Рішення № 30728653, 11.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа № 911/663/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Бориспільського районного споживчого товариствадо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення 24 689, 80 грн. за участю представників:

позивача:Кармаза І.С.відповідача:не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 24 689, 80 грн. за договором оренди від 01.10.2007 р., з яких: 12 740, 00 грн. - боргу по орендній платі та 11 949, 80 грн. - пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2013 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.03.2013 р.

15.03.2013 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 14.03.2013 р. (вх. № 4609 від 15.03.2013 р.), до якого додано витребувані судом документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2013 р. розгляд справи відкладено на 11.04.2013 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

У судовому засіданні 11.04.2013 р. представник позивача надав суду заяву про відмову в частині позову б/н б/д (вх. № 9469 від 12.04.2013 р.), у якій останній зазначає про те, що відповідачем частково сплачено суму основного боргу у розмірі 3 000, 00 грн. у зв'язку з чим позивач відмовляється від позову в зазначеній частині.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням поданої ним заяви про відмову від частини позову та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.04.2013 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

01.10.2007 р. між сторонами укладено договір оренди, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування (оренду) магазини № 4, 9 (бар) загальною площею 193, 4 кв.м. (в тому числі торгова площа 118, 5 кв.м.) та обладнання, розташовані в с. Старе, вул. Радянська (надалі - майно).

Відповідно до п. 2.1 договору зазначене майно повинне бути передане позивачем та прийняте відповідачем протягом 5-ти днів з моменту підписання даного договору.

Згідно з п. 2.3 договору підписаний акт приймання-передачі майна є невід'ємною частиною цього договору. З дня підписання акту прийому-передачі майна розпочинається нарахування і сплата орендної плати згідно цього договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що при поверненні майна, що орендується, складається акт прийому-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії і звіряється з актом при передачі майна в оренду.

Відповідно до п. 2.6 договору майно, що орендується, вважається фактично повернутим позивачу з моменту підписання акту прийому-передачі майна з оренди, в якому зазначається стан майна на момент повернення.

Згідно з п. 3.1 договору орендна плата становить за місяць оренди 1 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ 166, 67 грн.).

Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що підставою для сплати відповідачем орендної плати за даним договором є цей договір оренди та акт прийому-передачі майна в оренду.

Відповідно до п. 3.1.2 орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок позивача щомісяця до 5 числа поточного місяця.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що оригінали рахунків по орендній платі уповноважений представник відповідача отримує в бухгалтерії позивача за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 83.

Згідно з п. 3.5 договору орендна плата сплачується відповідачем по день фактичного повернення майна позивачу, незважаючи на закінчення дії цього договору.

У відповідності до п. 3.6 договору орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків/результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.1.1 договору позивач зобов'язався передати відповідачу в оренду майно згідно з актом прийому-передачі не пізніше 3-х днів з моменту підписання цього договору.

Згідно з п. 4.2.1 договору позивач має право вимагати від відповідача своєчасної сплати орендної плати та інших платежів.

У відповідності до п. 4.3.2 договору відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та комунальні послуги згідно виставлених рахунків та сплачувати інші витрати, пов'язані х утриманням орендованого майна.

Відповідно до п. 5. 6 договору в разі несвоєчасного розрахунку згідно п. 3.1.2 цього договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що даний договір укладений на строк з 01 жовтня 2007 року до 30 вересня 2008 року (включно) і набирає чинності з моменту підписання акту прийняття-передачі майна в оренду.

На виконання умов договору оренди від 01.10.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв у користування (оренду) магазини № 4, 9 (бар) загальною площею 193, 4 кв.м. та обладнання, розташовані в с. Старе, вул. Радянська, за визначеним переліком, про що сторони склали акт прийняття-передачі майна в оренду від 04.10.2007 р., який підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками та копія якого долучена до матеріалів справи.

В подальшому сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до договору оренди від 01.10.2007 р., а саме: додаткова угода від 29.09.2008 р., від 01.10.2009 р., від 06.10.2010 р., від 10.10.2011 р., від 24.05.2012 р., якими змінювалися розмір орендної плати та пролонговувася строк дії договору.

Так, додатковою угодою від 29.08.2012 р. сторони погодили пункт 3.1 договору оренди від 01.10.2007 р. викласти у наступній редакції: «орендна плата в період з 01 вересня 2012 року по 01 жовтня 2012 року становить за місяць оренди 100, 00 грн. З 01 жовтня 2012 року по 31 січня 2013 року орендна плата становить за місяць оренди 4 685, 00 грн. (в тому числі ПДВ 780, 84 грн.)».

Відповідно до п. 2 зазначеної додаткової угоди договір оренди від 01.10.2007 р. пролонговано до 31 січня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату орендної плати, зокрема, рахунок № 2411 від 01.10.2012 р. на суму 7 109, 51 грн. (у якому орендна плата за оренду магазинів № 4 та № 9 становить 4 685, 00 грн. ), рахунок № 2650 від 01.11.2012 р. на суму 4 685, 00 грн., рахунок № 2929 від 03.12.2012 р. на суму 4 685, 00 грн., рахунок № 22 від 02.01.2013 р. на суму 4 685, 00 грн. Загальна сума за зазначеними рахунками за період з жовтня 2012 року до січня 2013 року (включно) становить 18 740, 00 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за вищезазначеними рахунками розрахувався частково, а саме у розмірі 6 000, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками від 10.12.2012 р., від 08.01.2013 р. та від 22.02.2013 р., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 12 740, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 30.01.2013 р. було направлено відповідачу претензію № 3/38 від 30.01.2013 р. з вимогою не пізніше 01.02.2013 р. сплатити існуючу заборгованість по орендній платі та пеню. В підтвердження надсилання вказаної кореспонденції позивачем надано до суду фіскальний чек № 0781 від 30.01.2013 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого договірного зобов'язання щодо сплати орендної плати, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалося вище, відповідач 04.02.2013 р. та 11.02.2013 р. сплатив частину заборгованості по орендній платі, а саме у розмірі 3 000, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача, а тому позивач відмовився від позову в частині зазначеної суми основного боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З огляду на те, що позивач відмовився від позовних вимог до відповідача в частині стягнення боргу по орендній платі у розмірі 3 000, 00 грн., відмова від позову в цій частині викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній повноважним представником Бориспільського районного споживчого товариства, йому відомі наслідки відмови від позову, за висновками суду, відмова від позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, тому суд приймає заяву позивача про відмову від позовних вимог до відповідача в частині стягнення боргу по орендній платі у розмірі 3 000, 00 грн. та припиняє провадження у справі № 911/663/13-г в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений та підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по орендній платі за договором оренди від 01.10.2007 р. за період з жовтня 2012 року до січня 2013 року (включно) у розмірі 9 740, 00 грн. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.6 договору просить стягнути з відповідача пеню у 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає - 11 949, 80 грн. за період з жовтня 2012 року до січня 2013 року (включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає до стягнення, зокрема, у судовому порядку.

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) та п. 3.1.2 договору (орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок позивача щомісяця до 5 числа поточного місяця), судом було здійснено власний розрахунок пені від суми простроченого платежу, відповідно до якого стягненню підлягає 483, 67 грн. пені за період з 05.10.2012 р. до 31.01.2013 р.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення468505.10.2012 - 31.01.20131197.5000 %0.041 %*228.49468505.11.2012 - 31.01.2013887.5000 %0.041 %*168.97468505.12.2012 - 09.12.201257.5000 %0.041 %*9.60268510.12.2012 - 31.01.2013537.5000 %0.041 %*58.32468505.01.2013 - 07.01.201337.5000 %0.041 %*5.78168508.01.2013 - 21.01.2013147.5000 %0.041 %*9.6968522.01.2013 - 31.01.2013107.5000 %0.041 %*2.82

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди від 01.10.2007 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 10 223, 67 грн., з яких: 9 740, 00 грн. - заборгованості з орендної плати та 483, 67 грн. - пені.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Прийняти відмову Бориспільського районного споживчого товариства від позовних вимог в частині стягнення боргу по орендній платі у розмірі 3 000, 00 грн.

2. Провадження у справі № 911/663/13-г за позовом Бориспільського районного споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення боргу по орендній платі у розмірі 3 000, 00 грн. припинити у зв'язку з відмовою Бориспільського районного споживчого товариства в цій частині позовних вимог.

3. Позовні вимоги Бориспільського районного споживчого товариства задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Бориспільського районного споживчого товариства (08300, Київська область, місто Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 83, ідентифікаційний код - 30497604) 9 740 (дев'ять тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп. - заборгованості з орендної плати, 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 67 коп. - пені та 712 (сімсот дванадцять) грн. 43 коп. судового збору.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 16.04.2013 р.

Суддя Т.В. Лутак