Рішення № 30742885, 10.04.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2609/13181/12 р.

Провадження № 2-60/13 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі : головуючого - судді: Лазаренко В.В.

при секретарі: Подобєді О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації частки спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

16.05.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 в якому просить визнати автомобіль Nissan Note, кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2, стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь компенсацію 1/2 частини вартості спірного автомобіля в сумі 94`000 грн., замість його частки у праві спільної сумісної власності та судові витрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 06.09.2006 року між сторонами було укладено шлюб.

В шлюбі сторонами було придбано автомобіль «Nissan Note», кузов № НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, за суму еквівалентну 23 500 доларів США, що на час розгляду справи складає 188 000,00 грн..

Позивач посилається на те, що спірний автомобіль було придбано за кошти отримані в кредит по кредитному договору № ФЛ-080408-001А від 08 квітня 2008 року, укладеному між ВАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2. Кредит був сплачений повністю спільно сторонами зі спільного бюджету подружжя.

Автомобіль «Nissan Note», кузов № НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, було зареєстровано в органах ДАІ на відповідача ОСОБА_2 і перебував в її особистому користуванні.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20.08.2010 року шлюб між сторонами було розірвано.

Враховуючи, що після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо порядку розподілу спільного майна подружжя, позивач просить задовольнити його позов та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь 94 000,00 грн., що відповідає ? частині вартості спірного автомобіля на час розгляду справи.

05.02.2013 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь додатково ще 32 426, 70 коп..

Обгрунтовуючи свої вимоги в заяві про збільшення розміру позовних вимог, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що на придбання спірного автомобіля «Nissan Note», кузов № НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, окрім кредитних коштів, були потрачені 20`000,00 грн., які він позичив за договором позики від 28.03.2008 року. Борг за договором позики від 28.03.2008 р. він повернув позичкодавцеві 01.08.2011 року з власних коштів.

Крім цього, на погашення заборгованості за кредитним договором №ФЛ-080408-001А від 08 квітня 2008 року, укладеним між ВАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2, він позичив 32`000,00 грн. за договором позики від 05.08.2009 р.. Борг за договором позики від 05.08.2009 р. він повернув позичкодавцеві 28.08.2011 року також з власних коштів.

Враховуючи, що отримані ним в борг гроші в загальній сумі 52`000,00 грн. були потрачені в інтересах сім`ї, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на свою користь ? частину цього боргу, оскільки позичені кошти він віддавав самостійно з власних доходів після розірвання шлюбу.

Крім того, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що в період шлюбу - 27.09.2007 року відповідачка ОСОБА_2 поповнила свій власний депозитний рахунок № НОМЕР_4 на суму 12`853,40 грн. зі спільних коштів подружжя. Позивач вважає, що він має право на ? частину цих коштів, а тому просить стягнути з відповідача додатково 6`426,00 грн., що становить ? частину вказаних вище 12`853,40 грн..

Посилаючись на наведені вище обставини, просить задовольнити позов.

22.08.2012 року в судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми, яка ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.08.2012 року була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Відповідно до зустрічної позовної заяви відповідачка ОСОБА_2 просить суд стягнути з позивача ОСОБА_1 на свою користь 21 000,00 гривень.

Обгрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 посилається на те, що 28.03.2008 року нею на придбання автомобіля «Nissan Note», кузов № НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, було позичено 10 000,00 грн. за договором позики від 28.03.2008 року. Дані кошти були витрачені на попередню оплату автомобіля.

Крім того, на погашення кредиту за кредитним договором № ФЛ-080408-001А від 08 квітня 2008 року, укладеному між ВАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2, нею було позичено кошти в сумі 32`000,00 грн. за договором позики від 05.08.2009 року, які вона внесла на погашення кредиту 07.08.2009 року.

Враховуючи, що отримані нею в борг гроші в загальній сумі 42`000,00 грн. були потрачені в інтересах сім`ї, ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь ? частину цього боргу в сумі 21 000,00 грн., оскільки позичені кошти вона віддавала самостійно з власних доходів після розірвання шлюбу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник повністю підтримали вимоги первісного позову та просили його задовольнити, посилаючись на обставини наведені вище.

Позивач ОСОБА_1 не визнав вимоги зустрічної позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що кошти, яких не вистачало на придбання спірного автомобіля в сумі 20 000,00 грн., а потім кошти на погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 32 000,00 грн., були позичені саме ним, а не відповідачкою ОСОБА_1. Що це за гроші які позичала відповідачка ОСОБА_2 в загальному розмірі 42 000,00 грн. йому не відомо. Виходячи з цього, просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення з нього грошей, оскільки відповідачкою не доведено, що нею взагалі позичала якісь кошти і що ці кошти були витрачені на потреби сім`ї.

В задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні підтримали вимоги зустрічної позовної заяви і просили їх задовольнити з підстав зазначених в зустрічній позовній заяві, наведених вище.

Вимоги первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя не визнали, посилаючись на те, що спірний автомобіль «Nissan Note», кузов № НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, був придбаний за суму 107 767 грн. (а не як стверджує позивач - 188 000,00 грн.) з яких: 50 000,00 грн. - особисті кошти ОСОБА_2, які знаходилися на її депозитному рахунку і були зняті саме для придбання спірного автомобіля; 10 000,00 грн. - кошти позичені ОСОБА_2 за договором позики від 28.03.2008 року, які вона особисто віддавала після розірвання шлюбу з власних коштів, та коштів отриманих в кредит 55 519,70 грн. за кредитним договором, який було погашено частково за спільні кошти подружжя, а частково в сумі 32 000,00 грн. за кошти які ОСОБА_2 позичила за договором позики від 05.08.2009 року і які в подальшому віддавала з власних коштів. Виходячи з цього, відповідач вважає, що спірний автомобіль був придбаний в більшому розмірі за її особисті кошти, які були її особисті або запозичені нею.

Відповідачка просить в задоволенні первісного позову відмовити, оскільки вважає, що не вона, а позивач має сплатити їй ? частину коштів, які вона позичала на придбання спірного автомобіля.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову і відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви.

Судом встановлено, що 06.09.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві , про що зроблено актовий запис № 1542.

Згідно рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20.08.2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало чинності (а.с.5).

Під час шлюбу, а саме 08.04.2008 року сторонами було придбано автомобіль Nissan Note, об'ємом 1,6 літра, кузов НОМЕР_2, за договором № 2003-11-1к купівлі-продажу транспортного засобу від 20.03.2008 року, за ціною 21 340 доларів США, що еквівалентно 107 767,00 грн. (а.с.81).

Згідно даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ м.Києва, автомобіль Nissan Note, об'ємом 1,6 літра, кузов НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, був зареєстрований за гр. ОСОБА_2 (а.с.4).

З видаткової накладної № 289882 від 03.04.2008 року ТОВ «Свобода-Авто», вбачається, що вартість спірного автомобіля Nissan Note, об'ємом 1,6 літра, кузов НОМЕР_2 становить 107 767 гривень.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Разом з тим п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно з'ясовувати джерело і час його придбання.

Судом встановлено, що спірний автомобіль Nissan Note, об'ємом 1,6 літра, кузов НОМЕР_2, було придбано частково за особисті кошти ОСОБА_2, а частково за спільні кошти подружжя, що підтверджується наступними доказами.

Як вже зазначено вище, спірний автомобіль був придбаний за суму 107 767 гривень, що підтверджується договором № 2003-11-1к купівлі-продажу транспортного засобу від 20.03.2008 року, та видаткової накладної №289882 від 03.04.2008 року.

Відповідно до квитанції № 033110023 від 31.03.2008 року ОСОБА_2 було сплачено в рахунок вартості автомобіля 50 000 гривень, отримувач ТОВ «Свобода-Авто», призначення платежу за ДОГ. № 2003-11-1к від 20.03.2008 року (а.с.69).

Як стверджує ОСОБА_2 вказані кошти нею були сплачені частково з коштів, які вона зняла зі свого особистого депозитного рахунку в АТ «Банк «Фінанси та кредит» в розмірі 40 311,00 грн., та частково з коштів в сумі 10 000,00 грн., які вона позичила за договором позики від 28.03.2008 року, укладеного між нею та ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи визнав і не оспорював той факт, що в рахунок першого внеску по договору купівлі-продажу автомобіля № 2003-11-1к від 20.03.2008 року були внесені кошти в розмірі 40 311,00 грн. які ОСОБА_2 зняла з свого особистого депозитного рахунку в АТ «Банк «Фінанст та Кредит» .

Позивач ОСОБА_1 також не заперечував той факт, що частково кошти, які знаходилися в АТ Банк «Фінанст та Кредит» на депозитному рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_2 були її особистими коштами. При цьому, ОСОБА_1 стверджував, що в коштах, які знаходилися на особистому депозитному рахунку ОСОБА_2 є частка спільних коштів сторін в розмірі 12 853,40 грн.

Щодо цих обставин, з наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наступне.

Згідно довідки АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за вихідним № 2-001/589 від 03.08.2010 року ОСОБА_2 були відкриті депозитні рахунки у відділенні №2 Філії «Центрального РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в період з 2005 по 2008 р.р..

З цієї ж довідки вбачається, що 27.09.2007 року ОСОБА_2 зняла кошти з рахунку № НОМЕР_4, який було відкрито на строк з 27.06.2007 р. по 27.09.2007 р., в розмірі 26 391,26 грн. і в цей же день 27.09.2007 р. поклала гроші в сумі 39244,66 грн. на рахунок № НОМЕР_4, відкритий на період з 27.09.2007 р. по 27.12.2007 р.

Таким чином, різниця між сумою, яку ОСОБА_2 27.09.2007 р. зняла з депозитного рахунку № НОМЕР_4 і в той же день поклала на рахунок № НОМЕР_4 склала 12 853,40 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 показала в судовому засіданні, що вказана різниця в розмірі 12 853,40 грн. складається з відсотків в сумі 860,00 грн., які нараховані на депозитний вклад за період з 27.06.2007 р. по 27.09.2007 р. та з її особистих коштів, які нею були отримані як винагорода за виконану роботу з перекладу. При цьому ОСОБА_2 не зазначила яку саме суму вона отримала за переклад і за яким саме договорами.

Суд вважає, що кошти в сумі 11 993,40 грн. (12 853,40 грн. - 860 грн. /відсотки нараховані на депозит/ = 11 993,40 грн.) є спільними сумісними коштами подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, оскільки відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, отримані одним із подружжя.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про те, що кошти які знаходилися на депозитному рахунку в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та депозитному рахунку № НОМЕР_4, відкритому на ім`я ОСОБА_2 складалися з її особистих коштів в сумі 28 317,60 грн. = (40311,00 грн. - 11 993,40 грн.) та спільних коштів подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в сумі 11 993,40 грн..

Враховуючи часткове визнання позивачем ОСОБА_1 обставин справи, які стверджуються відповідачем ОСОБА_2 щодо походження грошей які були внесені ОСОБА_2 в рахунок першої оплати по договору купівлі-продажу автомобіля, суд вважає доведеним відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, той факт, що гроші в сумі 28 317,60 грн. були особистими коштами ОСОБА_2, а тому їх розмір необхідно вирахувати з загальної вартості коштів внесених на оплату автомобіля за договором №2003-11-1к купівлі-продажу транспортного засобу від 20.03.2008 року, як особисті кошти відповідачки ОСОБА_2.

Згідно Кредитного договору від 08.04.2008 року №ФЛ-080408-00ІА, ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 10 994 доларів СІЛА, що на день отримання кредитних коштів було еквівалентно 55 519 гривень 70 коп. ( 10 994 доларів США х 5,05 грн.). Дану суму коштів, як вбачається з п.1.2 кредитного договору, Відповідач ОСОБА_2 позичала на придбання спірного автомобіля.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто одержані за Кредитним договором від 08.04.2008 року №ФЛ-080408-00ІА кошти є спільним майном подружжя.

