Ухвала суду № 30744885, 16.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/3521/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Соломка М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» (далі ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» ) звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинська (далі ДПІ м.Дніпродзер жинська ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001372301/0 від 14.07.2009 року про визначення підприємству грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в сумі 84 944 грн., із яких за основним платежем 59 668 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 25 276 грн. за актом перевірки № 3182/114/23/35281642 від 07.07.2009 року, яким виявлено порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток в 1У кварталі 2007 року на суму 522 грн., у 111 кварталі 2008 року на суму 59 146 грн.

Ухвалою суду від 11.04.2012 року здійснено заміну відповідача - ДПІ у м. Дніпродзержинську на належного відповідача - Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби( далі Дніпродзержинську ОДПІ).

Представник відповідача Дніпродзержинської ОДПІ заперечував проти позову, та просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року позов задоволено, скасоване податкове повідомлення-рішення № 0001372301/0 від 14.07.2009 року, винесене ДПІ м. Дніпродзержинська.

Не погодившись з постановою суду, відповідач Дніпродзержинська ОДПІ звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на поруше ння судом першої інстанції норм матеріального права, та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що в період з 16.06.2009 року по 30.06.2009 року ДПІ м.Дніпродзержинська у відповідності до вимог чинного на той час податкового законодавства, а саме: Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" , проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.07.2007 року по 30.09.2008 року, якою виявлено порушення позивачем п.5.3,5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334-ВР від 28.12.1994 року (далі Закону №334-ВР) в частині заниження податку на прибуток в 1У кварталі 2007 року на суму 522 грн., у 3 кварталі 2008 року на суму 59 146 грн.

На підставі акту перевірки № 3182/114/23/35281642 від 07.07.2009 року ДПІ м.Дніпродзержинська прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001372301/0 від 14.07.2009 року про визначення ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в сумі 84 944 грн., із яких за основним платежем 59 668 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25 276 грн.

У відповідності з пп. 5.9. ст. 5 Закону № 334/94-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді. З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246 (надалі -Положення ) придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

При цьому згідно п. 6, 9 Положення для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат і суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків, суми ввізного мита, суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству, транспортно-заготівельні витрати, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Згідно п. 16, 20 Положення при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу; оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Згідно п. 22 Положення оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Викладене свідчить, що для визначення приросту (убутку) балансова вартість запасів на кінець періоду порівнюється з балансовою вартістю запасів на початок звітного періоду. При наявності приросту (убутку) запасів платник податків уточнює валові доходи у разі приросту запасів або валові витрати у разі убутку запасів. При цьому балансова вартість запасів (товарів)є їх собівартість, яка складається з фактичних витрат, перелік яких наведено у п. 9 Положення .

Інший порядок оцінки собівартості товарів встановлений лише для методу ціни продажу, який полягає в тому, що собівартість реалізованих товарів визначається не як сума фактичних витрат, а як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари.

Із матеріалів справи вбачається, що наказами директора ТОВ «Дніпродзержинська фармацевтична компанія» № 4 від 12.11.2007 року , № 1 від 02.01.2008 року в 2007-2008 роках встановлено метод оцінки вибуття запасів - при відпуску товарів в реалізацію - метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування відповідачем для визначення приросту (убутку) запасів позивача порядку оцінки собівартості запасів (товарів) не як суми фактичних витрат, а як різниці між продажною вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари є неправомірним.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем чинного законодавства - Закону №334-ВР в частині заниження податку на прибуток за вищезазначений період часу, а саме: в 1У кварталі 2007 року на суму 522 грн., у 3 кварталі 2008 року на суму 59 146 грн. , висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001372301/0 від 14.07.2009 року, винесеного ДПІ м.Дніпродзержинська , є обґрунтованим та вірним.

Доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовуються.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова