Рішення № 30735522, 25.01.2013, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 1423/8362/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 січня 2013 рокум. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Тішко Д.А., при секретарі Бурдинському С.І., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави

та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору, -

встановив:

В квітні 2012 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просив суд в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави автомобіль DAEWOO модель LANOS рік випуску 2006, кузов/шасі №SUPTF69YD6W266054, реєстраційний номер: BE8598AC, що належить відповідачу на праві власності шляхом продажу вказаного автомобіля позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівліпродажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що 21.02.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та відповідачем був укладений кредитний договір № NKGDAU00010048, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 9118,00 дол. США із сплатою 12.00% річних із кінцевим терміном повернення кредиту до 20.02.2013 року. В забезпечення виконання своїх зобовязань ОСОБА_2 передала позивачу згідно договору застави рухомого майна від 21.02.2006 року у заставу автомобіль марки DAEWOO модель LANOS рік випуску 2006, кузов/шасі №SUPTF69YD6W266054, реєстраційний номер: BE8598AC. В позові позивач вказував, що відповідач неналежним чином виконує свої зобовязання, внаслідок чого станом на 07.02.2012 року відповідач має заборгованість 14929,88 дол. США. У звязку із цим позивач просив позов задовольнити.

Відповідач за первісним позовом в свою чергу звернулась до суду з зустрічним позовом в якому просила суд визнати кредитний договір № NKGDAU00010048 від 21.02.2006 року визнати недійсним, та в обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що кредитний договір укладено в іноземній валюті, що на думку позивача за зустрічним позовом є неприпустимим, та те, що банком її не було проінформовано про можливі ризики повязані зі зміною курсу валюти, що на думку ОСОБА_2 є порушенням прав споживача, та тягне за собою визнання договору недійсним. Крім того, ОСОБА_2 вказала, що суму заборгованості, згідно предявленої кредитором позовної заяви розраховано з врахуванням відсотків в розмірі 14% річних за користування кредитом, що не відповідає дійсності, оскільки зміни в договорі щодо збільшення відсотків були своєчасно оскаржені та відповідно до рішення Заводського районного суду м. Миколаєва розмір відсотків за користування кредитом встановлено на рівні 12% річних. За викладеного ОСОБА_2 просила зустрічний позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити. Зустрічний позов не визнала, проти його задоволення заперечувала, вказала що зазначені позивачем за зустрічним позовом обставини не є підставами для визнання кредитного договору недійсним, та зауважила, що ОСОБА_2, як на правову підставу своїх вимог, посилається на постанову правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, в той час, коли оспорюваний кредитний договір було укладено 21.02.2006 року; вказала що Законом України «Про банки та банківську діяльність»та ст. 533 ЦК України передбачена можливість надання кредиту в іноземній валюті. Крім того, представник позивача за первісним позовом звернула увагу суду на те, що позивачем за зустрічним позовом пропущено строки позовної давності, оскільки оспорюваний кредитний договір укладено 21.02.2006 року, а позов про визнання договору недійсним ОСОБА_2 подала до суду тільки у 2012 році, та за таких обставин просила зустрічний позов залишити без задоволення з підстав спливу строків позовної давності.

Відповідач та її представник, в судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечувала, натомість наполягала на задоволенні зустрічного позову, та посилаючись на власну правову необізнаність, просила суд поновити строк позовної давності.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні факти та обставини:

21.02.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та відповідачем було укладено кредитний договір № NKGDAU00010048, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 9118,00 дол. США із сплатою 12.00% річних із кінцевим терміном повернення кредиту до 20.02.2013 року В забезпечення виконання своїх зобовязань ОСОБА_2 передала позивачу згідно договору застави рухомого майна від 21.02.2006 року у заставу автомобіль марки DAEWOO модель LANOS рік випуску 2006, кузов/шасі №SUPTF69YD6W266054, реєстраційний номер: BE8598AC.

Зі змісту рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 жовтня 2010 року, що набуло законної сили, випливає те, що з 01.11.2008 року банком в односторонньому порядку було змінено процентну ставку за користування кредитом за договором № NKGDAU00010048, з 12% річних на 14% та вказану зміну умов договору було визнано неправомірною, а банк в свою чергу зобовязано здійснити зниження відсоткової ставки за кредитним договором до 12% річних, проте позивач в розрахунках, доданих до позовної заяви вказує розмір відсотків за користування кредитом саме на рівні 14%, тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок заборгованості за відсотками та після відповідних розрахунків судом встановлено, що на 07.02.2012 року заборгованість відповідача становить 14294,16 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом 7260,52 дол. США, заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом 3633,71 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом 379,20 дол. США, пеня 3020,73 дол. США, при цьому, відповідно до вимог ч.2 ст. 533 ЦК України, сума заборгованості підлягає перерахунку в національну валюту згідно наданої суду копії службового розпорядження від 28 лютого 2012 року №205/78, відповідно до якої за офіційним курсом 100.00 дол. США еквівалентні 798,67 грн. За такого загальна сума боргу становить 798,67/100*14294,16 = 114163,16 грн., та, відповідно, заборгованість за кредитом 798,67/100*7260,52 = 57987,60 грн., заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом 798,67/100*3633,71 = 29021,35 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом 798,67/100*379,20 = 3028,56 грн., пеня 798,67/100*3020,73 = 24125,66 грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 611 ЦК України за порушення зобовязання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст. 624, 625 ЦК України, тобто при порушенні зобовязань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки, пеню та штрафи у розмірах, передбачених умовами договору.

В частині звернення стягнення на заставлене майно суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.1 та ст. 20 Закону України „Про заставу в силу застави кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення з вартості заставленого майна та набуває право звернення стягнення на предмет застави та право одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про заставу за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до п.24 Договору застави, заставодержатель має право на власний розсуд обрати позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, який зокрема полягає у продажу предмета застави шляхом укладення договору купівліпродажу з іншою особоюпокупцем. А відтак, вимоги в частині звернення стягнення на заставлене майно підлягають задоволенню.

Відносно вимог в частині витребування у відповідача та передання позивачу предмета застави та комплекту ключів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки законом передбачено інший порядок відібрання та реалізації заставного майна, на яке було звернено стягнення.

Щодо зустрічного позову то суд зазначає наступне: суд визнає причини пропуску строку позовної давності поважними, поновлює вказаний строк та разом з тим вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з мотивів необґрунтованості, а саме, суд зазначає, що спірний договір було укладено 21.02.2006 року, а постанову правління НБУ №168, на порушення приписів якої посилається ОСОБА_2, було прийнято лише 10.05.2007 року, тому це не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Крім того, відповідно до абзацу 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Судом встановлено і цього не заперечувалось самими сторонами, що вони не пред'являли вимоги до банку перед укладенням кредитного договору про невідповідність його умов чинному законодавству, зокрема, Закону України "Про захист прав споживачів". Також позивачами не надано жодних доказів існування розбіжностей щодо умов договору при його укладенні. Крім того, волевиявлення сторін було вільним і виражало дійсну їх волю, що підтверджується наявністю підписів у спірному договорі. Таким чином, при укладенні спірного кредитного договору № NKGDAU00010048 від 21.02.2006 року сторонами було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, а тому і підстав для визнання договору нікчемним із вказаних в позові мотивів немає.

Щодо правомірності укладення кредитного договору в іноземній валюті суд зазначає, що відповідно до положення ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, при цьому Законом України «Про банки та банківську діяльність»згідно змісту ст. 2, банківський кредит, це будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, які можуть бути виражені як в національній, так і в іноземній валюті, яке надане в обмін на зобовязання боржника щодо повернення заборгованої суми та інших платежів згідно договору. Відповідно до ст. 47 та ст. 49 того ж Закону, кредитними операціями є операції, в тому числі, розміщення грошових коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик на підставі ліцензії.

Згідно пункту 4 ст. 5 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії, якщо термін і сума таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, та разом з тим суд зазначає, що на сьогоднішній час такі межі законодавством України не встановлено.

Також суд зазначає, що зростання курсу долара США валюти кредитного договору, що укладено сторонами, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника в момент укладання договору існувала можливість передбачити зміни курсу гривні по відношенню до долару США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.

За викладеного, та оскільки правова необізнаність при укладенні договору не зумовлює за своїми наслідками визнання вказаного договору нікчемним суд вважає зустрічний позов таким, що не підлягає задоволенню. Дана оцінка суду зазначених посилань ґрунтується на тому, що нікчемність договорів повязується з іншими кваліфікуючими ознаками, і як слід цивільно-правові договори можуть бути визнані нікчемними за іншими підставами, які позивачем за зустрічним позовом заявлені не були.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам сума сплаченого судового збору в розмірі 1141,63 грн.

Керуючись ст.ст. 14, 209, 213215 ЦПК України, ст.ст. 10, 11, 60, 207, 215, 526, 533 589591, 611, 624625, 627, 628, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 19, 20 ЗУ «Про заставу», ст. 2 , 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність»ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", суд

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПриватБанк за кредитним договором № NKGDAU00010048 від 21.02.2006 року у розмірі 114 163 грн. 17 коп., з яких 57987,60 грн. - заборгованість за кредитом; 29021,35 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3028,56 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 24125,66 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань,

звернути стягнення на належний ОСОБА_2 (54000, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Прохолодна, буд. 7, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на праві власності і переданий нею в заставу автомобіль марки DAEWOO, модель LANOS, 2006 року випуску, тип транспортного засобу - легковий седан - В, № кузова/шасі: SUPTF69YD6W266054, реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом продажу названого автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) через укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем зі зняттям транспортного засобу з реєстрації в органах ДАІ за початковою вартістю не нижче 46500 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк 1141 грн. 63 коп. судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяД.А. Тішко