Крім цього, позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 стверджують, що кожен з них позичав кошти за договорами позики, як на придбання автомобіля «Nissan Note», так і на погашення кредиту, отриманого відповідачем за кредитним договором.

Щодо цих обставин судом встановлено наступне.

З договору позики, укладеного 28.03.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, вбачається, що ОСОБА_2 отримала в борг 10 000,00 грн. для придбання автомобіля «Nissan Note» (а.с. 83).

З розписки ОСОБА_4 від 03.09.2010 року вбачається, що борг за договором позики від 28.03.2008 року було повернуто ОСОБА_4 03.09.2010 року.

Згідно договору позики від 28.03.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 отримав в борг гроші в розмірі 20 000,00 грн. на придбання автомобіля «Nissan Note» (а.с. 148).

Позика за вказаним договором від 28.03.2008 року була повернута ОСОБА_1 ОСОБА_5 01.08.2011 року, що підтверджується особистою розпискою ОСОБА_5 (а.с.149).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 стверджують, що кошти на придбання автомобіля брали в борг кожен зі сторін.

Як вбачається з квитанції № 12173 від 07.08.2009 року відповідачем ОСОБА_2 були внесені кошти в розмірі 31 012,33 грн. на купівлю ін. валюти в ВАТ «Астра Банк» (а.с.80).

Листом від 20.09.2012 року за № 11-349-1 ПАТ «Астра Банк» повідомив суд про відсутність заборгованості ОСОБА_2 перед Банком за кредитним договором № ФЛ-080408-001А, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Астра Банк» (а.с. 92).

Згідно договору позики від 05.09.2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_2 отримала в борг 32 000,00 грн. на погашення боргу за кредитним договором від 08.04.2008 року № ФЛ-080408-001А, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Астра Банк» (а.с.84).

Згідно розписки ОСОБА_6 від 10.04.2010 року борг за договором позики від 05.09.2009 року він отримав повністю від ОСОБА_2 10.04.2011 року (а.с.85).

З договору позики від 05.08.2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, вбачається, що ОСОБА_1 отримав в борг суму 32 000,00 грн. на погашення боргу за кредитним договором від 08.04.2008 року № ФЛ-080408-001А, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Астра Банк» (а.с.150).

Вказаний борг за договором позики від 05.08.2009 року було повернуто ОСОБА_1 ОСОБА_7 28.08.2011 року, що підтверджується особистою розпискою ОСОБА_7 (а.с.151).

Виходячи з наведеного вище, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 в період шлюбу було отримано в борг кошти в загальному розмірі 52 000,00 грн., які були використані в інтересах сім`ї та, в подальшому, борг ОСОБА_1 повертав після розірвання шлюбу з відповідачкою з власних коштів.

Судом також встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 в період шлюбу було отримано в борг кошти в загальному розмірі 42 000,00 грн., які були використані в інтересах сім`ї та, в подальшому, борг ОСОБА_2 повертала після розірвання шлюбу з позивачем з власних коштів.

Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України та п.24 Постанови Пленуму від 21.12.2007 року № 11 при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'і.

Враховуючи розмір спільних боргів подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, те що за обома позовами вимоги можуть бути зараховані, суд вважає за можливе визначити різницю між боргами, що виникли у кожної із сторін та стягнути ? частину різниці між боргами кожного із подружжя на користь того з подружжя, хто поніс їх в більшому розмірі.

При визначені суми, яка має бути компенсована, суд виходив з наведених вище доказів, зокрема того, що позивачем ОСОБА_1 отримано та погашено спільного боргу подружжя на 52 000,00 грн., а відповідачкою ОСОБА_2 - 42 000,00 грн., і дійшов до висновку про те, що з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 має бути стягнута компенсація в розмірі 5 000,00 грн. = (52 000,00 грн. + 42 000,00 грн.) : 2.

При цьому, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 має бути відмовлено, оскільки, як зазначено вище, суми, які вона отримувала в борг, що були використані в інтересах сім`ї і погашені з її власних коштів, після розірвання шлюбу, були судом враховані при зарахуванні спільних боргів кожної із сторін.

Враховуючи, що сторонами надано докази на підтвердження того, що кожним із них під час шлюбу було отримано кошти в борг, які були використані в інтересах сім`ї, а поверталися борги з власних коштів кожної із сторін, при цьому жодна із сторін не надала суду будь-яких допустимих та достовірних доказів того, що позичені ними кошти були використані не в інтересах сім`ї, які б спростували доводи сторін, а також враховуючи, що сторонами також не надано допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що на придбання автомобіля та на погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 були витрачені саме ті кошти які отримали в борг ОСОБА_1 або ОСОБА_2, суд вважає, що при поділі майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають бути враховані всі борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями кожної із сторін, що виникли в інтересах сім'і, а тому вважає за можливе визначити, що всі боргові зобов'язання, що виникли у сторін є спільним боргом подружжя.

Обидві сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнають, що автомобіль «Nissan Note» придбавався у шлюбі в інтересах сім'ї.

Відповідно до ч.1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу.

З доказі наведених вище, судом встановлено, що автомобіль «Nissan Note» було придбано за 107 767,00 грн., з яких - 28 317,60 грн. це особисті кошти відповідачки ОСОБА_2, а 79 449,40 грн. - це спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Судом також встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 28.03.2012 автомобіль «Nissan Note» знято з обліку для реалізації та, в подальшому, зареєстрований на ім`я на ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається з листа УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 11.08.2012 року № 10/19299 (а.с.59).

Вказаний автомобіль відповідачкою ОСОБА_2 було відчужено без відома та згоди ОСОБА_1.

Відповідачка ОСОБА_2 ці обставини визнала і не спростувала.

Частиною 3 статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Частинами 1, 2, 4 статті 369 ЦК України встановлено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою усіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, якій підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально засвідчена.

Відповідно до п. 30 Постанови №11 Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2, без згоди другого подружжя - позивача ОСОБА_1, здійснила відчуження автомобіля «Nissan Note, об'ємом 1,6 літра, кузов НОМЕР_2, який був придбаний подружжям під час шлюбу і є предметом спору в суді, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію ? частини вартості автомобіля в розмірі 39 724,70 гривень.

При визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, суд виходив з ціни автомобіля за яку він був придбаний сторонами - 107 767,00 грн., за мінусом власних коштів відповідачки ОСОБА_2 в розмірі 28 317,60 грн., що становило 79 449,40 грн. = 107 767,00 грн. - 28 317,60 грн., і визначив ? частину цієї вартості 79 449,40 грн. : 2 = 39724,70 грн..

Суд вважає безпідставними твердження позивача ОСОБА_1 про те, що розрахунок компенсації ? вартості спірного майна має бути розрахований з суми 188 000,00 грн., оскільки позивачем не доведено, що дійсна ринкова вартість спірного майна на час розгляду справи складає саме 188 000,00 грн.. Сторонами взагалі не надано суду доказів на підтвердження дійсної ринкової вартості спірного майна на час розгляду справи. Крім цього, на момент розгляду справи спірне майно відчужено. З огляду на наведені вище обставини, суд виходив з вартості автомобіля на час його придбання в сумі 107 767,00 грн., що підтверджено наведеними вище доказами.

Суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання автомобіля Nissan Note, кузов НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки, по-перше, право подружжя на майно, придбано в шлюбі визначено законом і додаткового застереження судовим рішенням в цьому випадку не вимагається, а по-друге, спільний автомобіль на день розгляду справи відчужений і не перебуває у власності сторін.

Керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 61, 69, 70, 71 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію ? частини вартості автомобіля Nissan Note, кузов № НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, в розмірі 39`724,70 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію ? частини спільного боргу подружжя в сумі 5`000 грн..

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: