Постанова № 30741146, 18.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.04.2013 р. справа №913/127/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_4 дов. № 878225 від 25.12.2012 рокувід відповідача:Обогрелова М.Б. дов. № 44 від 15.04.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Лугпромхолод", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської областівід11.03.2013 рокуу справі№ 913/127/13-г (суддя Старкова Г.М.)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Нікополь, Дніпропетровська областьдо Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Лугпромхолод", м. Луганськпро стягнення 27 400грн. 90коп.В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м.Нікополь, Дніпропетровської області звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Лугпромхолод", м.Луганськ 27400грн.90коп.: з яких 27206 грн. 00коп. - безпідставно отримані кошти; 194грн.90коп. - проценти за користування чужими коштами.

В якості правової підстави своїх вимог позивач навів ст.ст. 536, 1212, 1214 ЦК України, п.6 Указу Президента України № 227/95 від 16.03.1995 року «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України».

Господарський суд Луганської області рішенням від 11.03.2013 року у справі № 913/127/13-г позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави у сумі 27206 грн. 00коп., встановивши, що у позивача виникло право вимоги у відповідача безпідставно набутих коштів, на підставі ст.1212 ЦК України. Позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування чужими коштами у сумі 194 грн. 90 коп. залишені без задоволення, виходячи з того, що приписами ст.1214 ЦК України не передбачено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату продукції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Лугпромхолод", м. Луганськ, не погоджуючись з рішенням господарського суду про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 27 400 грн. 90 коп., звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі № 913/127/13-г скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, згідно із ст.104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає рішення винесеним з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 626, 639, 642 ЦК України, ст.ст. 179, 181, 310 ГК України, ст.ст. 1, 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з порушенням норм процесуального права - ст.ст.4-3, 30, 33, 34, 43, 85 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції в повному обсязі підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач повідомив, що вважає рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі № 913/127/13-г законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, звертаючись з позовною заявою про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів посилався на ті обставини, що відповідно до квитанцій № 2131958-1 від 08.11.2012 року на суму 20000,00 грн., № 2386977-1 від 04.12.2012 року на суму 7206,00 грн. ним помилково перераховано на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Лугпромхолод" грошові кошти у сумі 27206 грн. 00 коп.

12.12.2012 року на адресу відповідача направлена вимога про повернення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 27206грн.00коп., посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач листом №132 від 18.12.2012 року (див. а.с. 56) відповів позивачеві про те, що спірна сума є передоплатою на виготовлення відповідачем продукції на підставі замовлення № 1081 від 07.11.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано сторонами у справі, між сторонами не існувало письмових угод щодо поставки продукції.

Наявні в матеріалах справи квитанції № 2131958-1 від 08.11.2012 року на суму 20000,00 грн., № 2386977-1 від 04.12.2012 року на суму 7206,00 грн. не містять відомостей стосовно того на підставі якої угоди перераховані дані кошти.

Позивач перерахував відповідачеві за квитанцією № 2131958-1 від 08.11.2012 року суму 20000,00 грн. у якості попередньої оплати, на виконання замовлення № 1081 від 07.11.2012 року.

За приписами ч.1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач, прийнявши пропозицію відповідача, сплативши грошові кошти, не відкликав свою пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання відповіді про прийняття пропозиції.

Крім того, позивач 04.12.2012 року за квитанцією № 2386977-1 перерахував відповідачеві кошти у розмірі 7206,00 грн., зазначивши підставою перерахування у призначенні платежу: «За панель та профіль згідно замовлення № 1081 від 07.11.2012року», чим підтвердив свою згоду на надання відповідачем послуг по виготовленню товару, передбаченого у замовленні №1081 від 07.11.2012 року.

12.12.2012 року на адресу відповідача була направлена вимога про повернення грошових коштів у сумі 27206 грн. 00 коп., тобто після надання згоди на виготовлення товару.

Згідно п. 1.24 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

Згідно вимог п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою №22 НБУ 21.01.2004р., відповідач не є неналежним отримувачем, тобто особою, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі, а позивач не є неналежним платником, тобто особою, з рахунку якої помилково або неправильно переказана сума коштів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що переказ коштів позивачем був здійснений не помилково, а на виконання усної домовленості між сторонами, яка підтверджена наявністю замовлення № 1081 від 07.11.2012 року на виготовлення товару.

З наведеного слідує, що між сторонами існувала усна домовленість щодо поставки продукції та виникли фактичні зобов'язальні правовідносини по поставці, які не підпадають під регулювання ст. 1212 ЦК України і тому застосування господарським судом Луганської області до даних правовідносин положень ст.ст.1212, 1213 ЦК України є помилковим.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем не надано господарському суду належних та допустимих доказів того, що сплачені за квитанціями № 2131958-1 від 08.11.2012 року, № 2386977-1 від 04.12.2012 року грошові кошти у розмірі 27206 грн. 00коп. є набутими відповідачем без достатньої правової підстави, колегія суддів вважає помилковим висновок господарського суду про доведеність позовних вимог та визнання підлягаючими поверненню грошові кошти у сумі 27206 грн. 00коп., як безпідставно отримані.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду скасовує рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі № 913/127/13-г про задоволення позовних вимог, оскільки воно не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що не відповідає приписам ст.43 ГПК України, приймає нове рішення, яким відмовляє Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 у задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Лугпромхолод" безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 27206 грн. 00коп.

Позовні вимоги в частині стягнення 194 грн. 90 коп. - процентів за користування чужими коштами залишаються без задоволення, враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення суми безпідставно отриманих коштів є недоведеними, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами, оскільки за приписами ст. ст. 549, 610, 611 ЦК України слідує, що сплата неустойки (штрафу, пені) є правовим наслідком порушення зобов'язань.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Лугпромхолод", м. Луганськ задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі № 913/127/13-г скасувати, прийняти нове рішення.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, м.Нікополь, Дніпропетровська область відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Лугпромхолод", м. Луганськ безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 27206 грн. 00коп., процентів за користування чужими коштами у сумі 194 грн. 90 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Нікополь, Дніпропетровська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Лугпромхолод", м. Луганськ судовий збір, сплачений при зверненні з апеляційною скаргою у сумі 860грн. 25коп.

Господарському суду Луганської області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1, 2 сторонам;

3 - до справи;

4 - ГСЛО; 5 - ДАГС.