Ухвала суду № 30744166, 12.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1618/13

Справа № 2011/6402/2012 Головуючий 1 інстанції Грищенко І.О.

Категорія: трудові Доповідач: Овсяннікова А.І.

.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітка В.М., Сащенко І.С.

при секретарі - Москаленко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Східне управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання дострокового розірвання трудового контракту недійсним, поновлення на посаді, зобов'язання вчинення певних дій,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року з уточненням від 17 вересня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України за участю третьої особи - Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про визнання дострокового розірвання трудового контракту недійсним, поновлення на посаді, зобов'язання вчинення певних дій.

В обґрунтування позову вказав, що 03 липня 2009 року між ним і Міністерством оборони України був укладений трудовий договір, відповідно до умов якого його було призначено на посаду начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Трудовий договір укладено в формі контракту. Зазначений трудовий контракт укладений на строк з 03 липня 2009 року по 03 липня 2012 року.

Відповідно до наказу МО України № 570 від 05 листопада 2010 року прийнято рішення про припинення діяльності Східного управління капітального будівництва МО України шляхом його приєднання до Центрального територіального управління капітального будівництва МО України.

На підставі цього наказу 15 лютого 2011 року його звільнено з посади по п.1 ст. 40 КЗпП України та абзацу 5 п.5.2 розділу 5 контракту.

Звільнення проведено з порушенням вимог ч.4 ст. 36 КЗпП України, оскільки в такому випадку дія трудового договору продовжується.

Його звільнили до спливу двохмісячного строку з порушенням вимог ст. 49-2 ч.1КЗпП України; йому взагалі не пропонували іншої роботи; формулювання причини звільнення не відповідає вимогам трудового законодавства.

Крім того, фактично припинення діяльності Управління не відбувалося.

У наступному наказом МО України № 311 від 06 червня 2011 року у даний наказ було внесено зміни щодо припинення діяльності Східного управління капітального будівництва шляхом його ліквідації.

Просить визнати дострокове розірвання трудового контракту недійсним з моменту його вчинення, поновити його на посаді начальника Східного управління капітального будівництва МО України; зобов'язати МО України виплатити йому середній заробіток за один рік часу вимушеного прогулу у сумі 21 427 грн. 50 коп.

Також звертає увагу, що ним не пропущено строк звернення до суду, визначений ст. 233 КЗпП України , оскільки наказ про звільнення він отримав 18 лютого 2011 року та вже 10 березня 2011 року звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, однак йому запропонували звернутися до адміністративного суду, що і було ним зроблено.

Постановою суду його було поновлено на роботі; однак апеляційним адміністративним судом така постанова була скасована і провадження закрито.

Після чого знову звернувся до загального суду.

Представник відповідача МО України позов не визнав. Вважає, що звільнення позивача проведено у відповідності до вимог трудового законодавства.

Запропонувати іншу роботу позивачу вони не могли, оскільки така відсутня. Зараз підприємство фактично не працює та поновити позивача на роботі нема де.

Крім того, ним пропущено строк звернення до суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дострокове розірвання Міністерством оборони України трудового контракту з ОСОБА_1, як керівником Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, від 03.07.2009 року, проведене наказом Міністра оборони України від 14 лютого 2011 року №82, недійсним з моменту його вчинення.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Східного управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 21 427, 50 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять сім) грн..

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді незаконно звільненого працівника ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі МО України просить рішення суду у частині стягнення заробітної плати скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки рішення не відповідає вимогам закону.

Безпідставно стягнуто з них 21 427 грн. 50 коп., оскільки судом проводились розрахунки, виходячи з середньої заробітної плати позивача в сумі 1 800 грн. без урахування особливостей контракту, а саме: необхідно враховувати тільки фактично відпрацьований час, а також професійно - ділові якості працівника та результати останньої господарської діяльності.

Позивач цей рік фактично не працював. Ним не надано доказів про належне виконання ним умов контракту та отримання підприємством прибутку.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи згідно наказу № 334 від 03 липня 2009 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Східного управління капітального будівництва МО України з дня, визначеного у контракті.

В цей же день з ним укладено контракт, строк дії якого з 03 липня 2009 року до 03 липня 2012 року.

Згідно наказу № 570 від 05 листопада 2010 року МО України прийнято рішення про припинення діяльності Східного управління капітального будівництва МО України шляхом його приєднання до Центрального територіального управління капітального будівництва МО України.

У зв'язку з прийняттям такого наказу ОСОБА_1 наказом № 82 від 14 лютого 2011 року звільнено з 15 лютого 2011 року по п.1 ст. 40 КЗ пП України та абзацу п'ятого пункту 5.2 розділу 5 контракту.

Наказом № 311 від 06 червня 2011 року внесено зміни до наказу МО України № 570 від 05 листопада 2010 року та зазначено про припинення діяльності Східного управління капітального будівництва МО України шляхом його ліквідації.

Судом першої інстанції ухвалено рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Східного управління капітального будівництва України, оскільки його звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства, яке регулює такі правовідносини.

Рішення суду в цій частині не оскаржується і судової колегією не переглядається.

Рішенням суду з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто 21 427 грн. 50 коп. - заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ставлячи питання про скасування рішення суду в цій частині відповідач посилається на необґрунтованість такого висновку суду та невідповідність його умовам контракту.

Однак, погодитись з таким доводом не можна.

Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Стягуючи з МО України заробітну плату за час вимушеного прогулу суд першої інстанції обгрунтовано виходив з наданих довідок про середню заробітну плату позивача на цій посаді.

Згідно п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено , що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.

З наданої довідки про середню заробітну плату ОСОБА_1 вбачається, що за останні два повних робочих місяця його заробітна плата становила 1 800 грн., а за період з 16 лютого 2011 року по 15 лютого 2012 року ця сума становитиме 21 427 грн. 50 коп. з урахуванням середньоденної заробітної плати у сумі 85 грн. 71 коп.

Посилання відповідача, що ОСОБА_1 фактично цей період не працював і не має підстав стягувати кошти судовою колегією не приймається.

ОСОБА_1 дійсно не працював цей час, однак не з свої вини.

Саме у такому випадку законодавець і передбачає виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу і досліджувати, як вказує відповідач, чи належним чином ОСОБА_1 виконував свої обов'язки, чи мало прибуток підприємство та чи працювало воно взагалі - підстав немає.

Не має правового значення і той факт , що в рішенні суду не зазначено про негайне виконання рішення суду щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 в межах сум платежу за один місяць згідно вимог ст. 367 ЦПК України.

Така вимога закону передбачена в першу чергу для захисту прав працівника, а ОСОБА_1 рішення суду в цій частині не оскаржується.

Колегія вважає, що рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Що стосується заперечень ОСОБА_1, що відповідач отримав ухвалу суду про усунення недоліків 25 лютого 2013 року та в строк до 04 березня 2013 року згідно ст. 121 ЦПК України повинен був оплатити судовий збір , а фактично він оплачений 15 березня 2013 року , тобто, апеляційна скарга повинна бути визнана неподаною , то вони судовою колегією не приймаються.

Копія ухвали відповідачем отримана 25 лютого 2013 року і оскільки питання стосувалося і строку на оскарження рішення суду, то вимогами ч.3 ст. 297 ЦПК України такий строк становить 30 днів ,відповідно , строк спливає 27 березня 2013 року, тобто, недоліки усунуто своєчасно.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 грудня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: