Постанова № 30742994, 16.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1644/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Третяк К.П.

представників відповідача - Одинець Н.А., Глової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2013 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольської МДПІ про визнання нечинними та скаскасування податкових повідомлень-рішень від 22 березня 2013 року № 0000102200 та № 0000092200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що встановлені актом перевірки порушення фактично не мали місця в його господарській діяльності та вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту та витрат на підставі податкових накладних та первинних документів, складених ТОВ "Євро-Транс 2007", зазначаючи, що первинні документи та податкові накладні, отримані ним на виконання господарсько-правових угод, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цими договорами до податкового кредиту та обліку витрат ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування". Позивач також наголошує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання останнім податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні, дії Хорольської МДПІ вважають правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що полягає у врахуванні позивачем при формуванні податкового кредиту та витрат господарських операцій з ТОВ "Євро-Транс 2007", діяльність якого носить ряд ознак фіктивності.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" 23 березня 2007 року зареєстроване як юридичну особу (ідентифікаційний код 34865327) Державним реєстратором Хорльської РДА. Позивач перебуває на податковому обліку в Хорольскій МДПІ та є платником податку на додану вартість.

Відповідачем у період з 19 лютого 2013 року по 27 лютого 2013 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту та валових витрат по ТОВ "Євро-Транс 2007" за період з 01 жовтня 2011 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки 06 березня 2013 року складено акт № 89/22/34865327 (том І а.с. 11-37), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135, підпункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України та встановлено заниження податку па прибуток всього на суму 37591,00 грн., в тому числі:

за IV квартал 2011 року на 9890,00 грн.,

за І квартал 2012 року на 19478,00 грн.,

за ІІ квартал 2012 року на 8223,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 17491,00 грн., в тому числі:

за грудень 2011 року на суму 4300,00 грн.,

за лютий 2012 року на суму 6108,00 грн.,

за березень 2012 року на суму 3167,00 грн.,

за травень 2012 року на суму 3916,00 грн.

На підставі акта перевірки від 06 березня 2013 року № 89/22/34865327 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року № 0000102200, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 37591,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 6925,25 грн. (а.с. 10) та № 0000092200, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17491,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4372,75 грн. (а.с. 9).

ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування", вважаючи висновки, викладені в акті від 06 березня 2013 року № 89/22/34865327, упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Хорольської МДПІ від 22 березня 2013 року № 0000102200 та № 0000092200, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків податкового органа, що у свою чергу стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, стали відомості про те, що господарська діяльність контрагента позивача ТОВ "Євро-Транс 2007" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформовані за рахунок вказаного підприємства витрати та податковий кредит позивача відповідачем правомірними не визнані.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" (Замовник) та "Євро-Транс 2007" (Експедитор) 31 травня 2011 року укладено договір про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні № 3 (том І а.с. 52-55) згідно умов якого Експедитор зобов'язується за винагороду здійснювати автомобільні перевезення вантажу міжміського сполучення з метою забезпечення всіх своїх транспортних потреб. Пунктом 1.2 цього договору передбачено, що Експедитор здійснює перевезення власним та найманим вантажним транспортом.

Пунктом 2.2 Договору про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 31 травня 2011 року № 3 визначено, що конкретні умови за кожним замовленням обумовлюються в Заявці.

На підставі вищевказаного договору контрагентом позивача ТОВ "Євро-Транс 2007" надано транспортні послуги, а позивачем належним чином їх оплачено.

Копіями виписок банка з розрахункового рахунка позивача, які наявні в матеріалах справи, підтверджено, що на підставі рахунків позивач оплатив визначені у цих документах послуги шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Експедитора, що не заперечується відповідачем, а на підставі накладних, видаткових накладних, ТТН та актів надання послуг належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав транспортні послуги від свого контрагента.

Для документального оформлення виконання Договору про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 31 травня 2011 року № 3 ТОВ "Євро-Транс 2007" складено податкові накладні. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також враховано при формуванні витрат.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Євро-Транс 2007" зареєстровано як юридичну особу державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради 04 лютого 2010 року (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 791540 (том І а.с. 56)). Довідкою Головного управління статистики у Полтавській області серії АА № 428453, зокрема, визначено перелік видів господарської діяльності зазначеного підприємства: діяльність автомобільного вантажного транспорту (КВЕД 60.24.0), транспортне оброблення вантажів (КВЕД 63.11.0), організація перевезення вантажів (КВЕД 63.40.0).

Актами надання послуг, видатковими накладними, копіями довіреностей на право отримання ТМЦ та ТТН підтверджено факт отримання транспортних послуг від ТОВ "Євро-Транс 2007".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Євро-Транс 2007") підтверджується договором, видатковими та податковими накладними, рахунками, копіями довіреностей на право отримання ТМЦ, виписками з розрахункового рахунка позивача, актами надання послуг, ТТН, в зв'язку із чим наявність наведених доказів суд вважає достатньою підставою для визнання факту отримання послуг з транспортних перевезень від ТОВ "Євро-Транс 2007" реальним. Судом встановлено, що вищезазначена угоди виконана в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочину між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Посилання податкового органу на наявність акта про неможливість проведення зустрічної звірки від 14 грудня 2012 року № 1423/22-6/36984486 відносно контрагента позивача, в якому вказано на відсутність факту реального вчинення господарських операцій за спірний період з мотивів відсутності у підприємства трудових ресурсів та транспортних засобів, не може свідчити про неможливість фактичної поставки товару та надання послуг позивачу оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, та положеннями трудового законодавства України, які не містять заборони найманим працівникам займатися підприємницькою діяльністю.

Господарська діяльність контрагента позивача не вимагає від нього безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання. Трудові та виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Тим більше, відповідачем в акті перевірки не наведено доказів неможливості проведення господарських операцій з урахуванням просторових та часових факторів, економічних чинників; відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій; відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін правочинів; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цих операцій в іншій спосіб; отримання позивачем робі (послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, суд дійшов висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаних договорів між позивачем та його контрагентом, що стала підставою для формування податкового кредиту та витрат позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

В ході судового розгляду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбані у Експедитора послуги безпосередньо для реалізації господарської діяльності. Зазначений факт судом оцінюється як логічний та послідовний з урахуванням того, що оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (КВЕД-2010 46.33), виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів (КВЕД-2010 10.86) є основними видами господарської діяльності підприємства позивача (том І а.с. 41), а у власності останнього відсутній вантажний автомобільний транспорт для забезпечення доставки власної продукції до пунктів реалізації.

Судом встановлено, що контрагент позивача на момент укладення договорів, оформлення первинних документів та складення податкових накладних значився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи, оформлені належним чином, з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені ТОВ "Євро-Транс 2007" з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування".

Відповідно до вимог підпункту 14.1.26 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно вимог пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України 138.1. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих товарів є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем первинних бухгалтерських документів, складених його контрагентом на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання транспортних послуг у господарській діяльності Позивача та беручи до уваги вимоги статей 138-139 Податкового кодексу України суд погоджується із правомірністю віднесення Позивачем до складу витрат за господарськими операціями з ТОВ "Євро-Транс 2007" в періоді, охопленому перевіркою.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, Позивач правомірно, на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом, включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості за надані зазначеним підприємством послуги.

Суд вважає посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність правочинів, що укладені між ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" та ТОВ "Євро-Транс 2007" неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року наголошено на наступному: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку із цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, згідно вимог частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не надано доказів, а так само не встановлено і судом, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Євро-Транс 2007" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є лише припущенням.

Крім того, посилання контролюючого органа на частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Разом із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку із чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно вимог частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. У рішенні Верховного суду України у зазначеній справі зауважено, що у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року у справі " 21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Приписами частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язано суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 22 березня 2013 року № 0000102200 та № 0000092200 є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Хорольської МДПІ від 22 березня 2013 року № 0000102200 та № 0000092200.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 22 березня 2013 року № 0000102200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 22 березня 2013 року № 0000092200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" (ідентифікаційний код 34865327) витрати зі сплати судового збору в розмірі 663 (шістсот шістдесят три) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2013 року.

Суддя А.О. Чеснокова