Ухвала суду № 30737880, 09.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 року м. Київ К/9991/18529/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року по справі № 2а-9391/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек-Комп'ютер» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002602320/18415 від 04.08.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стек-Комп'ютер» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації за березень 2011 року, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002602320/18415 від 04.08.2011 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 214055,00 грн., з яких 214054,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Стек-Комп'ютер» ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, п. 198.1 та п. 198.3 Податкового кодексу України, а саме - заниження податку на додану вартість в сумі 214054,00 грн. в березні 2011 року.

Висновок про зазначене порушення податкового законодавства ТОВ «Стек-Комп'ютер» ґрунтується на даних перевірки контрагента позивача - ТОВ «Промтехметал» від 06.07.2011 року № 2721/15-2/37398974. Відповідач вважає, що договір поставки № 6 від 01.02.2011 року укладений ТОВ «Промтехметал» та ТОВ «Стек-Комп'ютер» без мети настання реальних наслідків, оскільки у ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікатів якості паливо-мастильних матеріалів.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з підпунктом «а» п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, згідно зі статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними позивачу його контрагентами, в той же час, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Промтехметал», судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ «Промтехметал», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача.

Слід зазначити, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року по справі №2а-9391/11/1370 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К.Судді Рибченко А.О. Шипуліна Т.М.