Постанова № 30741528, 08.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа№ 5011-10/14592-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

В судове засідання з'явився представник:

позивача: Борзенкова Ю.М. - пред. за дов. №01/230-412 від 14.11.2012.

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2013р. (суддя - Котков О.В.)

у справі № 5011-10/14592-2012 (суддя - Котков О.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про стягнення 27 136,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.01.2013 у справі № 5011-10/14592-2012 Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2013 у справі №5011-10/14592-2012 скасувати, та прийняти нове, яким позов задовольнити, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що належним чином повідомив відповідача про настання страхового випадку, що підтверджується підписаним між сторонами Переліком збитків, які заявлені, але не сплачені відповідачем станом на 01.01.2007, а також вказує на те, що направив відповідачу з листом №09/2772 від 05.10.2010 всі необхідні документи, передбачені умовами Договору, проти факту отримання якого відповідач не заперечує. Також, позивач звертає увагу на те, що не отримав від відповідача жодних заперечень чи вимоги про надання додаткових документів, тобто, відповідач свої правом не скористався.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з її доводами, та зазначає, що передбачені Договором документи позивачем не надано, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Ухвалою від 08.02.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 06.03.2013 року.

В судове засідання 06.03.2013 представники сторін з'явилися. У розгляді справи було оголошено перерву до 27.03.2013.

В судове засідання 27.03.2013 представники сторін з'явилися. У розгляді справи було оголошено перерву до. 08.04.2013

В судове засідання 08.04.2013 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст.99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (відповідач) грошових коштів в розмірі 27 136,26 грн. за договором № 91-017/06-03 від 27 грудня 2005 облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов'язки за договором належним чином не виконав, зокрема, не сплатив свою частку страхового відшкодування.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем не було додано до листа відповідні документи, що регламентують страховий випадок по вказаному страхувальнику та які передбачені умовами Договору. Також, відповідач зазначає, що позивач порушив приписи ч. 6 ст. 232 ГК України щодо вимог про стягнення пені.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2005 року між позивачем (надалі - Перестрахувальник) та відповідачем (далі по тексту - Перестраховик) (разом - сторони) було укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-03, предметом якого, у відповідності до п. 1.2., є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування Перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності Перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах "Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06" та Змін та доповнень до Правил страхування (додаток 5 до Договору).

Протягом 2006 року між позивачем і страхувальниками укладалися договори добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов яких були застраховані визначені в них транспортні засоби.

Так, 09.09.2006р. сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої застрахований автомобіль "Греат Вол Саф", державний реєстраційний номер АХ 1044 АМ було пошкоджено, що підтверджується довідкою УМВС України (копія довідки міститься у справі). Листом від 18.09.2006 №1785 позивач повідомив відповідача про настання страхової події.

Як визначено в акті № 605 від 10.05.2007р., сума працездатних складових автомобіля "Греат Вол Саф", державний реєстраційний номер АХ 1044 АМ, становить 19 513,95 грн. (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

На підставі страхового акту № СТ/06/1017/1 від 07.06.2010р. позивач, в період з червня по листопад 2010 року, виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 87 307,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№: 1548, 1648, 1786, 1801, 1900, 2030, 2126, 2215 та 3156.

Позивачем 05.10.2010р. на адресу відповідача було надіслано лист № 09/2772 з додатком документів та із зазначенням частки відшкодування в розмірі 20 761,62 грн./23,78%, що мав сплатити Перестраховик. В матеріалах справи містяться копії реєстрів відправлень рекомендованих листів від 12.10.2010 та повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує, що 18.10.2010 представник відповідача (Литвинова) отримав лист.

Листом №03/699 від 31.03.2011 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою сплатити свою частку страхового відшкодування, але в матеріалах справи не міститься доказів, що підтверджували відповідь відповідача на вказаний лист.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про страхування" перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Отже даний договір за своєю суттю є договором страхування.

У відповідності до п. п. 3.2.1, 3.4.1 договору перестрахування позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати від позивача в перестрахування частину відповідальності за договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору на умовах, викладених в розділі 2 Договору перестрахування.

Згідно з умовами п. 3.2.2 Договору перестрахування позивач один раз на місяць надає відповідачу Рахунки-бордеро премій та Рахунки-бордеро збитків. Вказані рахунки після їх підписання є невід'ємними частинами договору.

Згідно п. 3.2.3.3 договору перестрахування в разі, якщо розмір збитку за часткою відповідальності перестраховика у сумі страхового відшкодування дорівнює або перевищує 20 000,00 грн., надати відповідачу встановлений пакет документів.

У відповідності до п. 4.2 договору перестрахування відшкодування відповідачем своєї частки збитків позивачу здійснюється шляхом оплати складеного позивачем Рахунку-бордеро збитків, в який включаються всі збитки, що врегульовані позивачем за звітний період (місяць) і в яких відповідач, згідно з умовами договору, зобов'язаний прийняти участь.

Так, між позивачем та відповідачем було підписано Перелік збитків, які заявлені, але не сплачені станом на 01.01.2007, за яким, відповідно до умов п. 4.2. договору перестрахування, відповідач повинен був сплатити свої частки у сумах страхового відшкодування у строки, зазначені 3.4.3. договору перестрахування. Даний перелік підписаний 23.02.2007 обома уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, за п. 62 Нужний В.В., договір страхування № 06/01-118-00524 - частка відповідача склала 21 402,00 грн. (Т.1 а.с. 124). Отже, відповідач погодив розмір прогнозованої суми відповідальності, тобто орієнтовну суму збитків, яку, як перестрахувальник, має виплатити позивачу.

Пунктом 4.3.1 Договору передбачено, що перестрахувальник інформує перестраховика про настання страхового випадку протягом 5 днів.

Даний пункт Договору регулює відносини між сторонами за умови, якщо сума страхового відшкодування перевищує 70000, 00 грн. та є лише окремим пунктом порядку регулювання таких відносин, тому посилання відповідача на даний пункт є безпідставними.

В матеріалах міститься лист від 05.10.2010р. № 09/2772 з розрахунком суми страхового відшкодування та посилання на документи на 48 аркушах, в якому зазначається, що розмір відповідальності відповідача складає 20 761,62 грн.

Пунктом 3.3.3 Договору передбачено право відповідача вимагати від позивача надати копії документів, зазначених в п. 3.2.3.3 Договору, що стосується окремого страхового випадку.

Але, як свідчать матеріали справи, ні позивачем, ні відповідачем не надано суду доказів того, що відповідач надавав заперечення на лист, або зауваження чи скористався своїм правом щодо вимоги необхідних йому документів.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що Перестрахувальник не має право відмовити у виплаті страхового відшкодування лише з причин несвоєчасного повідомлення про настання страхового випадку за умови, що така несвоєчасність не вплинула на можливість отримати від компетентних органів документів, що містить відомості про обставини настання страхового випадку і відповідно до умов страхування є достатніми для виплати страхового відшкодування.

Колегія суддів встановила, що всі документи, які відповідно до умов договору перестрахування є достатніми для виплати страхового відшкодування, були надіслані позивачем відповідачу, а також, дійшла висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими в частині стягнення 20 761,62 грн., проте місцевим господарським судом не було досліджено обставини справи в їх сукупності, невірно надано оцінку умовам Договору перестрахування, які погоджено сторонами, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аналогічна позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України від 04.07.2012 у справі № 24/418, від 27.08.2012 у справі №19/191 та від 26.02.2013 у справі №5011-69/9465-2012.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання вчасно, суду не надав.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 11.3 Договору перестрахування сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим Договором розрахунків у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки. Пеня сплачується за письмовою вимогою сторони, яка повинна була своєчасно одержати платіж.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. При цьому, нарахування санкцій, якщо інше не передбачено законом або договором, триває протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 223 Господарського кодексу України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

За приписами частин 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відтак, частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права (вимога про стягнення пені за порушення договірних зобов'язань), встановлюється пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що лист з вимогою був отриманий відповідачем 18.10.2010, у відповідності до п. 4.3.5 Договору, за яким перестраховик зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідних документів сплатити частку в сумі страхового відшкодування, прострочення такої сплати наступило 02.11.2010. До Господарського суду позивач звернувся з позовом у вересні 2012, тобто зі спливом позовної давності для стягнення пені.

У відповідності до ч. 2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Про застосування позовної давності було заявлено відповідачем 20.11.2012 у відзиві на позовну заяву. Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні вимоги позові.

Отже, за заявою відповідача слід застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені, тому у зазначеній частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування інфляційних втрат, то дана вимога підлягає частковому задоволенню з урахуванням строку, який позивач обраховує з жовтня 2010 по квітень 2012 року, але у зв'язку з тим, що прострочення настало в листопаді, з якого обчислюється прострочення тому, за власним перерахунком суду, інфляційні втрати складають 1355,73 грн.

Щодо нарахування 3% річних, колегія суддів погоджується з періодом визначеним позивачем (з 02.11.2010 по 28.08.2012) та задовольняє дану вимогу в повному обсязі, тобто, в сумі 1136,49 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню з підстав, викладених у ній, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2013р. у справі № 5011-10/14593-2012, як таке, що прийняте з неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню з прийняттям у відповідності до п.2 ч.1 ст.103 ГПК України нового рішення про часткове задоволення позову, а саме, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 20 761,62 грн. - страхового відшкодування, 1355,73 грн. - інфляційних втрат та 1136,49 грн. - 3% річних, в решті частини позову слід відмовити.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору при частковому задоволенні позову та у даному випадку, при частковому задоволенні апеляційної скарги позивача - покладаються на відповідача, пропорційно задоволених вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2013р. року у справі №5011-10/14592-2012 - скасувати повністю.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11; код ЄДРПОУ 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, буд. 26; код ЄДРПОУ 32382598) 20 761,62 грн. - основного боргу, 1355,73 грн. - інфляційних втрат, 1136,49 грн. - 3% річних, 1384,17 грн. - судового збору за подання позовної заяви, 731,21 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

В решті частини позову відмовити.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

3. Матеріали справи № 5011-10/14592-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.