Постанова № 30738595, 16.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 5024/1446/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С., (доповідач) Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 рокуу справі№5024/1446/2012 Господарського суду Херсонської області за позовомМіського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" доПублічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"простягнення 279 465,72 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Тайльмайєр А.М.,

відповідача: Кривцун В.А.,

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості в сумі 279465,72 грн., яка виникла в період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р., з яких 253280,66 грн. основного боргу, 7345,14 грн. - пені, інфляційні - 506,56 грн., 3% - 603,71 грн. та 17729,65 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.12.2012 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року, позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги із транспортування теплової енергії у сумі 253280,66 грн., 124,91 грн. - 3% річних та 5068,11 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль", звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Херсонської області від 17.12.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року в частині стягнення 253280,66 грн. основного боргу, 124,91 грн. - 3% річних та 5068,11 грн. - витрат по сплаті судового збору скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін .

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Херсонської міської ради №431 від 25.11.2011 року було надано згоду на розірвання з 01.12.2011 року договору управління комунальним майном від 25.06.2007 року №30у, укладеного між Херсонською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонтепломережі" та передано до господарського відання Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" об'єкти, які знаходились в управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтепломережі".

Згідно рішення Херсонської міської ради №579 від 24.02.2012 року зазначені вище об'єкти відповідно до актів інвентаризації від 10.02.2012 року вилучено у позивача та передано в управління відповідача.

Як також вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем письмовий договір на транспортування теплової енергії не укладався і акт приймання послуг відповідачем не підписано з посиланням на відсутність легітимно вставленого тарифу на послуги.

Однак, як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач запропонував відповідачу транспортувати теплову енергію за тарифом, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 27.12.2010 року №7363 для Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонтепломережі", в розмірі економічно обґрунтованих витрат на транспортування теплової енергії виробництва ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" - 82,09 грн./Гкал.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язання вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати за надані позивачем послуги із транспортування теплової енергії в січні 2012р.

Оскільки судами попередніх судових інстанцій було встановлено факт надання відповідачу послуги з транспортування теплової енергії в січні 2012 року на суму 253 280,66 грн., за які він не розрахувався з позивачем, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача є цілком правомірними та обґрунтованими.

Крім суми основного боргу позивач просив суд стягнути на його користь річні та інфляційні на підставі ст. 625 ЦК України, а також розмір неустойки у вигляді пені та штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного судів та вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача розміру неустойки (пені та штрафу), оскільки було встановлено, що між сторонами письмово договір не укладався, а відповідно сторони не визначили розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язань.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій стосовно часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача річних та інфляційних, оскільки розрахунки позивача були зроблені невірно.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що господарські суди правомірно задовольнити частково позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 253 280,66 грн. та 3% річних в розмірі 124,91 грн.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року у справі №5024/1446/2012 - без змін.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова