Ухвала суду № 30738170, 11.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" квітня 2013 р. м. Київ К/800/8030/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Черпака Ю.К.,

суддів: Головчук С.В., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа -Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року,

встановив:

У серпні 2012 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі - Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ) про визнання нечинною і скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 32579678 від 25.07.2012 р.

Позов обґрунтував тим, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 10 травня 2012 року, є незаконною, оскільки судове рішення в повному обсязі не виконане, стягнуті за ним кошти не виплачені.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року скасовано постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2012 року та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано незаконною і скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.07.2012 р.№ ВП 32579678.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на її законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою старшого державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 15 травня 2012 року відкрито виконавче провадження № 32579678 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-6373, виданого Октябрським районним судом м. Полтави 10 травня 2012 року, про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави з 28 квітня 2011 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно з вимогами частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з виконанням приписів статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, та провести виплату нарахованих сум.

Постановою старшого державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 25 липня 2012 року виконавче провадження № 32579678 закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" з посиланням на повідомлення Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави від 10.07.2012 р. № 9864/04 про здійснення перерахунку пенсії.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

В силу пункту 8 частини першої статті 49 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

На підставі виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави було зобов'язано здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 28 квітня 2011 року.

Оскільки в судовому рішенні не встановлено кінцевої дати проведення перерахунку і виплати пенсії в розмірі, встановленому частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Законів України від 17.06.93 р. № 3285-XII, від 06.06.96 р. № 230/96-ВР, то воно підлягало виконанню до часу існування правових підстав для здійснення відповідних виплат, тобто до змін законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Пунктом 7 Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Отже, цим Законом визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи те, що останнім в часі є Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.

На виконання вимог пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, встановлено в абсолютних сумах. Ця постанова набрала чинності з 23 липня 2011 року.

Таким чином, положення частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо розміру пенсій для інвалідів внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягали застосуванню до 23 липня 2011 року.

Матеріали справи свідчать про те, що державний виконавець встановив повне виконання судового рішення з повідомлення боржника (управління Пенсійного фонду) про здійснення перерахунку пенсії. Водночас в запереченні проти позову Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ зазначав, що виплату щомісячних доплат до пенсії за судовим рішенням припинено з 1 листопада 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, так як позивачу проведений перерахунок пенсії, а виплату щомісячних доплат до пенсії припинено з 1 листопада 2011 року в рамках реалізації Закону України від 14.06.2011 р. № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 р. № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету".

Апеляційний суд своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що на виконання виконавчого листа боржником лише нараховано пенсію ОСОБА_1, однак дана пенсія позивачу не виплачена. У зв'язку з цим у державної виконавчої служби не було підстав для закриття виконавчого провадження.

Отже, суди дійшли протилежних висновків, оскільки не встановили фактичних обставин щодо того, чи була виплачена ОСОБА_1 пенсія в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 28 квітня по 23 липня 2011 року.

Без встановлення вказаних обставин неможливо зробити висновок про правомірність спірної постанови про закінчення виконавчого провадження.

Частиною першою статті 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі статтею 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскаржені судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки суди неповно з'ясували обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, тому дійшли необґрунтованих висновків.

У зв'язку з цим судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий Черпак Ю.К.Судді:Головчук С.В. Пасічник С.С.