Постанова № 30738593, 16.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 5023/4681/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство нерухомості "РЕСТРІЕЛТ" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 рокуу справі№5023/4681/12 Господарського суду Харківської області за позовомЗаступника прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради в особі Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" доТовариства з обмеженою відповідальністю Агентство нерухомості "РЕСТРІЕЛТ" простягнення 144 394,57 грн.

за участю представників сторін:

прокуратури:Ходаківський М.П.,

Харківської міської ради:не з'явився,

КП "Харківські теплові мережі" : Танчак Н.В.,

відповідача: Голубовський І.В.

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Київського району м. Харкова звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради в особі Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство нерухомості "Рестріелт" заборгованість в сумі 144 394,57 грн. за невиконання договірних зобов'язань за тимчасовим договором № 7147 про постачання теплової енергії від 01.11.06р. за період з березня по квітень 2012р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2012р. у справі №5023/4681/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013р., позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Агентство нерухомості "РЕСТРІЕЛТ" на користь КП "Харківські теплові мережі" 144 394,57 грн. основного боргу, а також стягнуто на користь Державного бюджету України 2 887,89 грн. судового збору.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство нерухомості "РЕСТРІЕЛТ" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2006р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агентством нерухомості "РЕСТРІЕЛТ" (споживач) укладений тимчасовий договір про постачання теплової енергії №7147, згідно з п.1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором .

Відповідно до п.2.1 укладеного договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до даного договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Пунктом 5.5 договору встановлено, що при відсутності вузлів обліку або виходу їх з ладу кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією розрахунковим способом.

У п.6.1 договору передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки відпустки-отримання теплової енергії та розрахунків за їх використання. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількість теплової енергії, що і є заявою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (п.6.2, 6.3 цього договору).

Пунктом 10.4 договору сторони домовилися, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

На виконання вказаного договору КП "Харківські теплові мережі" поставлено відповідачу теплову енергію, що підтверджується матеріалами справи, проте ТОВ АН "РЕСТРІЕЛТ" несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті теплової енергії за договором від 01.11.2006р. №7147, у зв'язку чим за період з березня 2012року по квітень 2012 року за ним утворився борг у сумі 144394,57грн., який визнаний відповідачем в актах звірення взаємних розрахунків від 21.06.2012р. та 05.11.2012р., підписаних сторонами без доповнень та зауважень.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2006р. №7147.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язується, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідачу направлялись рахунки за спожиту теплову енергію, які останній, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, сплачував, але не в повному обсязі. Крім того, в матеріалах справи є лист відповідача від 23.10.2012р. за №35, в якому він просив позивача акумулювати на одному обліковому рахунку його заборгованість за договором №7147 від 01.11.2006р. у розмірі 144 394,57 грн., тобто фактично визнав свій борг перед позивачем.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед КП "Харківські теплові мережі" у сумі 144 394,57грн., а також доказів припинення дії договору на постачання теплової енергії, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Крім того, колегія суддів вважає, що господарські суди обґрунтовано не прийняли до уваги заперечення відповідача щодо відсутності у прокурора права на звернення із відповідною позовною заявою до господарського суду, оскільки, згідно з чинним законодавством, прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду з позовними заявами, вимоги яких спрямовані на захист в суді інтересів держави, зокрема комунальних підприємств, у випадках наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство нерухомості "РЕСТРІЕЛТ" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі №5023/4681/12 - без змін.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова