Рішення № 30728730, 16.04.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Справа № 925/479/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Плюс», м. Одеса, вул. Новосельського, 64

до приватного підприємства «Ремпобуттехніка-Черкаси», м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 15/1

про стягнення 10 503,97 заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Плюс» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства «Ремпобуттехніка-Черкаси» про стягнення заборгованості за поставлені запасні частини до побутової техніки згідно накладних та рахунків-фактур - в розмірі 10503,97 грн., та відшкодування судових витрат.

Позивач надав суду оригінали документів, в тому числі податкові накладні на підтвердження господарської операції.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, витребувані документи не надав. Позовні вимоги визнав повністю. До 30.04.2013р. зобов’язався сплатити 5000 грн., до 31.05.2013р. – сплатити 5503,97 грн.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез’явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі взаємовідносини сторін.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої на замовлення приватного підприємства «Ремпобуттехніка-Черкаси» (Відповідач по справі) товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Плюс» (Позивач по справі) поставив відповідачу у липні 2011р. запасні частини до побутової техніки.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На підставі видаткових накладних відповідачу виставлені рахунки-фактури та податкові накладні на вчинені позивачем господарські операції на користь відповідача. Заборгованість останнім тривалий час не погашалась.

У відповіді на претензію – вих. №146 від 15.11.2012р. – відповідач визнав заборгованість та частково погасив борг, перерахувавши 5000 грн. (а.с. 25) (станом на 20.11.2012р.), що враховано позивачем при зверненні до суду.

Невиконання зобов’язань відповідачем та порушення прав позивача стало причиною звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи суть відносин між сторонами, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має грунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Сторони є самостійними юридичними особами та суб’єктами господарювання на ринку надання послуг для населення.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару (запасних частин для побутової техніки) на підставі волевиявлення осіб та вчинення дій, направлених на настання певних юридичних наслідків. Обмін листами, документами є способом укладення письмового договору. Єдиний документ як письмовий строковий оплатний двосторонній реальний чи консенсуальний договір - не укладався.

За правовою природою договірні відносини між сторонами є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договірні відносини не заперечені сторонами, не визнані судом недійсним та не розірвані в установленому порядку.

Продавець зобов'язаний передати товар (запчастини) покупцеві партіями протягом 2011 року. Позивач поставив Відповідачу комплектуючі на загальну суму 15 503,97 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 6-8), рахунками-фактурами (а.с. 9-11), податковими накладними (а.с. 12-14), та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та специфікації отриманої продукції не заявлено.

Факт наявності заборгованості 10503,97 грн. підтверджується відповідачем у листі від 10.04.2013р. вих.152, що адресований суду.

Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку з позивачем за отримані комплектуючі до побутової техніки, в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем у претензії та відповіді на претензію було узгоджено строк сплати за отриманий товар.

Отже, Відповідач зобов’язаний був здійснити остаточні розрахунки до 05.11.2012р. включно.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов’язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 10503,97 грн.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 1 720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Ремпобуттехніка-Черкаси», м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, буд. 15/1, код ЄДРПОУ 34725990, номер рахунку в банку невідомий

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Сервіс Плюс», м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 64, код ЄДРПОУ 25030485, номер рахунку в банку невідомий

10503,97 грн. заборгованості, 1 720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 17.04.2013р.

Суддя Г.М. Скиба