Постанова № 30740949, 16.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р. Справа №805/3535/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:42 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Бікшиєва О.М.,

з участю представників позивача Таркової Л.Г. та Клівцової О.В., представників відповідача Міхно М.Г. та Іщук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» (далі - ПАТ «МКФ «Рошен») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «МКФ «Рошен» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 04 вересня 2012 року № 328/22-2/00382059 і прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2012 року №0000222302 про донарахування податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 1 179 634 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення платником податків оскаржено до Державної податкової служби у Донецькій області, рішенням якої про результати розгляду скарги від 23 листопада 2012 року №18403/10/102-12-5 в задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін, і до Державної податкової служби України, рішенням якої від 30 січня 2013 року №1489/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2012 року №0000222302 скасовано щодо 1044916 грн.

У зв'язку з наведеним на підставі того ж акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року №0000012201, яким нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 134718 грн., з них 104994 грн. - по господарським операціям позивача з ТОВ «Поліал», 29724 грн. - по операціям з ліквідації основних засобів.

Податкове повідомлення-рішення вважало неправомірним.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Поліал», то на думку підприємства, відповідач помилково вважав укладені між позивачем та ТОВ «Поліал» договори підряду від 05 липня 2011 року №93у та від 10 серпня 2011 року № 65-128у нікчемними: орган державної податкової служби на стор. 17-21 акту перевірки від 04 вересня 2012 року №328/22-2/00382059 послався на акт перевірки відносин між ТОВ «Поліал» та ТОВ «Компанія «Радабудсервіс», але це не свідчить ні про наявність, ні про відсутність факту виконання угод ПАТ «МКФ «Рошен» і ТОВ «Поліал». Документальне підтвердження факту виконання робіт (товарність операції) під час перевірки перевіряючими було залишено поза увагою. Не визначені вина та умисел позивача, спрямовані на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не встановлено умислу укладання угод між позивачем і ТОВ «Поліал» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Тобто, відповідач при визначені угод позивача з ТОВ «Поліал» нікчемними діяв з порушенням ст.228 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок. Доказами неправомірності рішення відповідача в цій частині є те, що: витрати по заробітній платі (які не визнані на підставі акту перевірки відносин між ТОВ «Поліал» та ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» у серпні 2011 року) складають менш ніж 10% вартості робіт; основну вартість робіт складають матеріали і витрати на використання обладнання; прохід робітників ТОВ «Поліал», завезення матеріалів та обладнання зафіксовано на пунктах пропуску ПАТ «МКФ «Рошен» (документи перевірені в рамках перевірки Головного відділу податкової міліції Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС, запит від 28 вересня 2012 року №20292/8/26-31); роботи в рамках вказаних договорів виконувались ТОВ «Поліал» протягом декількох місяців, які не були періодами зустрічних перевірок, в цій частині угоди не визнаються відповідачем нікчемними. Крім того, ПАТ «МКФ «Рошен» не порушило п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, оскільки роботи по договорам підряду були замовлені позивачем з метою відремонтувати підлоги в виробничих приміщеннях, що забезпечить можливість механічного миття підлог; роботи були фактично виконані, що підтверджується, зокрема, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) за серпень, вересень, грудень 2011 року; роботи були оплачені на умовах угод, що підтверджується платіжними дорученнями від 12 липня 2011 року №1785, від 12 серпня 2011 року №2100, від 16 серпня 2011 року №2109.

Щодо операцій з ліквідації основних засобів, то неправомірним позивач також вважав висновок про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за рахунок включення до складу витрат ліквідаційної вартості основних засобів. Так, відповідно до пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування до складу витрат включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 вказаного Кодексу). Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 вказаного Кодексу). Враховуючи те, що ліквідаційна вартість ліквідованих основних засобів це частина витрат по придбанню цих основних засобів, яка на підставі первинних документів була підтверджена під час оприбуткування цих засобів та згідно з нормами законодавства не була віднесена до валових витрат раніше, вважав, що підприємство мало право включити до складу інших витрат ліквідаційну вартість основних засобів та відобразити їх у рядку 06.5.37 додатку ІВ податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 13 березня 2013 року №0000012201.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позові. Також пояснили, що ліквідація основних засобів здійснювалася за рішеннями платника податку, які оформлені протоколами правління ПАТ «МКФ «Рошен» від 25 травня 2011 року №27, від 20 червня 2011 року №29, від 04 липня 2011 року №30, від 19 вересня 2011 року №34, від 14 жовтня 2011 року №36, від 22 грудня 2011 року №42. Підприємство ліквідаційну вартість основних засобів включило до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, саме на підставі пп.138.12.2 п.138.12 ст.138 Податкового кодексу України. Вважали, що в даному випадку не слід керуватися п. 146.16 ст.146 вказаного Кодексу. Просили задовольнити позов.

Представники відповідача проти позову заперечували та зазначали, зокрема, що оскарженим податковим повідомленням-рішенням платнику донараховано податок на прибуток в сумі 134718 грн., з них на 104994 грн. - по господарських операціях ПАТ «МКФ «Рошен» з ТОВ «Поліал», на 29724 грн. - по операціях з ліквідації основних засобів. Вказані донарахування зроблені в результаті встановлених в ході перевірок порушень.

Так, встановлено завищення ПАТ «МКФ «Рошен» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок віднесення сум витрат по «нікчемним» операціям по взаємовідносинам з ТОВ «Поліал», які не могли бути надані та фактично не надані на загальну суму 456 494 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 413 307 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 43 187 грн. Оскільки постачання та виконання робіт відбувалося по ланцюгу: ТОВ Компанія «Радабудсервіс» >ТОВ «Поліал» > ПАТ «МКФ «Рошен» і саме у ланці постачання ТОВ Компанія «Радабудсервіс» >ТОВ «Поліал», факту виконання робіт, придбання, продажу товарів не встановлено, тому ПАТ «МКФ «Рошен» не мало права формувати витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за такими угодами, у зв'язку з відсутністю об'єкта оподаткування з податку на прибуток та операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 134 Податкового кодексу України;

Встановлено завищення ПАТ «МКФ «Рошен» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок включення до складу витрат ліквідаційної вартості основних засобів на загальну суму 129236 грн., в тому числі 2 квартал 2011 року - в сумі 42 530 грн., 3 квартал 2011 року - в сумі 30 270 грн., 4 квартал 2011 року - в сумі 56 436 грн. Позивачем ліквідаційна вартість основних засобів включена до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на підставі пп.138.12.2 п.138.12 ст.138 Податкового кодексу України, яким визначено, що до складу інших витрат, у тому числі включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат. Однак п. 146.16 ст. 146 розд. III вказаного Кодексу чітко встановлює обмеження щодо віднесення до складу витрат у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника, а саме у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

Вважали, що податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законодавства. Просили задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ПАТ «МКФ «Рошен» як платник податків перебуває на обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби.

05 липня 2011 року між позивачем як замовником та ТОВ «Поліал» як підрядником укладений договір підряду №93у, предметом якого є ремонт покриття підлоги певних ділянок приміщень бісквітного цеху та помадного цеху замовника, що розташовані за адресою: вул. Миколіївська, 89, м. Маріуполь на підставі технічних завдань та узгоджених смет в строк до 14 липня 2011 року; вартість робіт - 173491,44 грн.

10 серпня 2011 року між позивачем як замовником та ТОВ «Поліал» як підрядником укладений договір підряду №65-128у, предметом якого є ремонт покриття підлоги певних ділянок приміщень помадного цеху замовника, що розташовані за адресою: вул. Миколіївська, 89, м. Маріуполь на підставі технічного завдання та узгоджених смет в строк згідно з графіком виконання робіт (є додатком до договору); вартість робіт - 92361401 грн.

До кожного з договорів складені відповідні технічні завдання, смети, розрахунки договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (затрати).

Органом державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «МКФ «Рошен» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 04 вересня 2012 року № 328/22-2/00382059, в якому містився висновок, зокрема про порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 134, п. 138.1, п.138.3, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, п.п. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153, п. 146.16 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на суму 1 133 434 грн., у тому числі 1 квартал 2011 року в сумі 72 019 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 266 551 грн., 3 квартал 2011 (відповідний звітний період 2-3 квартали 2011 року) в сумі 372 541 грн., 4 квартал 2011 року (відповідний звітний період 2-4 квартали 2011 року) в сумі 329 925 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 92 398 грн.

Так, перевіркою встановлено:

1) завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за рахунок віднесення сум витрат по «нікчемним» операціям, які не могли бути наданими та фактично не надані на загальну суму 456 494 грн. у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 413 307 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 43 187 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Поліал».

