Рішення № 30737189, 09.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2781/13

09.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прага-реєстр"

до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "РАДОСИНЬ"

про стягнення 39 348,15 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача не з’явився

Від відповідача не з’явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 09.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прага-реєстр» (далі за текстом – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Виробничо - торгова фірма «Радосинь» (далі за текстом – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 39 348,15 грн. за договором надання послуг № 47 від 09.01.2008 року, з яких 34 165, 00 грн. основного боргу, 2 282, 47 грн. пені, 1 479, 97 грн. 3% річних, 1 420, 71 інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2781/13, розгляд справи призначено на 12.03.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 року розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 02.04.2013 року, в зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, неповним виконанням вимог ухвали суду, необхідністю надання додаткових матеріалів справи.

В судовому засіданні 02.04.2013 року судом оголошувалась перерва до 09.04.2013 року, в зв’язку з необхідністю надання додаткових матеріалів та пояснень по справі.

В судове засідання 09.04.2013 року представники сторін не з’явились, вимоги ухвали суду від 12.03.2013 року не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що не з’явлення представників, в тому числі представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

09.01.2008 року між позивачем, як реєстратором, та відповідачем, як емітентом, укладений Договір № 47 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів (далі за текстом – договір), відповідно до п. 1.1. якого реєстратор зобов’язується надавати емітенту послуги щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів: обліку та зберігання інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів на підставі законодавства, а емітент зобов’язується здійснювати оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 5.1. договору після набрання чинності цього договору емітент у відповідності до обраного тарифного пакету забезпечує поточну плату за ведення та зберігання реєстру акціонерів. Тарифний пакет, розміри поточної плати встановлюються Протоколом погодження цін на послуги реєстратора, що є невід’ємною частиною цього Договору (Додаток № 1).

Пунктом 5.2. договору сторони погодили порядок внесення платежів емітентом:

- плата за ведення та зберігання реєстру вноситься щомісячно шляхом передоплати протягом 3-х банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку;

- за кожний день прострочення платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.

Відповідно до п. 5.3. договору факт надання послуг реєстратором і прийняття та оплата їх емітентом підтверджується актом виконання робіт (наданих послуг).

Згідно п. 5.5. договору вартість послуг, які надаються реєстратором у процесі ведення реєстру власників іменних цінних паперів емітента зареєстрованим особам, клієнтам, емітенту, крім вказаних у п. 5.1. договору, встановлюється тарифами на послуги реєстратора (надалі – тарифи).

Згідно Додатку № 1 до договору – Протоколу погодження цін на послуги реєстратора ТОВ «Прага – Реєстр» емітентом обрано тарифний пакет – корпоративний, поточна плата за ведення та зберігання системи реєстру – 1 000, 00 грн. щомісячно, вартість перетворення системи реєстру – 100 грн. одноразово, тощо.

Відповідачем умови договору, за твердженням позивача, виконуються неналежним чином, так з квітня 2010 року по січень 2013 року включно відповідач не здійснює оплату наданих йому за договором послуг щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів та послуг, які надаються реєстратором у процесі ведення реєстру власників іменних цінних паперів, зокрема: надання інформації про зміну реквізитів в системі реєстру та видачу довідок – рахунки від 01.02.2010 року на суму 50, 00 грн., та від 19.09.2011 року на суму 115, 00 грн.

За твердженням позивача, станом на 12.02.2013 року основна сума боргу відповідача перед позивачем за договором становить 34 165, 00 грн., з яких 34 000, 00 грн. - поточна плата за ведення та зберігання системи реєстру за період з квітня 2010 року по січень 2013 року, та 165, 00 грн. послуг щодо надання інформації про зміну реквізитів в системі реєстру та видачі відповідних довідок. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем на суму боргу відповідачу нараховані інфляційні збитки в розмірі 1420, 71 грн. та 3 % річних в розмірі 1 479, 97 грн. за період з 01.04.2010 року по 01.01.2013 року. Позивачем також нарахована відповідачеві пеня відповідно до п. 5.2 договору в розмірі 2 282, 47 грн. за період з 01.08.2012 року по 01.01.2013 року.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на 12.02.2013 року становить 39 348, 15 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

16 січня 2008 року Господарським судом міста Києва винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство по справі № 43/75 за заявою Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» (код ЄДРПОУ 21538933).

