Постанова № 30744675, 04.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року 11:10Справа № 808/1691/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Агроснаб-Запоріжжя 2005», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

від позивача: Деревянко Д.В., довіреність від 11.05.2012

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 8775/10-024 від 12.06.2012

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агроснаб-Запоріжжя 2005» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000872210 від 12.10.2012.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» по придбанню товарів у ПП «Автопромресурс Н09» є безпідставними, оскільки по жодному з правочинів, зазначених в акті перевірки № 82/22-10/33210737 від 21.09.2012, відсутні будь-які рішення судів щодо визнання їх недійсними. Посилання в акті перевірки на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 по справі № 1-301/11 є необґрунтованим, оскільки зазначені в них обставини є лише переліком протиправних діянь, у скоєнні яких було звинувачено засновника та директора ПП «Автопромресурс Н09» ОСОБА_3 З посиланням на положення ст. 62 Конституції України, вважає, що ОСОБА_3 вважається невинуватим у скоєнні злочинів, передбачених положенням ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. Позивач зазначає, що ПП «Автопромресурс Н09» на момент складання податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, мало право складати податкові накладні, а самі податкові накладні, що були виписані позивачу повністю відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», а тому у ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» виникло право на включення таких сум ПДВ до складу податкового кредиту. Крім того зазначає, що відповідно до п. 6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при проведені перевірки податковий орган зобов'язаний в акті перевірки в повній мірі відобразити факти порушень податкового законодавства, які свідчать як про заниження так і про завищення податкових зобов'язань платника податків. Вказує, що в акті перевірки податковий орган зазначивши про те, що товар придбаний ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» у ПП «Автопромресурс Н09» був у подальшому реалізований іншим суб'єктам господарювання з віднесенням такого результату до складу податкового зобов'язання з ПДВ мав встановити завищення сум податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.07.2010 по 30.09.2010. Оскільки цього зроблено не було, підприємство вважає такі дії подвійним оподаткуванням.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав, викладених вище, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях вх. № 8891 від 27.02.2013 посилається на те, що перевіркою взаємовідносин ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» з ПП «Автопромресурс Н09» за період з 01.07.2010 по 30.09.2010 встановлено, що на порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за 2010 рік (липень-вересень) суму ПДВ 208 660 грн., яка не є сумою податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з оформленням фінансово-господарської операції з придбання товарів у ПП «Автопромресурс Н09», згідно нікчемних правочинів, а виписані податкові накладні не засвідчують факти придбання платником податку товарів та не є підставою для включення до складу податкового кредиту. Вказує, що згідно постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 у справі № 1-301/11 встановлено, що ПП «Автопромресурс Н09» проводило діяльність з конвертації безготівкових грошових коштів у готівкові, без мети проведення фінансово-господарських операцій. З огляду на це вважає, що оформлення ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» первинних документів щодо поставки від ПП «Автопромресурс Н09» товару, діяльність якого визнана судом незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності та реальною метою якого було надання фінансових послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові шляхом проведення безтоварних операцій є таким, що суперечить вказаним нормам ЦК України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. В свою чергу первинні документи, складені сторонами за вказаним правочином, не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

В судовому засіданні 04.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі наказу від 05.09.2012 № 538, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 та п. 79.2 ст. 79 ПК України ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Автопромресурс Н09» за період з 01.07.2010 по 30.09.2010, про що складено акт від 21.09.2012 № 82/22-10/33210737.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість за період 2010 рік (липень, серпень, вересень) на загальну суму ПДВ 208 660 грн., а саме по періодах: липень 2010 року на суму 44 962 грн., серпень 2010 року на суму 76 957 грн., вересень 2010 року на суму 86 741 грн.

12.10.2012, на підставі акту перевірки від 21.09.2012 № 82/22-10/33210737, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000872210, яким ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 260 825,00 грн., в т.ч. 208 660,00 грн. за основним платежем та 52 165,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 12.10.2012 № 0000872210, ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» зареєстроване Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради 19.10.2004, про що видано Свідоцтво за № 11036660001019041. Підприємство взято на податковий облік 19.10.2004 за № 2004/546.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля сільськогосподарською технікою.

Судом встановлено, що між ПП «Автопромресурс Н09» (постачальник) та ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» (покупець) укладено в простій письмовій формі договір поставки.

На поставку товару сторонами були складені видаткові накладні від 08.07.2010 № 708070, від 09.07.2010 № 70901, від 12.07.2010 № 71203, від 13.07.2010 № 71304, від 14.07.2010 № 71402, від 15.07.2010 № 71505, від 16.07.2010 № 716011, від 20.07.2010 № 720015, від 21.07.2010 № 721012, від 02.08.2010 № 8027, від 03.08.2010 № 80311, від 04.08.2010 № 80415, від 05.08.2010 № 80511, від 06.08.2010 № 806023, від 09.08.2010 № 809012, від 10.08.2010 № 81054, від 11.08.2010 № 81157, від 12.08.2010 № 81275, від 13.08.2010 № 81365, від 16.08.2010 № 81674, від 17.08.2010 № 81777, від 18.08.2010 № 81878, від 19.08.2010 № 81979, від 20.08.2010 № 82063, від 25.08.2010 № 82575, від 27.08.2010 № 82780, від 01.09.2010 № 901060, від 02.09.2010 № 902061, від 03.09.2010 № 903062, від 06.09.2010 № 906063, від 07.09.2010 907064, від 08.09.2010 № 908065, від 09.09.2010 № 909067, від 10.09.2010 № 910069, від 13.09.2010 № 913071, від 14.09.2010 № 914072, від 15.09.2010 № 915073, від 15.09.2010 № 915076, від 15.09.2010 № 915177, від 15.09.2010 № 915278, від 15.09.2010 № 915379, від 15.09.2010 № 915674, від 15.09.2010 № 915775 - всього на загальну суму 1 251 960,24 грн. в т.ч. ПДВ 208 660,04 грн. Згідно вказаних накладних придбавались запасні частини до сільськогосподарської техніки.

Товар отримувався за видатковими накладними директором ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» ОСОБА_4, а відвантажувався за підписом директора ПП «Автопромресурс Н09» ОСОБА_3

Із пояснень представника позивача, про що також зазначено в акті перевірки, з'ясовано, що товар перевозився постачальником на склад покупця, однак ТТН не видавались.

Судом із долучених до справи документів встановлено, що придбаний у ПП «Автопромресурс Н09» оприбуткований позивачем по рахунку 281 «товари на складі».

Оплата за придбаний товар проведена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ПП «Автопромресурс Н09», заборгованість відсутня, що підтверджується долученими до справи банківськими виписками. Розрахунки відображені у регістрах бухгалтерського обліку позивача по рахункам 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», 641 «розрахунки за податками», 311 «поточні рахунки в національній валюті».

Придбані ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» автозапчастини у подальшому були реалізовані іншим суб'єктам підприємницької діяльності, а саме за період з 01.07.2010 по 30.09.2010 ТОВ «Гарант-Арго», ТОВ «Зоря», ТОВ «Агро-Клас», ТОВ «Агро-Континент», ТОВ АФ «Жовтневий», ТОВ «Оріяна Агро», ТОВ «Александр-Агро», ПАТ «Дружба», КП «ЗТМК», ФГ «Форд», ТОВ «Барвінок 2008», ВАТ «Петромихайлівка», ПП «АФ «Славутич», ТОВ «Софіївка», ТОВ «НАІ», ПП «АФ «Родина», ВАТ «Мотор Січ», ТОВ «Інтер». На реалізацію виписані видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні (копії долучені до справи). Фінансово-господарські операції з продажу товарів включені до складу податкових зобов'язань з ПДВ.

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося вище, придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» на підставі видаткової накладної із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, оплачені і в подальшому реалізовані третім особам, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Щодо доводів податкового органу відносно відсутності у позивача ТТН та інших доказів на переміщення придбаного товару слід зазначити наступне.

В даному випадку, суд виходить з положень п.п. 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 яким встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно- транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства чи їх відсутність взагалі є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за неправильне оформлення таких документів. Крім того, не дивлячись на те, що товарно-транспортна накладна хоча і є документом, що призначається для оперативного та бухгалтерського обліку, норма п. п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносить до документів, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена саме правилами податкового обліку.

Тобто, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Також, відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення сум ПДВ із вартості придбаних товарів до податкового кредиту покупця.

При цьому слід говорити про те, що наявність чи відсутність ТТН не може бути єдиною та вирішальною підставою для сумніву в реальності вчинених правочинів. Тому суд перевіряє надані як позивачем так і відповідачем докази фактичного здійснення операцій у їх сукупності.

Із усних пояснень представника позивача судом встановлено, що придбаний товар був поставлений самим постачальником на склад покупця: м. Запоріжжя, вул.. Магістральна, 88а.

В той же час, надані позивачем в сукупності документи, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагента.

Натомість, в акті перевірки податковий орган з посиланням на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 у справі № 1-301/11 приходить до висновку, що оформлення ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» первинних документів щодо поставки від ПП «Автопромресурс Н09» товару, діяльність якого визнана судом незаконною, без наміру здійснення статутної діяльності та реальною метою якого було надання фінансових послуг по конвертації безготівкових коштів у готівкові шляхом проведення безтоварних операцій є таким, що суперечить вказаним нормам ЦК України та не можу бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. В свою чергу первинні документи, складені сторонами за вказаним правочином не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Надаючи оцінку постанові Самарського районного суду м. Дніпропетровська як доказу у справі, суд виходить з наступного.

Статтею 72 КАС України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, ч. 4 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили,

є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку ст. 86 КАС України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.08.2011 провадження по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28, ч.1 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України припинено, застосовано у відношенні ОСОБА_3 п. «в» ст.. 1 Закону України «Про амністію» та звільнено його від кримінальної відповідальності.

Самарським районним судом м. Дніпропетровська встановлено, що «…у листопаді 2009 року, ОСОБА_3 прийняв рішення зареєструвати на своє ім'я два суб'єкти підприємницької діяльності шляхом створення юридичних осіб, організаційно-правова форма та назва яких повинні були бути ПП «Агроспецтехніка Н09» та ПП «Автопромресурс Н09». 24.11.2009 ОСОБА_3 здійснив підписання та нотаріальне посвідчення рішення власника про створення ПП «Агроспецтехніка Н09» та ПП «Автопромресурс Н09», статутів підприємств, після чого надав відомості та інші необхідні документи до виконавчого комітету Новомосковської міської ради…В подальшому ОСОБА_3, як засновник та директор підприємств ПП «Агроспецтехніка Н09» та ПП «Автопромресурс Н09» виконуючи відведену йому роль у скоєнні злочину у складі організованої групи, відкрив підприємствам поточні банківські рахунки, здійснив дії з постановки підприємств на облік до державної податкової інспекції та інших органів...Таким чином, ОСОБА_3, діючи повторно, сумісно з членами організованої групи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умислом яких також охоплювалось створення підприємств, скоїв фіктивне підприємництво у складі організованої групи осіб, а саме створення суб'єктів підприємницької діяльності ПП «Агроспецтехніка Н09» та ПП «Автопромресурс Н09» з метою використання підприємств для прикриття незаконної діяльності..».

Тобто, постанова суду містить встановлені обставини створення гр. ОСОБА_3 фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності.

Проте, слід зазначити, що склад злочину «фіктивне підприємництво» є закінченим з моменту реєстрації такого суб'єкта і не охоплює подальшу діяльність юридичної особи. Зокрема і постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська не містить відомостей про те, чи здійснювалась в подальшому будь-яка (законна чи незаконна) діяльність фіктивного суб'єкта господарювання та чи була досягнута мета організованою групою щодо прикриття незаконної діяльності по переведенню грошових коштів із безготівкової в готівкову і незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ.

Суд зауважує, що постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська містить встановлені факти протиправного формування податкового кредиту лише з боку фіктивного суб'єкта господарювання - ПП «Агроспецтехніка Н09» в результаті чого державі заподіяно збитків на суму 93 449 грн. Проте, вказаний суб'єкт господарювання не має жодного відношення до діяльності ані позивача у справі, ані його контрагента.

З огляду на викладене, суд вважає, що постанова Самарського районного суду м. Дніпропетровська не містить документального підтвердження того, що ПП «Автопромресурс Н09» фактично велась незаконна діяльність з конвертації безготівкових коштів в готівкові, а містить лише доведені факти наявності умислу та його реалізації з боку організованої групи під керівництвом ОСОБА_3 щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання. Вказане, не є беззаперечним доказом того, що в подальшому такі суб'єктів дійсно здійснювали незаконну діяльність.

У зв'язку із цим, посилання податкового органу на порушення вимог ЦК України є помилковим з урахуванням наступного.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод

людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

Податковим органом не надано суду та не наведено в акті перевірки судового рішення (вироку суду), яким би було встановлено наявність умислу та провина посадових осіб як позивача так і його контрагента на порушення публічного порядку. Посилання на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська в даному випадку є безпідставним, оскільки останнім встановлена вина у скоєнні фіктивного підприємництва посадової особи ПП «Автопромресурс Н09» та не доводить умислу особи на заволодіння майном.

Судом з акту № 154/222/36699553 від 13.07.2012 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Автопромресурс Н09» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 27.11.2009 по 01.03.2011 встановлено, що у спірний період часу, на який припадають поставки позивача у справі контрагент мав у штаті 4 особи. Згідно роздруківок 5 додатку до Декларацій з ПДВ контрагента судом встановлено, що ПП «Автопромресурс Н09» декларувало податкові зобов'язання.

Таким чином, контрагент позивача вів певну фінансово-господарську діяльність, не дивлячись на те, що судом встановлена фіктивність його створення, укладав угоди з іншими суб'єктами господарювання, сплачував податки тощо. В даному випадку, податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того, що правочин між ПП «Автопромресурс Н09» та ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» не мав реального (товарного) характеру, хоча обов'язок доказування, згідно ст. 71 КАС України, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент вчинення господарських операцій грудня 2010 року (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Судом встановлено, що контрагент позивача на час виписки податкових накладних був платником податку на додану вартість, самі податкові накладні оформленні з дотримання вимог чинного законодавства, а тому у позивача були відсутні правові підстави для не включення до складу податкового кредиту сум ПДВ із вартості придбаних запасних частин.

Таким чином, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходяться поза межами вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо умов виникнення у позивача права на відображення податкового кредиту, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 21.09.2012 № 82/22-10/33210737, про порушення ПП «Агроснаб-Запоріжжя 2005» вимог п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є помилковим та спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 12.10.2012 № 0000872210 слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Агроснаб-Запоріжжя 2005» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 12.10.2012 № 0000872210 про збільшення Приватному підприємству «Агроснаб-Запоріжжя 2005» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 260 825,00 грн., в т.ч. 208 660,00 грн. за основним платежем та 52 165,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Агроснаб-Запоріжжя 2005» 2 294,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко