Рішення № 30731919, 09.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.04.13 р. Справа № 905/94/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецький металургійний завод», м.Донецьк, ЄДРПОУ 00191164,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 05744426,

про стягнення 60 756,00 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донецький металургійний завод», м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення пені за прострочку поставки продукції у розмірі 31 872,00 грн., неустойки (штраф) у розмірі 3 984,00 грн. за недопоставлену продукцію за договором №5500008432 від 11.11.2011р. та суми авансового платежу у розмірі 24 900,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на не виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №5500008432 від 11.11.2011р., внаслідок чого є наявним прострочення поставки обумовленої правочином продукції та виникли підстави для вимоги повернення сплаченої суми передплати на підставі ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, а також підстави для нарахування штрафних санкцій відповідно до п.9 вказаного договору та п.3 додаткової угоди №2 від 28.02.2012р. до правочину.

На підтвердження викладених обставин Позивач надав копії: вимоги №17/13иск від 03.12.2012р. із підтвердженням її відправлення Відповідачу, договору поставки №5500008432 від 11.11.2011р. разом із додатковою угодою №2 від 28.02.2012р. та №6 від 21.06.2012р. до нього, платіжних доручень №3125 від 11.06.2012р., №3166 від 13.06.2012р., №3243 від 18.06.2012р., №3258 від 19.06.2012р. та №3280 від 20.06.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 549, 611, 624, 693 Цивільного кодексу України.

21.01.2013р. до матеріалів справи представником Позивача із супровідним листом долучено копію рахунку на передоплату №С12-06/78 від 25.05.2012р. та копії установчих документів.

У судове засідання 09.04.2013р. представники сторін не з'явились, причин не явки не повідомлені, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Витребувані судом документи Відповідачем не надані.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

11.11.2011 року між Позивачем (Покупець) і Відповідачем (Постачальник) укладено договір поставки №5500008432, відповідно до умов якого Відповідач зобов'язувався поставити, а Позивач прийняти та оплатити обумовлену правочином продукцію.

Оцінивши даний господарський договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697Цивільного кодексу України).

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Одночасно, статтею 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продукція постачається на умовах СРТ (склад Покупця), згідно правил Інкотермс 2000. Місце поставки продукції - м.Донецьк, вул.І.Ткаченка,122, склад Покупця. Момент переходу права власності на продукцію визначається згідно з умовами поставки.

Постачальник відповідно до п.2 договору постачає продукцію по узгодженому графіку поставки. Відвантаження здійснюється автотранспортом.

За змістом п.3 договору, обов'язок Постачальника в частині виконання строків поставки вважається виконаним з моменту передачі продукції Покупця.

Сума означеного правочину визначена орієнтовно в розмірі 814 999,96 грн. (п.7 правочину).

Додатковою угодою №6 від 21.06.2012р. до договору поставки №5500008432 від 11.11.2011р. сторони додатково визначили обов'язок Постачальника - виготовити та поставити, обов'язок Покупця - прийняти і оплатити наступну продукцію (мовою оригіналу): «Головка шпинделя, 185649А, 2012г.вып.», Україна, у кількості 1 шт. за ціною з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 49 800,00 грн. Строк поставки - не пізніше 45-ти календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Пунктом 8 договору (у редакції означеної додаткової угоди) встановлено, що оплата за продукцію, яка постачається за цією угодою, здійснюється наступним чином: 50% - авансовий платіж, 50% - оплата по факту поставки продукції на підставі рахунку виставленого Постачальником у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання Покупцем рахунку».

Відповідачем виставлено рахунок на передплату С12-06/78 від 25.05.2012р., у якому останній означений в розмірі 24 900,00 грн., що становить 50% вартості продукції, обумовленої у додатковій угоді №6 від 21.06.2012р. до договору.

Як вбачається з платіжних доручень №3125 від 11.06.2012р., №3166 від 13.06.2012р., №3243 від 18.06.2012р., №3258 від 19.06.2012р. та №3280 від 20.06.2012р., Позивачем на виконання умов укладеного договору сплачено 24 900,00 грн.

Отже, Позивачем виконані визначені договором передумови поставки продукції.

З огляду на наведені обставини, судом встановлено факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань перед Відповідачем з перерахування попередньої оплати.

Статтями 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги строк поставки, встановлений за домовленістю сторін у 45 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу та повне його внесення 20.06.2012р., зобов'язання з поставки товару повинно бути виконано Відповідачем не пізніше 03.08.2012р.

З обставин справи вбачається, що Відповідачем, в порушення вимог наведених норм процесуального права, відповідних доказів постачання товару Позивачу в повному обсязі або повернення останньому суми попередньої передплати до матеріалів справи не надано.

Доказів протилежного у розумінні ст.38 Господарського процесуального кодексу України суду не представлено.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що Відповідач в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, зобов'язання з поставки спірного товару у встановлені договором строки не виконав.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Право на позов (початок перебігу строку позовної давності) за приписом ст.261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписом ст.693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

За таких обставин, враховуючи факт невиконання Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем за договором №5500008432 від 11.11.2011р. в частині постачання товару, суд дійшов висновку про наявність у останнього права вимагати від Продавця повернення перерахованої попередньої оплати в сумі 24 900,00 грн.

Позивач листом №17/13иск від 03.12.2012р. звернувся до Відповідача з вимогою повернути суму сплаченого авансового платежу протягом 7-ми днів з дати отримання даної вимоги.

Факт відправлення вимоги у порядку ст.ст.530, 693 Цивільного кодексу України про повернення авансового платежу на адресу Відповідача підтверджено описом вкладення до цінного листа, на якому міститься штам поштового відділення датований 10.12.2012р.

Доказів повернення Позивачу сплаченої суми попередньої оплати за непоставлену продукцію Відповідачем до матеріалів справи не надано. Приймаючи до уваги наведені обставини, грошове зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати у зазначеному розмірі не виконане.

На підставі викладеного, виходячи з того, що на момент винесення рішення права Позивача є порушеними та такими, що підлягають захисту, вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 24 900,00 грн. підлягають задоволенню.

Одночасно, Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені за прострочку поставки продукції у розмірі 31 872,00 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи із зазначено вище, відповідно до п.1 укладеної між сторонами додаткової угоди №6 від 21.06.2012р., остаточною підставою виникнення обов'язку з поставки є момент авансування та він (обов'язок) повинен бути виконаний не пізніше 45 календарних днів з моменту його настання (сплати). Це є граничним визначенням передумови виникнення зобов'язання з поставки та строк якого полягає у вказаному проміжку часу, що погоджені за обопільною згодою сторін, та не мають відсильних підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передумовою початку перебігу строку виконання обов'язку з поставки у 45 календарних днів, є сплата Позивачем авансу без застережень.

Як вже було встановлено судом, аванс, у розмірі 50% від вартості продукції, що складає у грошовому еквіваленті 24 900,00 грн., сплачений Позивачем у повному обсязі 20.06.2012р.

Так, моментом авансування, з якого починається відлік строку поставки у 45 календарних днів, є момент сплати, тобто 20.06.2012р.

Приймаючи до уваги дане, поставка без прострочення її здійснення, всієї партії товару, обумовленого договором, вартістю 49 800,00 грн., включаючи ПДВ, повинна бути виконана не пізніше 03.08.2012р.

Доказів поставки означеної партії товару на час розгляду справи не надано.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає поняття порушення зобов'язання, ним є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює прострочення боржника, що полягає у тому, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 613 Цивільного кодексу України встановлено прострочення кредитора, який вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Як вбачається, зі спірних господарських відносин, Позивач є кредитором у зобов'язанні з поставки товару, а Відповідач відповідно боржником.

Наведені норми права вказують на те, що боржник не буде вважатися таким, що прострочив, якщо він невчасно виконав свій обов'язок внаслідок прострочення кредитора. Так, якщо відповідно до змісту зобов'язання кредитор має здійснити певні дії, пов'язані із забезпеченням виконання або із прийняттям виконання (наприклад, надати транспорт для вивезення товару зі складу продавця або передати технічне завдання для початку конструкторських робіт), невиконання боржником своїх обов'язків в даному випадку не буде вважатися простроченням, а отже не будуть наставати загальні наслідки, передбачені цією статтею. Прострочення кредитора виражене у, зокрема, не вчиненні дій, що встановлені договором чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Тобто, у розумінні наведеного повинно бути наявним прострочення Позивача як наслідок його вини для звільнення від відповідальності Відповідача за несвоєчасну поставку товару.

За змістом ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Втім, з огляду на положення договору поставки №5500008432 від 11.11.2011р. та приписи ст.ст.662, 663, 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України, з урахуванням встановлених обставин справи та проаналізувавши їх у сукупності, встановивши факт прострочення поставки продукції на суму 49 800,00грн., суд не вбачає підстав для звільнення Відповідача від відповідальності за таке порушення умов договору або наявності обставин, за яких особа у спірному випадку є невинуватою.

На підставі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. До таких наслідків, зокрема, належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами, передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на встановлений ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, сторони вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов угоди на власний розсуд.

Враховуючи встановлений факт порушення Відповідачем строків поставки за договором, перевіривши арифметичний розрахунок суми неустойки, підстави, порядок та період її нарахування, суд дійшов висновку про задоволення даних позовних вимог з врахуванням наступного.

За змістом позовних вимог Позивачем визначено стягнення пені за період 138 днів (з 05.08.2012р. по 20.12.2012р.) на підставі п.3 додаткової угоди №2 від 28.02.2012р. до договору поставки №5500008432 від 11.11.2011р., у якому сторони погодили доповнення п.8, зокрема, наступним: За несвоєчасну поставку продукції Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 1% від суми авансового платежу за кожний день прострочення поставки продукції.

При цьому, дані положення не можуть бути застосовні до спірних господарських правовідносин, оскільки п.3 наведеної додаткової угоди обумовлює умови поставки, оплати та відповідальність за несвоєчасну поставку товару, означеного безпосередньо цією угодою, а саме (мовою оригіналу): «головка шпинделя, черт.185649А» у кількості 2шт. загальною вартістю 99 600,00 грн.

Дане вбачається з того, що при доповнення п.8 сторони встановили порядок оплати продукції, яка поставляється безпосередньо за додатковою угодою №2 від 28.02.2012р. та у частині другій цього пункту означили відповідальність за її несвоєчасну поставку.

За таких обставин, за висновками суду, правомірною мірою відповідальності за несвоєчасну поставку товару, мова про який йдеться у додатковій угоді №6 від 21.06.2012р. до спірного правочину, є штрафна санкція, передбачена ч.2 п.9 договору №5500008432 від 11.11.2011р. та, що полягає у наступному: За несвоєчасну поставку продукції Постачальник виплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми непоставленої у строк продукції за кожний день прострочки її поставки.

Судом враховано відсутність зміни цієї умови договору у частині поставки товару, означеного додатковою угодою №6 від 21.06.2012р., а саме (мовою оригіналу): «Головка шпинделя, 185649А, 2012г.вып.», Україна, у кількості 1 шт. за ціною з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 49 800,00 грн.

Так, спірний товар відповідно умов додаткової угоди №6 від 21.06.2012р. до договору №5500008432 від 11.11.2011р. не поставлений на час розгляду справи, коли граничним строком поставки товару є 03.08.2012р.

Отже, з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а саме у визначені періоду прострочення виконання зобов'язання, початком (першим днем) періоду прострочення поставки товару є 04.08.2012р., кінцевою датою відповідно - 04.02.2013р.

Кількість днів прострочення становить 185 дня. Проте, заявляючи позовні вимоги, Позивач визначив, що прострочення поставки склало 138 календарних днів.

Зважаючи на строк прострочення встановлений Позивачем у кількості 138 днів, у межах позовних вимог, суд дійшов висновку про прийняття за основу означеної кількості днів прострочення.

Пеня за період прострочення у кількості 138 днів, із розрахунку 0,1% від суми непоставленої у строк продукції в розмірі 49 800,00 грн. за кожний день прострочки її поставки, становить 6 872,40грн.

За цих підстав, позовні вимоги стосовно стягнення пені за прострочення поставки продукції підлягают задоволенню частково, у розмірі 6 872,40грн.

Позовні вимоги у частині стягнення неустойки (штрафу) в розмірі 3 984,00 грн. за недопоставлену продукцію за договором №5500008432 від 11.11.2011р. не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Підставою нарахування даної штрафної санкції Позивач визначає п.9 договору. Дане положення правочину встановлює відповідальність у цій частині наступного змісту: За недопоставку продукції Постачальник виплачує Покупцю неустойку у розмірі 8% від суми недопоставленої продукції.

Норми цивільного кодексу України визначають розуміння кількості товару (ст.669) та асортименту товару (ст.671), а також правові наслідки порушення умов договору щодо кількості товару або асортименту товару (ст.ст.670, 672).

Кількість товару є однією із істотних умовою договору купівлі-продажу. Отже, під час укладення договору сторони мають обов'язково мають досягти згоди щодо неї. Кількість товару може позначатися цифрами та (або) прописом. Вона може встановлюватися у відповідних одиницях виміру. Для встановлення кількості товарів у договорі необхідно перш за все обрати одиницю виміру. Такими вважаються міри ваги (кілограми), об'єму (літри), довжини (метри), площі (квадратні метри). Одиниці виміру, що застосовуються в Україні, визначаються Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №113 від 11.02.1998 року. Часто кількість товару визначається поштучно, рідше - у грошовому виміру, коли ціна є не лише виразом вартості, але й мірою кількості (наприклад, партія пряжі на суму 100 грн.).

Асортимент - це об'єднання (групування) однорідних товарів, що розрізняються за видами, моделями, розмірами, кольорами та іншими ознаками (наприклад, фасон, малюнок, розфасовка тощо). Розрізняють груповий та розгорнутий асортимент. Груповий асортимент - це перелік різних видів продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання. Під розгорнутим асортиментом розуміють склад продукції та товарів одного виду, що відрізняються за окремими ознаками: марками, профілями, артикулами, моделями, фасонами, зростом, розміром, кольором, малюнком, розфасовкою, рецептом, упаковкою та ін. (Великий юридичний словник. Автори - Волосов М. Є., Додонов В. М., Капінус М. І., Капінус О. С., Крутских В. Є., Мішустіна Є. А., Панов В.П., Сюкіяйне Л. Р., Щерба С.П. Видавничий дім "ІНФРА-М", 2006, http://slovari.yandex.ru/dict/jurid/).

Аналізуючи викладене, слідує, що під недопоставкою продукції слід розуміти поставку товару у меншій кількості або асортименті.

У свою чергу, суттю спірних правовідносин є несвоєчасна поставка товару і в цьому виражений правовий характер порушеного зобов'язання.

Таке невиконання умов договору не може бути кваліфіковано як недопоставка товару, оскільки має іншу індивідуальну правову сутність самого зобов'язання як такого, що не пов'язано з порушенням строків поставки.

Також не можна розцінювати як недопоставку непостачання товару обумовленого додатковою угодою №6 від 21.06.2012р. до договору поставки №5500008432 від 11.11.2011р., з огляду на те, що це є додатковою, окремою партією товару щодо якої визначений певний спектр зобов'язань у межах існуючого правочину між сторонами, у тому числі стосовно кількості та його асортименту.

Відтак, суд дійшов висновку, що нарахування неустойки у розмірі 8% на суму непоставленої продукції, встановленої п.9 договору за недопоставку продукції, при порушенні строків поставки товару, не може мати місце у межах спірних правовідносин, а отже не є правомірним.

За цих обставин, у частині вимог щодо стягнення неустойки (штрафу) в розмірі 3 984,00 грн. за недопоставлену продукцію за договором №5500008432 від 11.11.2011р. слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на Відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства «Донецький металургійний завод», м.Донецьк, до Відповідача, Публічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання», м.Краматорськ Донецької області, про стягнення пені за прострочку поставки продукції у розмірі 31 872,00 грн., неустойки (штраф) у розмірі 3 984,00 грн. за недопоставлену продукцію за договором №5500008432 від 11.11.2011р. та суми авансового платежу у розмірі 24 900,00 грн., задовольнити частково.

1.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Технологічне і спеціальне обладнання» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, б.10в, ЄДРПОУ 05744426, р/р26009198055341 у ДФ ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 335593) на користь Публічного акціонерного товариства «Донецький металургійний завод» (83062, м.Донецьк, вул.І.Ткаченко,122, ЄДРПОУ 00191164, р/р№2600314185 в Донецькій обласній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» м.Донецьк, МФО 335076) грошову суму у розмірі 31 772,40 грн., у тому числі 24 900,00 грн. суму основного боргу та 6 872,40 грн. пені за прострочку поставки продукції, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 841,70 грн.

2.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.В судовому засіданні 09.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 15.04.2013р.

Суддя Соболєва С.М.