25 лютого 2013 року Постановою про визнання боржника банкрутом Господарського суду міста Києва Закрите акціонерне товариство «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» (код ЄДРПОУ 21538933) визнано банкрутом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 47 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів від 09.01.2008 року є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред’явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Як слідує з обставин справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 47 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів від 09.01.2008 року виникла за період з квітня 2010 року по січень 2013 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача (16 січня 2008 року ), а отже є поточною забогованістю відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до договору плата за ведення та зберігання реєстру вноситься щомісячно шляхом передплати протягом 3-х банківських днів з дати виставлення відповідного рахунку (п. 5.2. договору).

Матеріалами справи підтверджуються виставлення рахунків позивачем відповідачу по абонентській платі за договором в жовтні 2012 року – січні 2013 року. Доказів надсилання (виставлення) відповідачу рахунків за квітень 2010 року – вересень 2012 року матеріали справи не містять. Також, в матеріалах справи відсутні підписані сторонами акти виконаних робіт (наданих послуг) за період з квітня 2010 року по січень 2013 року, які відповідно до п. 5.3. договору підтверджують факт надання послуг реєстратором.

Відповідно до Акту прийому-передачі документів від 15.01.2008 року, копія якого наявна в матеріалах справи, реєстр акціонерів Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фірма «Радосинь» (емітента, відповідача) прийнято позивачем.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг щодо надання інформації про зміну реквізитів в системі реєстру та видачі відповідних довідок на загальну суму 165, 00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновків, що станом на квітень 2010 року – січень 2013 року реєстр відповідача фактично знаходиться у позивача, позивач відповідно до договору фактично надав відповідачу послуги щодо надання інформації про зміну реквізитів в системі реєстру та видачі відповідних довідок на загальну суму 165, 00 грн., обов’язок по оплаті послуг позивача відповідно до договору виникає у відповідача з моменту виставлення йому рахунків позивачем на умовах передплати, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором є поточними кредиторськими вимогами.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи доведено виставлення позивачем рахунків відповідно до договору тільки за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року, у відповідача перед позивачем існує зобов’язання по абонентській платі за договором за зазначений період, що становить 4 000, 00 грн. та 165, 00 грн. за послуги щодо надання інформації про зміну реквізитів в системі реєстру та видачі відповідних довідок, строк виконання яких настав. Доказів сплати абонентської плати за договором за жовтень 2012 року – січень 2013 року та 165 грн. за послуги щодо надання інформації про зміну реквізитів в системі реєстру та видачі відповідних довідок матеріали справи не містять, надання послуг позивачем відповідачу щодо ведення та зберігання системи реєстру відповідачем не заперечено та не спростовано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства .

Аналогічну правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладено у постановах Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року у справі № 34/201-10 та від 18 травня 2011 року у справі № 20/281-10 та постанові Верховного суду України від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011.

Згідно ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені за договором задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Дії відповідача щодо прострочення оплати за договором є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначене, стягненню з відповідача підлягають 3 % річних, інфляційні нарахування нараховані на суму боргу із розрахунку суду за встановлений період прострочення:

Розрахунок інфляційних нарахувань, 3 % річних за прострочення грошового зобов’язання відповідача за договором.

Сума боргу, грн.

Період прострочки

Сума нарах. інфляц. втрат, грн.

Сума нарах. 3 % річних, грн.

50, 00

05.02.10-01.01.13

5, 91

4, 36

115, 00

23.09.11-01.01.13

0, 11

4, 41

1 000, 00

05.10.12-01.01.13

1, 00

7, 32

1 000, 00

05.11.12-01.01.13

1, 00

4, 77

1 000, 00

07.12.12-01.01.13

2, 00

2, 14

1 000, 00

06.01.12-01.01.13

-

-

Всього

10, 02

23, 00

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 4 165, 00 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 4 165, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до п. 5.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 4 165, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Вимоги, щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань ґрунтуються законі і відповідно підлягають задоволенню із розрахунку суду.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягають 4 165, 00 грн. основного боргу за договором, 23, 00 грн. 3 % річних та 10, 02 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» (02217, м. Київ, вул. Маяковського, б. 6; код ЄДРПОУ 21538933; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прага - Реєстр» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 24; код ЄДРПОУ 31901786) 4 165 (чотири тисячі сто шістдесят п’ять) грн. основної заборгованості, 23 (двадцять три) грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, 10 (десять) грн. 02 коп. інфляційних втрат та 186 (сто вісімдесят шість) грн. 66 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко