Ухвала суду № 30742377, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/341/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000341720 від 10 січня 2013 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року вимоги адміністративного позову задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановити нову, якою відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову.

В апеляційній скарзі, в обґрунтування своїх вимог та на спростування доводів позивача про незаконність податкового повідомлення - рішення, апелянт посилається те, що за результатами зустрічних звірок контрагентів позивача: ПП «Еверест» та TOB «ЕК Викеркаар» ДПІ у місті Чернігові ДПС складено довідку від 05 грудня 2012 року № 92/22/31480476 та ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС складено акт від 26 жовтня 2012 року № 734/22-200/36384714, відповідно до яких встановлено, що у ПП «Еверест» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ФОП ОСОБА_2, а правочини укладені TOB «ЕК Викеркаар» з контрагентами-постачальниками є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемності.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань правомірності проведення господарських операцій за березень-червень 2010 року, серпень-жовтень 2010 року, грудень 2010 року, лютий 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Еверест» та за травень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з TOB «ЕК Викеркаар», про що складено Акт № 2799/17/2385212771 від 19 грудня 2012 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 193.1 ст. 193, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України, з урахуванням того, що укладення правочину не спрямовано на реальне настання правових наслідків, в результаті чого було занижено податок на додану вартість на суму 376 690 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000341720 від 10 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 376 690 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 188 348 грн.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентами, зокрема фактична поставка товару за договорами та сплата їх вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем протиправно, без достатніх для того підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До 01 січня 2011 року порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту було передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР. Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок обчислення і сплати податку на додану вартість в спірних правовідносинах після 01 січня 2011 року є Податковий кодекс України № 2755 - VI від 02 грудня 2010 року, що набрав законної сили з 01 січня 2011 року.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.3.1 ст. 7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегія суддів зазначає, що контрагентами позивача при оформленні податкових накладних на виконання договорів з позивачем дотримано всіх встановлених Законом умов, податкові накладні складені належним чином, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою.

Наведені правові норми також відображені в Податковому Кодексі України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зокрема статтями 198, 200.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з березня 2010 року по травень 2012 року, позивач мав господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ПП «Еверест» та TOB «ЕК Викеркаар»».

Судом першої інстанції встановлено, що 04 січня 2010 року та 04 січня 2011 року між позивачем (покупець) та приватним підприємством «Еверест» (постачальник) було укладено договір № 27/10 та договір № 27/11 відповідно, за якими постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити зазначений товар, а саме: продукти харчування, за кількістю та по ціні погодженій згідно рахунків-фактур, видаткових накладних відповідно до умов даного договору.

Реальний характер даного договору та правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Еверест» підтверджують копії рахунків-фактур № СФ-0000418 від 31 березня 2010 року, № СФ-0000537 від 30 квітня 2010 року, № СФ-0000678 від 31 травня 2010 року, № СФ-0000917 від 14 червня 2010 року, № СФ-0000911 від 29 червня 2010 року, № СФ-0001468 від 03 серпня 2010 року, №СФ-0001712 від 21 вересня 2010 року, № СФ-0001922 від 08 жовтня 2010 року та № СФ-0002792 від 28 грудня 2010 року; видаткових накладних № РН-0000418 від 31 березня 2010 року, № РН-0000537 від 30 квітня 2010 року, № РН-0000678 від 31 травня 2010 року, № РН-0000917 від 14 червня 2010 року № РН-0000911 від 29 червня 2010 року, № РН-001468 від 27 серпня 2010 року, № РН-001710 від 21 вересня 2010 року, № РН-002277 від 31 жовтня 2010 року, № РН-002807 від 31 грудня 2010 року, № РН-0000448 від 28 лютого 2011 року; та податкових накладних № 418 від 31 березня 2010 року, № 537 від 30 квітня 2010 року, № 678 від 31 травня 2010 року, № 917 від 14 червня 2010 року, № 911 від 29 червня 2010 року, №1398 від 27 серпня 2010 року, № 1710 від 21 вересня 2010 року, № 000002170 від 31 жовтня 2010 року, № 2809 від 31 грудня 2010 року та № 448 від 28 лютого 2011 року, що містяться в матеріалах справи. Оплата зазначених операцій підтверджується платіжними дорученнями (том № 1 а.с. 78, 80-106). Перевезення товару підтверджується подорожніми листами та товарно-транспортними накладними (том № 2 а.с.141-183).

Крім того, позивач зберігав придбаний у ПП «Еверест» товар у власному гаражі-складі, (право власності підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна, який був укладений з ВАТ «Київсільелектро», вів облік товарів на складі, що підтверджується відомостями по товарах на складах та відображав рух товару у бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями

Судом першої інстанції також встановлено, що між позивачем (покупець) та TOB «ЕК Викеркаар» (продавець) 26 травня 2012 року було укладено договір-заявку № 245/26/05/12 про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення по маршруту: Київ-Сімферополь пива в кількості 21, 4 т на загальну суму 9300,00 грн.

Виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: товарно-транспортна накладна № 1769548/36 від 27 травня 2012 року, акт здачі-прийняття робіт №ОУ-12053005 від 30 травня 2012 року, рахунок - фактура № СФ-12053005 від 30 лютого 2012 року, платіжне доручення № 1407 від 02 липня 2012 року, податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, податкові декларації з ПДВ.

Колегія суддів також зазначає, що за період з 01 серпня 2008 року по 31 грудня 2010 року ДПІ у М.Чернігові вже проводилась перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що підтверджується актом №739/17-219/НОМЕР_2 від 25 березня 2011 року, відповідно до якого не було встановлено порушень щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Еверест» за 2010р.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги і товари, що придбавалися позивачем у спірний період, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності при здійсненні вказаних операцій.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення апелянт також посилається на ту обставину, що договір позивача з ПП «Еверест» не мав реального характеру, оскільки укладений без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до основних видів господарської діяльності позивача, крім іншого, належать: діяльність автомобільного вантажного транспорту; організація перевезення вантажів; здавання в оренду власного нерухомого майна; оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; оренда автомобілів.

Товари, які отримані позивачем від ПП «Еверест» (продукти харчування), придбавалися для подальшого продажу кінцевим споживачам, зокрема, «Йонанссен Експрес», TOB «Форлайт», TOB Транспортна-експедиційна Компанія «ОВО», TOB «Фелконс Лімітед», TOB «Деюре Груп», з яким позивач мав договірні відносини.

Виконання вказаних операцій підтверджується договорами про поставку товару, видатковими та податковими накладними та рахунками-фактурами, наявними у матеріалах справи (том № 2 а.с. 40 - 86).

Що стосується посилання апелянта на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та TOB «ЕК Викеркаар», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зміст зазначеного правочину не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу ст. 203 у новій редакції та доповнено ст. 228 частиною 2. На підставі частини 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та їх прийняття в межах повноважень, що передбачені законами України

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000341720 від 10 січня 2013 року прийнято без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства, а тому скасоване обґрунтовано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді І.О. Грибан

О.А.Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.