Рішення № 30741515, 15.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/271 15.04.13За позовом Національного інституту стратегічних досліджень

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ніса"

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по

м. Києву

Про стягнення 33 191, 36 грн.

Та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ніса"

До Національного інституту стратегічних досліджень

Про стягнення 107 843, 00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

позивача: Сологуб А.В. - по дов. №293/151 від 12.02.2013р.

відповідача: Сидоренко І.О. - по дов. №208 від 26.09.2011р.

Безшапочний В.В. - директор

від третьої особи: Чумаченко О.С. - по дов. №01 від 29.01.2013р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва переданий позов Національного інституту стратегічних досліджень про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ніса" 33 191, 36 грн. збитків за час фактичного користування нерухомим майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2011 р. порушено провадження у справі № 36/271, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 07.09.2011р., за участю представників сторін та третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 21.09.2011 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

15.09.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав клопотання про зміну підстав позову, в якій просить змінити підставу позову з стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" збитків за час фактичного користування нерухомим майном в розмірі 33 191, 36 грн. на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ніса"орендної плати за час фактичного користування нерухомим майном в розмірі 33 191, 36 грн. Суд прийняв до розгляду вищезазначену заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 26.10.2011 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Господарським судом міста Києва справи № 48/353 за позовом Національного інституту стратегічних досліджень до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса", третя особа, що не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном.

Представники позивача та третьої особи проти задоволення судом зазначеного клопотання заперечували.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. провадження у справі № 36/271 зупинено до набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі № 48/353 за позовом Національного інституту стратегічних досліджень до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса", третя особа, що не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2012р. поновлено провадження у справі № 36/271 та прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніса» про стягнення з Національного інституту стратегічних досліджень 107 843, 00 грн. вартості безпідставно набутого майна до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 36/271 та розгляд даної справи призначено у судовому засіданні на 25.04.2012 р.

Представник відповідача за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом у судовому засіданні подав клопотання про призначення у справі № 36/271 судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою від 25. 04. 2012 р. господарський суд призначив будівельно-технічну експертизу нерухомого майна, яке знаходиться за адресою м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 (другий поверх будівлі складських приміщень).

Ухвалою від 25.04.2012р. провадження по даній справі було зупинено до надання висновку експерта.

Ухвалою від 08.01.2013р. провадження у справі №36/271 було поновлено та призначено до розгляду на 28.01.2013р.

В судових засіданнях 28.01.2013р. та 25.02.2013р. оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 04.03.2013 р. справу № 36/271 за первісним позовом Національного інституту стратегічних досліджень до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ніса", третя особа, що не заявляє самосійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення фонду державного майна України по м. Києву про стягнення 33 191,36 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ніса" до Національного інституту стратегічних досліджень про стягнення 107 843, 00 грн., передано для розгляду судді Сіваковій В.В. у зв'язку з знаходженням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.13р. суддею Сіваковою В.В. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 01.04.2013р.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 19.03.13р. справу № 36/271 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013р. справу № 36/271 прийнято до провадження судді Т.Ю. Трофименко

Представник відповідача у судове засідання 01.04.2013р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 04.03.2013р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача наполягав на розгляді справи за відсутності представника відповідача.

Суд ставив на обговорення питання про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Представник третьої особи вирішення даного питання поклав на розсуд суду.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 15.04.2013р.

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вимоги вмотивовані тим, що відповідно до Розпорядження КМУ від 02.10.2010 р. №1769-р «Про передачу майна національному інституту стратегічних досліджень» була здійснена передача адміністративної та адміністративно-гаражної будівель по Чоколівському бульвару, 13, у м. Києві із закріпленням зазначених будівель на праві оперативного управління за Національним інститутом стратегічних досліджень, яка оформлена актом приймання-передачі від 29.10.2010р. Тобто з 02.10.2010 р. балансоутримувачем даного майна є позивач. Відповідно до умов договору №3141 (п.3.3), перерахування орендної плати здійснюється орендарем (відповідачем) самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Згідно п. 5.14 договору в разі закінчення терміну дії договору оренди, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (тобто позивачу) на підставі акта приймання-передачі.

Оскільки відповідач орендоване приміщення не повернув після закінчення строку дії договору позивач просить стягнути орендну плату за фактичне користування приміщенням за період з листопада 2010 року по червень 2011 року в сумі 33191, 36 грн.

Відповідач за зустрічним позовом проти задоволення позову заперечує із наступних підстав.

На думку відповідача у позивача відсутнє право на позов оскільки позивач не є стороною договору, на який він посилається як на підставу своїх вимог, а саме майно, що було предметом оренди, присуджено господарським судом та передано державним виконавцем не позивачу, а особі, яка не є стороною даної справи - Інституту проблем національної безпеки.

Згідно вимог законодавства балансоутримувач державного майна, на думку відповідача , не може володіти цивільними суб'єктивними правами орендодавця державного майна, у тому числі - і щодо стягнення плати за користування цим майном, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями нерухомого майна можуть бути лише Фонд державного майна України, його регіональні відділи і представництва.

Позивач не є жодною з вказаних осіб, та їх прав як орендодавців він них в установленому законом порядку не отримував, і не міг отримати, оскільки така дія не передбачена нормами спеціального законодавства відносно оренди державного майна - Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Договір оренди, який став підставою для пред'явлення позову у даній справі, розглядати як договір на користь третьої особи підстав немає, оскільки балансоутримувач спірного майна не зазначений у договорі як така третя особа, на користь якої орендар має виконувати свої обов'язки. Договір містить лише реквізити розрахункового рахунку балансоутримувача майна, на який слід перераховувати 50 % орендної плати, належної Орендодавцеві майна, проте це аніскільки не робить Позивача такою третьою особою, на користь якої орендар зобов'язаний виконувати свій обов'язок, та яка набуває певних прав щодо такого зобов'язання, як то передбачено статтею 636 ЦК України. В договорі оренди державного майна чітко вказано, що 50 % орендної плати Відповідач перераховує не балансоутримувачу, а на конкретний розрахунковий рахунок балансоутримувача, тобто мова у даному випадку йде лише про платіжний реквізит, а не про особу, в користь якої має бути виконано зобов'язання в порядку ст. 636 ЦК України.

Представник третьої особи просить позовні вимоги задвольнити в повному обсязі.

Представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Вимоги вмотивовані тим, що після укладення договору оренди вищевказаних приміщень виявилося, що стан приміщень перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням, визначеним договором оренди. З огляду на це Позивач був вимушений за власний кошт провести капітальний ремонт будівлі та в продовж всього періоду користування зазначеним майном утримувати його в належному технічному стані та поліпшувати його.

У 2009-му році була проведена остання експертна оцінка майна - нежилих приміщень на 2-му поверсі нежилої будівлі літери «Б» Інституту проблем національної безпеки, розташованої за адресою: м. Київ, бул. Чоколівський, 13. Згідно Висновку, підготовленому ТОВ «Джі-Бі-Ем-Фінанс», вартість приміщень, розрахована за витратним підходом, складає 205 927 грн., за підходом аналогів продаж - 1 006 298 грн., дохідним підходом - 924 152 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Згідно ч. 2 ст. 2113 у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З огляду на те, що поліпшення майна відповідача, здійснені позивачем та за його рахунок, носять характер таких, що не можуть бути відокремлені, позивачу має бути відшкодована вартість цих поліпшень, обрахована як різниця між вартістю приміщень до передачі їх в користування позивачу, та їх теперішнею вартістю.

Експертні оцінки спірних у справі приміщень, які згадуються вище, містять по три види вартості приміщень, розрахованих за трьома різними методиками оцінки. Специфіка правовідносин між суб'єктами оренди спірних приміщень свідчить про необхідність застосування методу витратного підходу, оскільки він виключає вплив кон'юнктури ринку на таку вартість і базується лише на критеріях, пов'язаних з витратами на створення об'єкту власності. Відтак, вартість безпідставно набутого відповідачем майна у вигляді збільшення вартості приміщень за рахунок його поліпшень, здійснених позивачем та за рахунок позивача, становить 107 843 грн., та розрахована як різниця між оцінками за методом витратного підходу, проведеними у 2001-му та 2009-му роках (205 927 грн. - 97 309 грн. = 107 843 грн.), яку, згідно приписів Глави 83 Цивільного кодексу України, відповідач повинен сплатити позивачу.

Представник відповідача за зустрічним позовом проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцем є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, а не Національний інститут стратегічних досліджень.

Протягом дії договору орендар (позивач) не звертався до орендодавця з будь якими пропозиціями щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, згоди на проведення таких поліпшень Регіональне відділення Фонду державного майна по м. Києву як орендодавець не надавав і такі поліпшення в межах дії договору оренди не відбувалися.

Таким чином, будь-яка зміна стану речі, в тому числі її поліпшення, може бути проведена наймачем виключно за згодою наймодавця (орендодавця), наслідки такого поліпшення залежать від згоди наймодавця (орендодавця) на його проведення, отже, відсутні підстави для визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніса» на стягнення з Національного інституту стратегічних досліджень 107843,00 грн. вартості безпідставно набутого майна, що утворилася в результаті капітального ремонту орендованого майна.

В той же час, доказів письмового дозволу на проведення ремонту майна, орендованого за договорами, які вказані у зустрічній позовній заяві, матеріали справи взагалі не містять. Більш того, суду не було надано і будь-яких доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніса» до орендодавця, а саме до Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву за вказаним дозволом.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону), орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо нерухомого майна, що є державною власністю (ст. 5 Закону).

19.05.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву (далі - третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніса» (далі - відповідач) було укладено Договір оренди державного нерухомого майна №3141, за яким в строкове платне користування передавалося майно площею 135, 4 кв. м., що розміщене за адресою м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 (другий поверх будівлі складських приміщень Інституту проблем національної безпеки (далі - особа 1), що знаходилося на балансі особи 1. Договір був укладений на 11 місяців, тобто до 19. 04. 2007 р., про що зазначено в п. 10.1 Договору №3141.

Факт передачі в користування майна підтверджується актом прийому-передачі від 19.05.2006 р.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 19.05.2006 р. до 19.04.2007 р.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі статтею 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

При розгляді справи судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва № 51/30 від 28.04. 2010р. позовні вимоги Інституту проблем національної безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" про зобов'язання виселити та повернути нерухоме майно задоволені повністю.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ніса" звільнити (виселити даного орендаря в примусовому порядку) та повернути Інституту проблем національної безпеки України державне нерухоме майно загальною площею 135,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 за актом приймання-передачі (повернення).

Даним рішенням встановлено, що Договір № 3141 припинив чинність 19.02.2009р. Постановою Київського апеляційного господарського суду № 51/30 від 25.08.2911р. рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2010р. залишено без змін. Тому на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факт припинення дії Договору №3141 19.02.2009р. не повинен знову доводитися.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору оренди, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором. П. 2.4 Договору оренди № 3141 передбачено, що в разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендодавцю (балансоутримувачу). Майно повинно бути повернуто у 10-денний строк (п. 2.5 Договору).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до акту державного виконавця від 24.01.2012р. відповідач по справі наказ Господарського суду

м. Києва від 26.09.2011р. №51/30 про виселення самостійно не виконав. Виселення відповідача проведено державним виконавцем самостійно. Приміщення загальною площею 135,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, Чоколівський бульвар, 13 передане Інституту проблем національної безпеки України (Національному інституту стратегічних досліджень)..

Відповідно до Розпорядження КМУ від 02. 10. 2010 р. « 1769-р «Про передачу майна національному інституту стратегічних досліджень» була здійснена передача адміністративної та адміністративно-гаражної будівель по Чоколівському бульвару, 13, у м. Києві із закріпленням зазначених будівель на праві оперативного управління за Національним інститутом стратегічних досліджень (далі - позивач), яка оформлена актом приймання-передачі від 29.10.2010р. Тобто з 02.10.2010 р. орендодавцем по Договору № 3141 залишається третя особа, а балансоутримувачем стає позивач, а не особа 1, оскільки майно передане на баланс відповідача на праві оперативного управління.

У зв'язку з передачею будівель позивач надіслав Лист-запит № 293/539 до Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву про надання переліку чинних договорів оренди, що перебували на балансі Інституту проблем національної безпеки. Третя особа повідомила листом від 03.11.2010 р. № 30-04/16755 позивача, що відповідно до даних інформаційно-пошукової системи «Етап-оренда» обліковується 22 діючих договори оренди нерухомого майна, що перебувало на балансі особи 1, в тому числі і договір з відповідачем № 2754.

Позивач листом № 939/669 від 29.11.2010 р. повідомив відповідача, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.10.2010р. позивач став, Балансоутримувачем за договором оренди №3141, та попросив відповідача негайно звільнити вказані приміщення. 27.12.2010 р. позивач повторно направив лист № 293/764 до відповідача щодо передачі майна з користування від відповідача до позивача.

Згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З наведеного вище вбачається, що відповідач неодноразово був повідомлений позивачем про заміну кредитора у зобов'язанні. Попри це, відповідач не виконував зобов'язання за договором оренди №3141 про сплату орендної плати позивачу. Доказів сплати орендних платежів попередньому кредиторові (блалансоутримувачу) відповідач не надав.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. В п. 3.1 Договору №3141, з урахуванням Додаткового договору №1 до Договору №3141, визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший /базовий/ місяць розрахунку - січень 2007р. - 3296,22 грн. В п. 3.2 Договору №3141 визначено, що орендна плата за січень 2007 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007р.

Відповідно до п.3.3 Договору оренди №3141, перерахування орендної плати здійснюється орендарем (відповідачем) самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

В п. 5.14 Договору № 3141 зазначено, що в разі закінчення терміну дії договору оренди, орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (тобто позивачу) на підставі акта приймання-передачі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що оскільки відповідач користувався приміщенням в спірний період, позивач правомірно заявив вимоги в частині стягнення боргу по орендній платі за фактичне користування приміщення 33 191, 36 грн. по договору оренди №3141 від 19.05.2006р. за період з листопада 2010 р. по червень 2011р.

В зв'язку з вищенаведеним первісний позов в частині стягнення заборгованості в сумі 33 191, 36 грн. обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем по даній справі покладаються на відповідача, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

По зустрічному позову.

Позивач зазначає, що в процесі користування майном він зробив поліпшення майна, вартість яких він розраховує як різницю між оцінками за методом витратного підходу, проведеними у 2001 р. та 2009 р. (205927 грн - 97309 грн = 107843 грн). В зв'язку з цим позивач просить стягнути вартість безпідставно набутого майна в розмірі 107 843 грн. 00 коп.

Ч. 3 ст. 773, ч. 1 ст. 778 ЦК України передбачено, що обов'язковою передумовою зміни (поліпшення) речі, переданої в найм, є наявність на це згоди наймодавця, і лише наявність такої згоди надає право наймачеві на відшкодування вартості необхідних витрат на поліпшення речі. При цьому, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем , якщо інше не передбаченого договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Умовами договору оренди №31451 від 19.05.2006р. сторони визначили, що орендар (позивач за зустрічним позовом) має право з письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовили підвищення його вартості (п. 6.2 договору).

В п. 10.6 Договору № 3141 зазначено, що в разі припинення або розірвання Договору, вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем (відповідачем) як за згодою, так і без згоди орендодавця (третьої особи), які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

При розгляді справи судомв свтаноавлено, що протягом дії договору орендар (позивач) не звертався до орендодавця (Регіонального відідлення Фондуц державного майна України по місту Києву) з будь якими пропозиціями щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна.Згоди на проведення таких поліпшень Регіональне відділення Фонду державного майна по м. Києву, як орендодавець, не надавав і такі поліпшення в межах дії договору оренди не відбувалися.

Будь-яка зміна стану речі, в тому числі її поліпшення, може бути проведена наймачем виключно за згодою наймодавця (орендодавця), наслідки такого поліпшення залежать від згоди наймодавця (орендодавця) на його проведення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів письмового дозволу на проведення ремонту майна, орендованого за договорами, які вказані у зустрічній позовній заяві, позивач суду не надав. Більш того, суду не було надано і будь-яких доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніса» до орендодавця, а саме до Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву за вказаним дозволом.

Позивач, в обґрунтування своїх вимог, посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, вважаючи, що вартість поліпшень, зроблених за його рахунок, є безпідставно набутим майном відповідача. Проте зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, продавець надав покупцеві здачу в більшому розмірі, ніж потрібно, або передав неоплачений товар;

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК). Оскільки як встановлено вище, дані обставини не підтверджуються, то суд не може вважати вартість полішень, здійснену без згоди наймодавця, безпідставно набутим майном.

Відповідно до ч.2 ст. 1213 Цивільного кодексу України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів не договірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 ЦК України. Обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для стягнення з Національного інституту стратегічних досліджень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ніса» 107843,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати понесені позивачем по справі за зустрічним позовом покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.. 33, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ніса" (03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, р/р 26000000145901 в АКБ «Київ» в м. Києві, МФО 322498, код ЄДРПОУ 25270048, ІПН 252700426582) на користь Національного інституту стратегічних досліджень (01030, м. Київ, бул. Т. Шевченка. 50-Г, р/р 37184501900001 Управління Держказначейства у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621) 33 191 грн. 36 коп. основного боргу, 331 грн. 91 коп. державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.04.2013 р.

Суддя Т.Ю. Трофименко