Так, в ході проведення перевірки ТОВ «Поліал» отримано матеріали перевірки від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва, а саме акт від 05 квітня 2012 року № 403/23-621/35083012 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Поліал» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Компанія «Радабудсервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року, за результатами якої по взаємовідносинам з ТОВ Компанія «Радабудсервіс» факту надання послуг, виконання робіт, передачі товарів від продавця до покупця не встановлено.

Зустрічною звіркою ТОВ «Поліал» реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Компанія «Радабудсервіс», їх вид, обсяг, якість та розрахунки документально не підтверджено. У ТОВ «Поліал» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе з зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди в межах залучення ТМЦ (робіт, послуг) від ТОВ «Поліал» у серпні 2011 року ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» на суму ПДВ 60522,17 грн., за серпень є нікчемними.

Відповідно до висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці від 25 жовтня 2011 року №1819 підпис від імені директора ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» ОСОБА_6. в податковій звітності виконані іншою особою. Також додано висновок спеціаліста від 24 жовтня 2011 року №414, в якому вказано, що підпис від імені ОСОБА_6., який наявний в довіреності ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» від 28 листопада 2010 року, виконаний однією особою. Підписи, які виконані від імені гр. ОСОБА_6, які наявні в графах «Керівник» податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01 березня 2011 року по 31 серпня 2011 року виконані іншою особою.

Відповідно до баз даних Державної податкової служби, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки ПАТ «МКФ «Рошен», встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій з ТОВ «Поліал», спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Проведені операції з поставки товарів і послуг є об'єктом оподаткування.

Оскільки постачання, виконання робіт відбувалося по ланцюгу: ТОВ Компанія «Радабудсервіс» >ТОВ «Поліал» > ПАТ «МКФ «Рошен» і саме у ланці постачання ТОВ Компанія «Радабудсервіс» >ТОВ «Поліал» факту виконання робіт, придбання, продажу товарів не встановлено, то ПАТ «МКФ «Рошен» не мало право формувати витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за такими угодами, у зв'язку з відсутністю об'єкта оподаткування з податку на прибуток та операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 134 Податкового кодексу України;

2) завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за рахунок включення до складу витрат ліквідаційної вартості основних засобів на загальну суму 129236 грн., в тому числі 2 квартал 2011 року - в сумі 42530 грн., 3 квартал 2011 року - в сумі 30270 грн., 4 квартал 2011 року - і сумі 56436 грн. (Дане порушення не призвело до нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.)

Так, актом встановлено, що в періоді, що перевірявся, ПАТ «МКФ «Рошен» здійснювалась ліквідація основних засобів за рішеннями платника податку (рішення оформлені протоколами правління ПАТ «МКФ «Рошен» від 25 травня 2011 року №27, від 20 червня 2011 року №29, від 04 липня 2011 року №30, від 19 вересня 2011 року №34, від 14 жовтня 2011 року №36, від 22 грудня 2011 року №42). Перевірці надані акти на списання основних засобів типової форми № 03-3 (затверджена наказом Мінстату України від 29 грудня 1995 року № 352), причина ліквідації - 100 % фізичний знос. Перелік основних засобів у розрізі періодів, груп, інвентарних номерів, залишкової вартості основних засобів та ліквідаційної вартості, яка на підприємстві затверджена наказом ПАТ «МКФ «Рошен» від 18 березня 2011 року № 100, наведено у додатку № 4 до акту перевірки.

В порушення п. 146.16 ст.146 Податкового кодексу України ПАТ «МКФ «Рошен» при ліквідації основних засобів при розрахунку вартості основних засобів, яка амортизується, не врахована ліквідаційна вартість основних засобів, тобто до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по рядку 06.5 податкової декларації з податку на прибуток підприємства (рядок 06.5.16 додатку ІВ), віднесена первісна вартість ліквідованих основних засобів за вирахуванням сум накопиченої амортизації, а слід було вартість, яка амортизується ліквідованих основних засобів, за вирахуванням сум накопиченої амортизації. В бухгалтерському обліку ліквідація основних засобів відображена проводками Дт.97.6 Кт. 10 (у розрізі субрахунків (по групам) ліквідованого основного засобу).

10 вересня 2012 року на акт подані заперечення.

На підставі акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2012 року №0000222302 про донарахування податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 1 179 634 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення платником податків оскаржено до Державної податкової служби у Донецькій області, рішенням якої про результати розгляду скарги від 23 листопада 2012 року №18403/10/102-12-5 в задоволенні скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін, і до Державної податкової служби України, рішенням якої від 30 січня 2013 року №1489/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2012 року №0000222302 скасовано щодо 1044916 грн.

У зв'язку з наведеним на підставі того ж акту перевірки та рішення Державної податкової служби України від 30 січня 2013 року №1489/6/10-2115 (2346/7), п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 6 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13 березня 2013 року №0000012201, яким за порушення п. 138.1 ст. 138, п. 146.16 ст. 146 Податкового кодексу України платнику податків нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 134 718 грн., з них на 104994 грн. - по господарським операціям позивача з ТОВ «Поліал», на 29724 грн. - по операціям з ліквідації основних засобів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 вказаного Кодексу органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом і згідно з пп. 20.1.27 п. 20.1. ст. 20 вказаного Кодексу мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 ст. 123 вказаного Кодексу встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В той же час відповідно до п. 6 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому календарних кварталах 2011 року.

Відповідно до п. 116.1 ст. 116 вказаного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до Податкового кодексу України наказом Міністерства фінансів

України від 28 листопада 2012 року №1236 затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Згідно з пп. «б» п. 2.1 вказаного Порядку у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.4 вказаного Порядку у випадках, зазначених у пункті 2.1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення, зокрема за формою згідно з додатком 2 за наслідками перевірок (форма "Р").

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з наведенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку) відповідного звітного періоду, щодо якого здійснюється розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Оскаржене податкове повідомлення-рішення форми «Р» прийнято за порушення платником податків п. 138.1 ст. 138, п. 146.16 ст. 146 Податкового кодексу України.

Щодо висновку органу державної податкової служби про завищення підприємством витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за рахунок віднесення сум витрат по «нікчемним» операціям, які не могли бути наданими та фактично не надані на загальну суму 456 494 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Поліал».

Висновок про «нікчемність» операцій стосується господарських операцій по договорам підряду від 05 липня 2011 року №93у та від 10 серпня 2011 року №65-128у, що укладені між позивачем як замовником та ТОВ «Поліал» як підрядником.

Між тим, роблячи такий висновок органом державної податкової служби не враховані положення ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, зокрема, актами перевірки податкового органу. Тому, які б факти чи висновки в цих актах не були відображені, вони є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Крім того, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Інший підхід надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не відповідає вимогам законодавства.

Крім того, можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду з позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 гл. 16 Цивільного кодексу України).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, що також встановлено ст. 228 Цивільного кодексу України.

Органом державної податкової служби доказів тому, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, не надано.

Посилання відповідача на ч.ч. 1 й 5 ст. 203, ч.ч. 1 й 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки вказані норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені з ТОВ «Поліал», позивачем надані первинні документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Відповідно до них підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Документальним підтвердженням факту виконання господарських операцій за договорами підряду від 05 липня 2011 року №93у та від 10 серпня 2011 року №65-128у, що укладені між позивачем як замовником та ТОВ «Поліал» як підрядником, є наступні докази: заявки ТОВ «Поліал» на пропуск робітників на територію ПАТ «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» для виконання робіт по договорам; клопотання про видачу відповідним робітникам ТОВ «Поліал» тимчасових пропусків для виконання робіт по договорам; книга обліку руху тимчасових пропусків по ПАТ «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен»; журнали обліку в'їзду-виїзду автотранспорту, в якому відображено факт в'їзду робітників ТОВ «Поліал» на територію ПАТ «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен»; журнали внесення та винесення товарно-матеріальних цінностей (2 журнали), в яких відображено факт занесення робітниками ТОВ «Поліал» на територію ПАТ «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» відповідних матеріалів з метою виконання робіт по договорам; журнал реєстрації вводного інструктажу з питань охорони праці (щодо робітників ТОВ «Поліал»); відповідні технічні завдання, смети, розрахунки договірної ціни до вказаних договорів; графік виконання робіт до договору від 10 серпня 2011 року №65-128у; довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) за серпень, вересень, грудень 2011 року; акти приймання виконаних робіт за серпень, вересень, грудень 2011 року, які підписані обома сторонами договорів; податкові накладні від 13 липня 2011 року № 150 на суму господарської операції 121 444,02 грн., від 12 серпня 2011 року №200 на суму господарської операції 47792,68 грн. та від 16 серпня 2011 року № 201 на суму господарської операції 500000 грн.; рахунки-фактури від 08 липня 2011 року №ПО-0000122, від 10 серпня 2011 року №ПО-0000127, від 10 серпня 2011 року №ПО-0000128; платіжні доручення від 12 липня 2011 року №1785 на суму 121444,02 грн., від 12 серпня 2011 року №2100 на суму 47792,68 грн., від 16 серпня 2011 року №2109 на суму 500000 грн., які підтверджують факт повної оплати позивачем виконаних робіт на умовах договорів; акт звірки з контрагентом, підписаний між ПАТ «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» та ТОВ «Поліал», в якому відображено факт повної оплати позивачем коштів по договорам.

Податкові накладні по вказаним господарським операціям позивач відобразив в Реєстрах податкових накладних відповідних податкових періодів.

Всі зазначені вище документи у відповідності до вимог законодавства підписані та скріплені печатками сторін та мають відповідні реквізити.

Отже, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про завищення підприємством витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за рахунок віднесення сум витрат по господарським операціям за договорами підряду від 05 липня 2011 року №93у та від 10 серпня 2011 року №65-128у, що укладені між позивачем та ТОВ «Поліал».

З огляду на наведене податкове повідомлення-рішення в цій частині - в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 104994 грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Поліал» не можна вважати таким, що відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим воно в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо висновку органу державної податкової служби про порушення позивачем п.146.16 ст. 146 Податкового кодексу України.

ПАТ «МКФ «Рошен» здійснювалась ліквідація основних засобів за рішеннями платника податку.

Вказані обставини сторонами визнаються, і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для звільнення від доказування.

При розрахунку вартості основних засобів, яка амортизується, позивачем не врахована ліквідаційна вартість основних засобів, тобто до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по рядку 06.5 податкової декларації з податку на прибуток підприємства (рядок 06.5.16 додатку ІВ), віднесена первісна вартість ліквідованих основних засобів за вирахуванням сум накопиченої амортизації, а слід було вартість, яка амортизується ліквідованих основних засобів, за вирахуванням сум накопиченої амортизації. В бухгалтерському обліку ліквідація основних засобів відображена проводками Дт.97.6 Кт. 10 (у розрізі субрахунків (по групам) ліквідованого основного засобу).

Як пояснили представники позивача, підприємство ліквідаційну вартість основних засобів включило до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, саме на підставі пп.138.12.2 п.138.12 ст.138 Податкового кодексу України. Вважали, що в даному випадку не слід керуватися п. 146.16 ст.146 вказаного Кодексу.

Згідно з пп.14.1.84 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Термін «ліквідаційна вартість» наведено в п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, відповідно до якого ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Відповідно до пп.138.12.2 п.138.12 ст.138 розд. ІІІ Податкового кодексу України, яка визначає склад витрат та порядок їх визнання і яка була застосована позивачем, до складу інших витрат, у тому числі включаються: інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Обмеження щодо віднесення до складу витрат встановлені п. 146.16 ст. 146 розд. ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з п. 146.16 ст. 146 розд. ІІІ вказаного Кодексу, яка регулює питання визначення вартості об'єктів амортизації, у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

Підпунктом 14.1.19 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу визначено, що вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Платник податків помилково не врахував наведені вимоги законодавства, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за рахунок включення до складу витрат ліквідаційної вартості основних засобів.

Орган державної податкової служби прийшов до правильного висновку про порушення позивачем п. 146.16 ст. 146 розд. ІІІ Податкового кодексу України, і правомірно в цій частині визначив суму податкового зобов'язання платника податків.

З огляду на наведене прийняте органом державної податкової служби повідомлення-рішення підлягає скасуванню частково - в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 104994 грн. по господарським операціям позивача з ТОВ «Поліал».

Керуючись статтями 160, 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов публічного акціонерного товариства «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 13 березня 2013 року №0000012201 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 104994 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Маріупольська кондитерська фабрика «Рошен» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 59 (п'ятдесят дев'ять) коп.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 18 квітня 2013 року.

Суддя Логойда Т. В.