Постанова № 30740109, 17.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

17.04.2013 р. справа №2а-820/2573/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Харківській області до ФОП ОСОБА_1 простягнення заборгованості по оплаті рішення, -

встановив:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Харківській області звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, ФОП ОСОБА_1, 1.020,00грн. заборгованості по оплаті рішень суб'єкта владних повноважень.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що рішення суб'єкта владних повноважень про застосування фінансових санкцій є діючими, проте обов'язок по оплаті таких рішень суб'єктом господарювання добровільно не виконаний. Вказане спричинило виникнення спірної суми заборгованості, котра підлягає стягненню в судовому порядку. Посилаючись на викладені вище мотиви, прокурор просив суд ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог.

Суб'єкт владних повноважень, Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Харківській області повністю підтримав заявлені прокурором вимоги, погодившись з наведеними в позові доводами.

Відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмових заперечень проти позову не подав, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином.

Оскільки судом добуті докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а визначене ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства в силу імперативних приписів процесуального закону залишається незмінним при вирішенні будь-якого адміністративного спору, то справа підлягає вирішенню на підставі наявних документів.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, внаслідок чого набув правового статусу суб'єкта господарювання - ФОП, скоїв порушення вимог ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», притягнутий суб'єктом владних повноважень до юридичної відповідальності в порядку абз.4 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» шляхом винесення постанови №153484 від 21.11.2012р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 510,00грн. та постанови №153483 від 21.11.2012р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 510,00грн.

Як з'ясовано судом, заявлена прокурором вимога про стягнення заборгованості ґрунтується саме на згаданих рішеннях суб'єкта владних повноважень.

Розв'язуючи спір, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, оцінивши добуті докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач обтяжений обов'язком здійснити платіж на виконання рішень ТУ ГДІАТ у Харківській області, а саме: постанови №153484 від 21.11.2012р. та постанови №153483 від 21.11.2012р., адже вказані рішення суб'єкта владних повноважень не втратили юридичної дії. Строк виконання обов'язку відповідача по здійсненню платежу у спірних правовідносинах збіг. У матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б засвідчували належне виконання платником згаданого обов'язку у спосіб перерахування грошових коштів або припинення цього обов'язку в інші способи.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що в силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Означене завдання за правилом ч.3 ст.2 КАС України реалізується адміністративними судами шляхом перевірки чи прийняті суб'єктами владних повноважень рішення та чи вчинені суб'єктами владних повноважень дії або бездіяльність: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту недодержання суб'єктом владних повноважень процедури реалізації управлінської функції, а також не виявлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у сфері публічно-правових відносин, то поданий позов належить задовольнити.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що згідно з п. 5 ч. 2 ч.1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Наведеній нормі кодексу прямо кореспондують приписи п.5 ч.4 ст.50 КАС України, де вказано, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.

Разом з тим, проаналізувавши норми КАС України та положення інших процесуальних законів, суд доходить висновку, що в національному законодавстві України взагалі відсутні норми, які б визначали, що конкретний суб'єкт права може бути відповідачем за певною вимогою особи, право якої порушено або матеріальний інтерес якої оспорено чи яка звернулась до суду на виконання наданих їй повноважень. Натомість законодавець при регламентуванні суспільних правовідносин використовує таку юридичну конструкцію, згідно з якою відповідачем за загальним правилом є особа, якій висунуто вимогу. З огляду на викладене, суд зауважує, що відсутність норми закону, якою було б прямо передбачено, що суб'єкти господарювання можуть бути відповідачами у справах за позовами органів Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про стягнення нарахованих ними штрафів не може бути визнана розумною правовою перешкодою для розгляду та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

З приводу наявності у органів Головної державної інспекції на автомобільному транспорті повноважень подавати позови про стягнення заборгованості по оплаті нарахованих ними штрафів суд зазначає, що ст.41 Конституції України запроваджено припис щодо непорушності права власності. Звідси слідує, що вирішення питання про примусове відчуження будь-яких активів (майна), що охоплюється вимогою про стягнення, згідно з ст. 124 Конституції України належить до юрисдикції судових органів.

Тому наявність у суб'єкта владних повноважень права на застосування штрафу означає наявність у нього і права звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті такого штрафу, так як в даному випадку право на звернення до суду є похідним від права на застосування штрафу.

Оскільки штраф був застосований, по-перше, особою, яка в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, по-друге, у сфері публічно-правових відносин, а по-третє, при виконанні цим суб'єктом владних управлінських функцій, то суд вважає, що спір про стягнення даного штрафу також повинен вирішуватись в порядку процесуального закону, який унормовує порядок розгляду спорів у публічно-правових відносинах при виконанні суб'єктами владних повноважень управлінських функцій, тобто в порядку КАС України.

Правових підстав для висновку про те, що даний спір має бути вирішений за правилами іншого процесуального закону суд не знаходить, позаяк це б суперечило встановленому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права та погіршувало б правове становище відповідача, бо унеможливлювало б застосування до спірних правовідносин припису ч.1 ст. 2 КАС України в частині завдань адміністративного судочинства.

При цьому, суд погоджується з тим, що наведені заступником прокурора у позові мотиви представництва інтересів Держави узгоджуються зі ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" і є достатніми для захисту її інтересів шляхом вчинення процесуальної дії по зверненню до суду.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Харківській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1; місцезнаходження - 63500, АДРЕСА_1) на користь Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Харківській області (місцезнаходження - 61035, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 129; отримувач - УДКСУ у Комінтернівському районі м. Харкова, р/р 31114106700005, ідентифікаційний код отримувача - 37999680, код платежу - 21081100) заборгованість в сумі 1.020 (одна тисяча двадцять) грн. 00коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко