Постанова № 30728204, 29.03.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/326/13-а

29 березня 2013 року 11год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник не прибув,

тетьої особи: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області, про визнання неправомірними дій та стягнення коштів,ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області (далі - УПФ в м.Рівне), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області (далі - ГУ ДКУ в Рівненській області), про визнання неправомірними дій щодо відмови в повернені помилково отриманого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та стягнення помилково сплачених коштів в сумі 8287,50грн.

Позов обґрунтований тим, що відмова УПФ в м.Рівне щодо повернення позивачу помилково отриманого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій із відчуження легкових автомобілів є неправомірними, оскільки такий збір був сплачується при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що 19.05.2012 ОСОБА_2 було набуто право власності на автомобіль марки "HYUNDAI" моделі "SANTA FE" вартістю 331500,00грн. При реєстрації даного транспортного засобу у ВРЕР ДАІ м.Рівне УДАІ УМВС України в Рівненській області, вона була змушена сплатити передбачений Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3-х відсотків від вартості придбаного автомобіля в сумі 8287,50грн. Проте, в силу вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) (в редакції, яка діяла на момент придбання та реєстрації автомобіля), фізичні та юридичні особи сплачують на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів. Оскільки без сплати вказаного збору ВРЕР ДАІ м.Рівне УДАІ УМВС України в Рівненській області відмовлялося зареєструвати автомобіль, то ці кошти не можна вважати добровільно сплаченими. 10.01.2013 випадково дізнавшись, що фізичні та юридичні особи сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів, позивач, відповідно до положень п.5 гл.І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 №226 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 за №1000/7288 (далі - Порядок №226), звернулася до УПФ в м.Рівне із заявою про надання подання Управлінню Державного казначейства в м.Рівне стосовно повернення їй безпідставно сплачених коштів. Зі змісту відповіді УПФ в м.Рівне від 16.01.2013 №18/11 позивачу стало відомо, що сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів поверненню не підлягає відповідно до вимог п.12 Порядку №1740. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач, УПФ в м.Рівне, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Згідно із вказаними запереченнями, відповідач вважає, що позивачем не правильно трактуються норми законодавства України, оскільки, відповідно до п.12 Порядку №1740 платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є особа, яка набуває право власності на транспортний засіб, а тому позовні вимоги є безпідставними. Даний Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом та прийнятий для регулювання питань сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Крім того, ОСОБА_2 добровільно сплатила вказаний збір на бюджетний рахунок для зарахування до загального фонду Державного бюджету, а тому такий збір поверненню не підлягає. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У судове засідання представник відповідача не прибув, у поданих запереченнях на адміністративний позов просив розглянути справу за відсутності представника.

Представник третьої особи, ГУ ДКУ в Рівненській області, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомлено. Про дату, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена судом належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи письмові заперечення відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19.05.2012 ОСОБА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 15.05.2012 №000312012 (а.а.с.17-18), набула право власності на автомобіль марки "HYUNDAI" моделі "SANTA FE" вартістю 331500,00грн., у зв'язку з чим нею було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% від загальної вартості автомобіля в сумі 8287,50грн., що підтверджується квитанцією від 19.05.2012 №9_580120 (а.с.15).

10.01.2013 дізнавшись, що відповідно до положень Закону №400/97-ВР, фізичні та юридичні особи сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів, позивач, згідно з п.5 гл.І Порядку №226, звернулася до УПФ в м.Рівне із заявою про повернення помилково сплаченого збору (а.с.14).

Відповіддю від 24.05.2012 №380/11 УПФ в м.Рівне у задоволені заяви ОСОБА_2 було відмовлено, оскільки при набутті права власності на легковий автомобіль сплачений нею збір поверненню не підлягає (а.с.22).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1740 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством).

Згідно з п.15 Порядку №1740 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачуються платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Пунктом 7 статті 1 Закону №400/97-ВР визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, і зокрема, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до Закону №400/97-ВР обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб, які відчужують автомобіль.

Відчуження - перехід прав власності від однієї особи, до іншої. Відчуження проводиться головним чином по волі первинного власника на основі договору з набувачем майна.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

На час виникнення спору положення Порядку №1740 суперечили вимогам Закону №400/97-ВР в частині регулювання правовідносин зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів, а тому, зважаючи на зазначену суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному врегульовують одне й те саме питання, суд виходячи з вимог ч.4 ст.9 КАС України зробив висновки, застосовуючи правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Пунктами 7 та 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані у підрозділах Державтоінспекції, забороняється. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд не погоджується з висновком відповідача про добровільність сплати ОСОБА_2 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки, згідно з п.14 Порядку №1740 органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати такого збору, що підтверджується документом про його сплату.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відмова відповідача в поверненні безпідставно отриманого збору з операції з відчуження автомобіля (яка для позивача є операцією з придбання) не відповідає вимогам закону, а тому є протиправною.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

УПФ в м.Рівне не було доведено обставин, якими обґрунтована його відмова, у той час як позивачем спростовано належними та допустимими доказами підстави її неправомірності.

Відтак, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Приймаючи дане рішення, суд, згідно з вимогами ч.1 ст.244-2 КАС України, врахував постанову Верховного Суду України від 26.02.2013 у справі №21-29а13.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно зі ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Частиною 3 статті 90 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративним справах" від 20.12.2011 №4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 №5515-VI встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня 2013 року в сумі 1147,00грн.

Відтак, розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах на даний момент не може перевищувати 458,80грн. за годину.

Як вбачається з матеріалів справи, сума сплаченого позивачем за подання адміністративного позову судового збору становить 149,11грн. (а.а.с.2,28).

Крім того, ОСОБА_2 з адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19.01.2012 №880) було укладено договір про надання правової допомоги від 14.01.2013 (а.а.с.39-40), про що було видано ордер від 14.01.2013 серії РН №000,20 (а.с.38).

Як вбачається із квитанції та інформаційного акта розрахунку по витратам години/часу адвоката та розрахунку матеріальних витрат за відпрацьовані години від 28.01.2013, адвокатом ОСОБА_1 для виконання умов договору було витрачено 11год. 00хв. та фактично отримані кошти в сумі 1000,00грн. (а.а.с.23,54).

За таких обставин, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу витрати на правову допомогу у повному обсязі, в сумі 1149,11грн.

Отже, всього позивачу слід присудити з Державного бюджету України 1149,11грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області щодо відмови в повернені помилково отриманого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8287,50грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Рівненській області на користь ОСОБА_2 помилково сплачені кошти зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 8287,50грн.

Присудити на користь ОСОБА_2 із Державного бюджету України судові витрати у сумі 1149,11грн. (з них: 149,11грн. - судовий збір, 1000,00грн. - витрати на правову допомогу).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.