.2013 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою № 568-ю від 20.02.2013р. про збільшення позовних вимог, якою позивач фактично збільшив суму основного боргу у зв'язку із збільшенням періоду нарахування. У зв'язку з цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 805,80грн. основного боргу, 307,01грн. пені та 100,10грн. 3% річних за спірний період (т.1 а.с.111-112).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2013р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Запорізького обласного комітету захисту миру на користь Концерну "Міські теплові мережі" 5 805,80грн. основного боргу, 307,01грн. пені, 100,10грн. 3% річних та суму судового збору у розмірі 1 609грн.50коп. (т.2, а.с.4-8).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договору купівлі-продажу теплової енергії в частині поставки теплової енергії, натомість зі сторони відповідача умови договору щодо погашення заборгованості не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості.

Відповідач, Запорізький обласний комітет захисту миру м.Запоріжжя, звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2013р. прийнято з порушенням норм матеріального права, а також з невідповідністю висновків, викладених в рішенні обставинам справи, просив змінити вказане рішення, а саме позовні вимоги задовольнити частково, в розмірі 1053,82грн. (т.2 а.с. 160-162).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не взято до уваги доводи відповідача щодо неналежного виконання позивачем договірних зобов'язання та доводи, які підтверджували припинення правовідносин за договором купівлі-продажу теплової енергії між сторонами з 01.10.2012 року.

02.04.2013р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу № 1679/27 від 27.03.2013 року, в якому позивач заперечував проти доводів скаржника та просив залишити рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2013р. у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, який розглянутий колегією суддів, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи ( т. 2 а.с.168-179).

Представники апелянта у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення, підтримав викладені у відзиві доводи.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Концерн «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя є юридичною особою (ідентифікаційний код 32121458) що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою та випискою з ЄДРПОУ, витягом із Статуту(т.1 а.с.52-53).

Згідно п.6.1 Положення про Філію Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району м. Запоріжжя, Філія є структурним підрозділом Концерну і не є юридичною особою (т. 1 а.с. 54-55).

Відповідно до п.2.1 Статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну. Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше (п.2.2 Статуту).

Відповідач - Запорізький обласний комітет захисту миру (код ЄДРПОУ 04880156), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та статутом (т.1 а.с.74, 76-82).

01.10.2007р. між Концерном "Міські теплові мережі" (за договором-теплопостачальна організація) та Запорізьким обласним комітетом захисту миру (за договором - споживач) укладено договір № 101666 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами п. 1.1 якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами ( т.1а.с. 13-15).

Постачання теплової енергії здійснювалось у орендоване нежитлове приміщення першого поверху для розміщення офісу по пр. Леніна, 193 (Додаток №1а до договору) (т.1 а.с.16).

З 06.06.2008 року відповідач є власником вказаного приміщення відповідно до договору №106 купівлі-продажу об'єкта права комунального власності від 03.06.2008 року та витягу №6046108 з Державного реєстру правочинів, та акту №114 прийому - передачі об'єкта приватизації нежитлового приміщення від 09.06.2008 року ( т. 1а.с. 126-128,129).

За умовами п.2.1 договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком №1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію протягом опалювального періоду; підігрів води - за наявності можливості; інші технологічні потреби.

Додатком №1 до договору визначено обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачу, в якому передбачено, що приєднане (максимальне) теплове навантаження, в тому числі на потреби опалення складає 0.002573 Гкал/годину (т.1, а.с.16).

Згідно п.2 Додатку №1 до договору орієнтована вартість теплової енергії, що відпускається Споживачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору, становить 1002,95грн. з урахуванням ПДВ (т.1 а.с.16).

Додатком №3 до договору сторони визначили умови припинення постачання теплової енергії (т.1 а.с.20).

За умовами п.1 Додатку №5 "Тарифи на теплову енергію" до договору розрахунки із споживачем за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться відповідно з тарифами, затвердженими рішенням Запорізької міської ради, за кожну відпущену Гігакалорію (з урахуванням ПДВ)(т.1, а.с.21).

Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до пункт 6.1 договору, розрахунки за даним договором, здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток №5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та Акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4 договору).

Згідно п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, 2-а, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (п. 6.7.1.).

У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк - п'ять днів (п. 6.7.2. Договору).

У пункті 7.2.8. Договору встановлено, що Споживач несе відповідальність в разі несплати або несвоєчасної оплати теплової енергії відповідно до терміну, встановленого п. 6.3. Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Договір набуває чинності з 01.10.2007 р. і діє до 01.10.2008 р. (п. 10.1. Договору).

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення господарським судом, ліквідації однієї із сторін (п. 10.2. Договору). Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію та відповідальності, передбаченої цим договором і чинним законодавством України(п.10.3).

Згідно п. 10.4. договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про його розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що в межах позовних вимог позивачем заявлено про невиконання відповідачем умов договору №101666 від 01.10.2007р. в частині оплати за надані послуги в період з вересня 2011 р. по грудень 2011 р. та з січня 2012 р. по квітень 2012р. та з жовтня по грудень 2012р. включно, на загальну суму 5 805,80 грн.

Позивачем були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за вересень 2011 р. на суму 37,82 грн., за жовтень 2011 р. на суму 250,76 грн., за листопад 2011 р. на суму 685,67 грн., за грудень 2011 р. на суму 684,73 грн., за січень 2012 р. на суму 908,66 грн.; за лютий 2012 на суму 987,79 грн., за березень 2012 р. на суму 730,08 грн., за квітень 2012 р. на суму 79,57 грн., за жовтень 2012 р. на суму 37,94 грн., за листопад 2012 р. на суму 522,80 грн., за грудень 2012 р. на суму 879,98 грн. (т.1 а.с.23-40).

Відповідач акти приймання теплової енергії не підписав та не повернув теплопостачальній організації та в порушення умов договору в узгоджені строки та в узгоджених розмірах не розрахувався за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість у розмірі 5 805,80грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору позивачем нараховані 307,01 грн. пені та 100,10 грн. 3% річних.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі у розмірі 6 212,91 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV( далі - Закон № 1875- IV), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від21.07.2005 р. № 630.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначає Закон України "Про теплопостачання".

Статтею 1 Закону України № 2633 визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Частинами 1 та 2 ст.714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу та перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та вищенаведеного, на виконання умов договору, за період з вересня 2011 р. по грудень 2011 р. та з січня 2012 р. по квітень 2012 р. та з жовтня по грудень 2012р. включно, позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 5 805,80грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Відповідно до умов договору №101666, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацію є рахунок та акт приймання-передачі (п.6.3 договору).

Зазначені акти приймання-передачі та рахунки позивач рекомендованою кореспонденцією направляв на адресу відповідача, що підтверджується копіями наданих реєстрів з відтиском штемпелю поштового відділення (т.1 а.с.41-49).

Враховуючи п.п.6.6.1, 6.6.2 договору та те, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження надання відповідачем обґрунтованих заперечень стосовно відмови у підписанні цих актів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє Споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в договорі строки, тим більше, що за умовами договору у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені договором терміни, акт вважається погодженим, а відтак висновок суду про наявність заборгованості у сумі 5805,80 грн за відповідачем за вказаний період є правильним.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.7.2.8 Договору у розмірі 307,01 грн.

Пунктом 7.2.8 Договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п.6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Основним Законом, що регулює відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», у ст. 3 якого відповідальність обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 307,01 грн. обґрунтовані, доведені та правомірно задоволені господарським судом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити заборгованість з врахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 100, 10 грн. є арифметично вірними, доведеними та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Щодо доводів апелянта стосовно припинення правовідносин за договором з 01.10.2012 року, колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до п. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

Повідомлення відповідача про розірвання договору, щодо якого була відмова позивача, не потягло за собою жодних правових наслідків, що пов'язані із припиненням договору у зв'язку з його розірванням. Пунктом 8.1 Договору визначено, що розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листуванням або укладенням додаткових угод. У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання (п. 8.2 договору).

У зв'язку з тим, що в матеріалах справи не містяться докази щодо досягнення згоди про розірвання договору, ліквідації сторін, звернення до господарського суду з вимогою про розірвання спірного договору, тому спірний договір є діючим, а отже доводи апелянта щодо припинення правовідносин за договором між сторонами, колегією суддів відхиляються.

Доводи апеляційної скарги стосовно неналежного виконання позивачем договірних зобов'язань, колегією апеляційної інстанції відхиляються з наступного.

В апеляційні скарзі відповідач зазначає, що позивачем були порушені умови щодо якості послуг теплопостачання, а саме, температура в приміщенні в зимовий період не перевищувала 10-12 градусів, тоді як відповідно діючим правилам та нормам передбачено за мінімальних 18 градусів.

Проте, з матеріалів даної справи вбачається, що в період з 26 січня 2012р. по 13 лютого 2012р. Філією Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району встановлено відхилення параметрів теплоносія від затвердженого температурного графіку. У зв'язку з цим, згідно п. 24 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабміну України від 03.10.2007 р. № 1198, було проведено відповідний перерахунок плати за поставлену в приміщення відповідача теплову енергію. Сума перерахунку за період з 26 по 31 січня 2012 року склала 29,14 грн., за період з 01 по 13 лютого 2012 року - 59,22 грн. Перерахунок за січень і лютий 2012 р. відображено в рахунку на теплову енергію за лютий 2012 р., що міститься в матеріалах справи.

Крім того, абзацом 6 п.39 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007 року встановлено, що у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору споживач викликає представника теплопостачальної організації для складання та підписання акту, у якому зазначаються строки, види порушень тощо.

Крім того, п. 3.1.5 спірного Договору сторони домовились, що у разі порушення Теплопостачальною організацією умов договору, споживач має право викликати її представника за письмовим зверненням для складання та підписання акта, у якому зазначаються терміни, види порушень тощо. У разі незгоди щодо розгляду питання незадовільної роботи систем теплоспоживання, Споживач повинен скликати комісію за участю представників Держенергонагляду, проектної, експлуатаційної та Теплопостачальної організації і забезпечити вільний доступ для огляду систем; в разі неявки представника Теплопостачальної організації, акт складається у присутності представника уповноважених органів місцевого самоврядування (п. 3.1.6 договору).

Відповідач не довів належними та допустимими доказами, що ним виконувались дії, визначені зазначеними пунктами спірного договору, а його доводи щодо неналежного виконання позивачем договірних зобов'язань спростовуються вищенаведеним.

Вимога апелянта щодо задоволення позову тільки в частині визнаної відповідачем суми боргу у розмірі 1053,82 грн. судовою колегією відхиляється, бо суперечить абзацу 6 ст. 22 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного комітету захисту миру, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2013 року у справі №5009/4661/12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2013 року у справі №5009/4661/12 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді О.А. Марченко

В.М.Татенко

Надрук.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Запоріж. обл.