Постанова № 30738490, 16.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 5015/3773/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М.(доповідач) і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів (далі - відділення АМК),

на рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2012 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2013

зі справи № 5015/3773/12

за позовом публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів (далі - ПАБ "Львівобленерго"),

до відділення АМК

про визнання недійсним п.2 та п.3 рішення від 12.07.2012 № 60.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ПАТ "Львівобленерго" - Білобрама Т.Б.,

відділення АМК - Оленюка С.Л.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Львівобленерго" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними пунктів 2, 3 рішення адміністративної колегії відділення АМК від 12.07.2012 № 60 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - рішення № 60).

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.11.2012 (суддя Синчук М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 (колегія суддів у складі: суддя Малех І.Б. - головуючий, судді Желік М.Б., Костів Т.С.), позов задоволено з мотивів його обґрунтованості.

Відділення АМК звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення даними судовими інстанціями норм процесуального права та конкурентного законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Львівобленерго" просило оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення з мотивів, викладених у даному відзиві.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням № 60:

ПАТ "Львівобленерго" протягом 2010, 2011 років та до червня 2012 року займало монопольне (домінуюче) положення на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом у місті Львові та Львівській області (пункт1);

дії ПАТ "Львівобленерго" (досліджені в рішенні № 60) визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Законом України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання без об'єктивно виправданих на те причин (пункт 2);

за вказане порушення конкурентного законодавства на ПАТ "Львівобленерго" накладено штраф у сумі 68 000 грн.(пункт 3);

- адміністративна колегія відділення АМК, вивчивши зміст укладених ПАТ "Львівобленерго" з певними, зазначеним в рішенні № 60, споживачами договорів про постачання електричної енергії, дійшла висновку, що:

умови цих правочинів не відповідають умовам Типового договору про постачання електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442;

крім того, дані правочини відрізняються в частині термінів оплати та умов розрахунків за надані послуги.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

У додатку № 3 до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442 (далі - Правила користування електричною енергією), наведено типовий договір про постачання електричної енергії.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Попередні судові інстанції, дослідивши фактичні обставини справи, дійшли висновку, що умови досліджених в рішенні № 60 договорів відповідають змісту згаданого Типового договору та за погодженням сторін конкретизовані умовами, що узгоджуються з Правилами користування електричною енергією, які є обов'язковими для виконання як постачальниками електричної енергії, так і споживачами. Конкретизовані за погодженням сторін цих правочинів в контексті вимог чинного законодавства, що регулює питання постачання електричної енергії, не є різними умовами, що застосовуються до рівнозначних угод.

З огляду на викладене господарські суди дійшли висновку про недоведеність у рішенні № 60 вчинення позивачем порушення конкурентного законодавства, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують, оскільки вони значною мірою стосуються встановлення обставин та оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніх судових інстанцій, тому перебувають поза межами повноважень касаційної інстанції, визначених статтею 1117 ГПК України.

Таким чином, визначені законом підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2012 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 зі справи № 5015/3773/12 залишити без змін, а касаційну скаргу Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов