Постанова № 30738752, 10.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/1090/13-a

категорія 8.1.5

10 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нагірняк М.Ф. ,

при секретарі - Янушевській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ"

до Житомирської митниці Державної митної служби України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області,

про скасування рішення від 07.12.2012 р. №101060000/2012/300755/1, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 28003,46 грн.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЛ" звернулося з позовом до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості від 07.12.2012 р. №101060000/2012/300755/1 та стягнення безпідставно перерахованих сум податку на додану вартість у розмірі 28003,46 грн.

В судовому засіданні представник Позивача свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що 07.12.2012року Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖЛ", Позивачем по справі, відповідно до зовнішньоекономічного контракту з компанією "Agustin Vidizzoni S.A." (м.Сальта, Аргентина) від 04.08.2011року з метою проведення митного оформлення даного товару Житомирській митниці було надано митну декларацію №101060000/2012/022362, в якій була заявлена ціна за одиницю товару - 1,955 доларів США та всі необхідні документи. Після вивчення поданих документів, як пояснив представник Позивача, уповноваженою особою Відповідача було повідомлено декларанта ТОВ "ЖЛ" про необхідність надання додаткових документів (виписку із бухгалтерської документації та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією). Позивачем всі зазначені додаткові документи не були надані і Відповідачем, на думку представник Позивача, безпідставно було винесено оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості від 07.12.2012 р. №101060000/2012/300755/1, яким було визначено іншу ціну за одиницю товару - 2,13 долари США. На підставі таких рішень Позивач був змушений розмитнити всю партію товару ( чотири митні декларації ) та додатково сплатити 28003,46 грн. митних платежів у вигляді податку на додану вартість.

На думку представника Позивача, у Відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості товару. Про певні розбіжності у поданих митному органу документах, як пояснив представник Позивача, стало відомо лише в судовому засіданні.

У січні 2013року Позивачем був направлений лист Відповідачу про скасування зазначених рішень та додано копію листа ДП "Держзовнішінформ" за № 11/48 від 22.01.2013року та прибутковий ордер від 07.12.2012року. Своїм листом від 30.01.2013року Відповідач, на думку представника Позивача, безпідставно відмовив у перегляді своїх рішень щодо коригування вказаної митної вартості товару. В результаті таких незаконних дій Відповідача Позивач змушений був надмірно сплатити митні платежі на загальну суму 28003,46 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Представник Житомирської митниці, Відповідача по справі, проти позову заперечив і пояснив, що при проведенні митного оформлення зазначеного Позивачем товару уповноваженими особами Житомирської митниці було встановлено, що подані декларантом документи ( контракт, інвойс, специфікації, прайс-лист, тощо) містили цілий ряд розбіжностей та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Рахунок - проформа від 13.09.2012року була надана в такому виді, що унеможливлювало оцінити зміст такого документа. Платіжне доручення № 218 від 24.09.2012року підтверджувало оплату іншого товару. Для підтвердження заявленої Позивачем митної вартості товарів було запропоновано надати додаткові документи (виписку із бухгалтерської документації та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією). Вказаних додаткових документів декларантом Позивача митному органу не було надано.

Як зазначив представник Відповідача, декларантом була заявлена митна вартість товару за першим методом і становила 1,955 доларів США за кілограм, однак за інформацією цінової бази ЄАІС ДМСУ митна вартість аналогічної продукції, яка була продана на експорт в Україну з тієї ж країни, в тих же кількостях і на тих же комерційних умовах, становила від 2,12 до 2,17 доларів США за кілограм. Більш того, 30.11.2012року мало місце оформлення Позивачем ідентичного товару, митна вартість якого складала 2,13 доларів США/кг за ціною договору. Дана інформація, недоліки в поданих декларантом документах та ненадання на вимоги митного органу додаткових документів, як пояснив представник Відповідача, стали підставою для коригування митної вартості до 2,13 доларів США за кілограм, тобто за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Надані Позивачем додаткові документи не підтверджували заявлену митну вартість товару і були подані в неповному обсязі, а тому не могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Представник Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області, третьої особи по даній справі, в судове засідання не прибув, направив суду письмові заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача і письмові заперечення третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов'язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України.

За приписами ст.53 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом, та подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Сторони по даній справі не заперечують проти виду товару ( арахіс (сирий, лущений) аргентинський, тип Runner Split (розколотий навпіл) в мішках по 50+ - 0,5кг, виробник "Agustin Vidizzoni S.A.", Аргентина, що переміщувався Позивачем через митний кордон та підлягав митному контролю, його кількості та щодо видів документів, які надавалися для проведення митного оформлення. Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до підстав для коригування митної вартості цього товару та ціни за одиницю вказаного товару.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що 07.12.2012року ТОВ "ЖЛ" відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 390 з компанією "Agustin Vidizzoni S.A." (м.Сальта, Аргентина) від 04.08.2011року ( надалі Контракт № 390) з метою проведення митного оформлення даного товару Позивачем в особі декларанта Житомирській митниці було надано митну декларацію №101060000/2012/022362, в якій була заявлена ціна за одиницю товару - 1,955 доларів США та необхідні документи.

Як зазначено в ст.53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, тощо.

Під час вивчення поданих декларантом документів уповноваженою особою митного органу було встановлено, що подані декларантом документи ( контракт, інвойс, специфікації, прайс - лист, тощо) містили цілий ряд розбіжностей та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Вказані доводи митного органу, Відповідача по даній справі, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, відповідно до положень п.1.1 та п.2.1 Контракту № 390, дослідженого в судовому засіданні, асортимент товару, його ціна і кількість зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. Саме на підставі контракту та специфікації, як додатку до контракту, складається відповідний інвойс (а.с.23-27).

Загальновідомо, що в міжнародній комерційній практиці інвойс - це документ, який видається продавцем товару покупцеві і містить перелік товару, їх кількість і ціну, за якою вони будуть поставлені покупцеві, формальні особливості товару (вага, упаковка і т.п.), умови такої поставки і відомості про відправника та отримувача цього товару. Тобто, інвойс є похідним від контракту та його додатків.

Як встановлено в судовому засіданні, наданий 07.12.2012року декларантом митному органу інвойс №0005- 00000019, датований 02.10.2012року (.а.с.28-29), хоча сама специфікація на вказаний товар була видана лише 15.11.2012року (а.с.31).

Більш того, вказаний інвойс №0005- 00000019, датований 02.10.2012року, і, як встановлено в судовому засіданні, графи щодо номерів всіх чотирьох контейнерів, в яких поставлявся товар, містять посилання на експортну декларацію від 13.10.2012року (.а.с.79-80 ).

Крім цього, відповідно до положень п.4.2 Контракту № 390, дослідженого в судовому засіданні, передбачена попередня 100% передоплата товару. Для підтвердження такої 100% оплати товару декларантом митному органу були надані платіжні доручення №217 від 27.11.2012року та № 218 від 24.09.2012року.

В ході дослідження в судовому засіданні платіжного доручення № 218 від 24.09.2012року (а.с.69) встановлено, що перерахуванням 58650,00 доларів США по ньому була проведена оплата іншої партії товару, а саме товару, вартість і кількість якого визначена іншим інвойсом № 002-00000116 від 13.09.2012року. Тобто, 100% оплата товару, що підлягав митному оформленню 07.12.2012року, декларантом не була підтверджена.

Вказані обставини безспірно свідчать, що подані декларантом документи ( контракт, інвойс, специфікації, прайс - лист, тощо) містили цілий ряд розбіжностей та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, що в розумінні вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України надавали право митному органу витребувати у Позивача додаткові документи (виписку із бухгалтерської документації та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією). Вказаних додаткових документів декларантом Позивача митному органу не було надано.

Зазначені обставини та неподання декларантом додаткових документів стали підставою для винесення 07.12.2012року митним органом картки відмови у митному оформленні зазначеного товару №101060000/2012/00829. Вказане рішення митного органу Позивачем не оскаржувалося і не є предметом розгляду по даній справі.

Відповідно до вимог ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Суть спору в цій частині по даній адміністративній справі зведена виключно до законності рішення Житомирської митниці про коригування заявленої митної вартості від 07.12.2012 р. №101060000/2012/300755/1 товару ( арахіс (сирий, лущений) аргентинський, тип Runner Split (розколотий навпіл) в мішках по 50+ - 0,5кг, виробник "Agustin Vidizzoni S.A.", Аргентина, що переміщувався Позивачем через митний кордон України.

Позивач стверджує, що митна вартість вказаного товару повинна була визначатися виключно за ціною договору (Контракту № 390), тобто в ціні товару 1,955 доларів США за кілограм). Доводи Відповідача зведені до того, що митна вартість вказаних товарів в оскаржуваному рішенні визначена вірно, а саме - із застосуванням другорядного методу, передбаченого ст.ст.57,59 МК України (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) , тобто в ціні товару 2,13 доларів США за кілограм .

Логаритм дій митного органу щодо здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визначений правовими нормами глави 9 Митного кодексу України.

За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

- основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

- резервний.

Як встановлено в судовому засіданні, за наданими декларантом документами встановити дійсну ціну товару, заявлену у митній декларації №101060000/2012/022362, та її відповідність ціні договору, було неможливо по причині розбіжності в поданих декларантом документах, відсутності доказів фактичної сплати Позивачем за ці товари та по причині ненадання на вимогу митного органу додаткових документів.

Тобто, митна вартість зазначеного товару не могла бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу за ціною, зазначеною в контракті, так як використані декларантом відомості містили цілий ряд розбіжностей і не були підтверджені документально.

Процедура консультацій між митним органом і декларантом щодо вибору методу визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна в митному органі, та причин неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору була проведена, що підтверджується електронним повідомленням від 07.12.2012року (а.с.46).

Доводи представника Позивача про те, що уповноваженими особами митного органу не було своєчасно повідомлено про наявність всіх невідповідностей в поданих документах, які могли бути своєчасно усунені, судом оцінюються критично. Вказані невідповідності (розбіжності) були допущені в документах, поданих декларантом та виготовлених продавцем продукції.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на зазначений товар, для визначення митної вартості товару був застосований другорядний метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів), в основу була покладена ціна договору на ідентичний товар відповідно до митної декларації № 101060000/2012/021774 від 29.11.2012року.

Відповідно до вимог ст.ст.57 і 59 Митного кодексу України Відповідачем при коригуванні митної вартості на вказаний товар був застосований другорядний метод, в основу якого було покладено раніше визнану митним органом митну вартість за ціною договору на ідентичний товар, який Позивач 29.11.2012року, тобто раніше на сім днів отримував у того ж самого виробника. (МД № 101060000/2012/021774 від 29.11.2012року). (а.с.42-43).

Більш того, досліджена в судовому засіданні витяг з бази даних цінової інформації ЄАІС ДМС України (а.с.85-88 ) свідчить, що митна вартість на ідентичний та подібний товар, що був проданий на експорт в Україну з Аргентини в тих же кількостях і в час, який максимально наближений до 07.12.2012року, складала від 2,12 доларів США/кг до 2,17 доларів США/кг.

Доводи Позивача, що наданий ним лист ДП "Держзовнішінформ" від 22.01.2013року за №11/48 (а.с.32) є висновком про якісні та вартісні характеристики зазначених товарів, судом не приймаються до уваги. В зазначеному листі взагалі не наведені жодні характеристики щодо якості та вартості товарів, не наведений аналіз таких показників. Зазначений лист не можна ототожнювати з певним експертним висновком, так як в ньому не зазначено взагалі які спеціальні методи та експертні дослідження застосовувалися для його виготовлення.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, суд приходить до висновку, що Відповідач як митний орган має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та дослідженими судом письмовими доказами.

З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до вимог Митного кодексу України. При цьому Відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав Позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи коригування митної вартості шляхом надання додаткових документів (виписку із бухгалтерської документації та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією), однак, Позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості зазначеного товару, Житомирська митниця, Відповідач по справі, діяла в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначний чинним законодавством. Доводи Позивача в цій частині позову не ґрунтується на матеріалах справи, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні також доводи Позивача щодо стягнення надмірно сплачених коштів при розмитненні вказаних товарів за рахунок Державного бюджету, так як Позивач не надав суду жодних доказів в підтвердження того, що при митному оформленні вказаного товару ним до бюджету були сплачені кошти надмірно ніж за розмір, що визначений Відповідачем в оскаржуваному рішенні.

Суд приходить до висновку про відсутність надмірної сплати Позивачем коштів до державного бюджету при митному оформленні вказаних товарів та відсутності підстав для задоволення його позовних вимог в частині стягнення за рахунок державного бюджету 28003,46грн.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" до Житомирської митниці Державної митної служби України відмовити в повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 15 квітня 2013 р.